УДК 577.4.001.57 Калінін М.І.

Особливості росту штучних насаджень сосни та їх вплив на екологічні фактори арени Кінбурнської коси

Кінбурнська коса являє собою унікальне піщане утворення, яке почало формуватись в геологічному аспекті зовсім недавно і подальше її формування продовжується в даний період. Унікальність арени полягає в тому, що її генезис обумовлений одночасним впливом річкової і морської природи, що приводить до формування особливостей, притаманних піскам морського і річково- алювіального походження. Арена формується на основі твердого стоку річок Південного Бугу і Дніпра, який складає декілька тисяч тон щорічно. Крім того, частково її поповнюють тверді надходження від процесів абразії і вапняки біологічної природи.

Формування арени включає декілька етапів, серед яких: нагромадження твердої маси і утворення рухомих пісків, заростання рухомих пісків трав'яною рослинністю із зміною декількох її типів, заростання деревною рослинністю. Геологічно Кінбурнська коса є молодим утворенням, яке сформувалось як лиманно-морська акумуляція твердих продуктів ерозії. Енергетичну основу процесу складають хвилювання і течії. Визначну роль при цьому відіграє морське хвилювання, що виникає під впливом згонно-нагонних течій внаслідок дії енергії вітру. В береговій зоні майже постійно діють течії річкової води, енергія яких викликає відповідний рух, переміщення твердих частинок з накопиченням їх в зоні з нульовим або близьким до нього енергетичним потенціалом. Продукти абразії транспортуються в цю зону приливо-відливними і згонно-нагонними течіями. Різноманітність напрямків і потужностей викликають чисельні співвідношення в переміщенні та інтенсивності і характері акумуляції твердих компонентів. Процес акумуляції пристосований до зони водообміну лиману з морем. Саме в цій зоні формується нульова енергетична смуга, в якій внаслідок маятникового руху хвилі поступово накопичувався у відповідній конфігурації піщаний шар. Первинні утворення пісків пересуваються під впливом вітрової енергії. Незважаючи на те, що природі пісків притаманне вологонакопичення, рухомі піски Кінбурнської коси в літні періоди при відсутності опадів просихають до глибини 40 см. Опади легко проникають в них і, досягаючи водонепроникних прошарків, затримуються, формуючи грунтові води. Рівень грунтових вод регламентується взаємодією двох факторів: кількістю опадів і випаровуваністю.

Отже, в періоди, коли кількість опадів перевищує середню річну норму, рівень грунтових вод піднімається, в періоди, коли кількість опадів менша за середньорічну, рівень грунтової води знижується.

Слід звернути увагу на те, що таке нестабільне положення рівня грунтових вод може негативно впливати на стан лісової рослинності. Зокрема, в періоди значного підняття рівня грунтової води може відбуватись відмирання всмоктуючої частини кореневих систем, які в попередні тривалі періоди з більш низьким положенням грунтової води досягли її рівня. Можна припустити, що це явище є однією з причин того, що лісова рослинність в цих умовах природно дислокується в межах територій із стабільним рівнем грунтової води.

В процесі самозаростання рухомих пісків активізувався грунтоутворюючий процес, піски ущільнювались, транспірація води рослинністю відповідно вплинула на рівень залягання грунтової води.

Самозаростання первинних пісків арени підпорядковано загальним закономірностям цього процесу, якому притаманні поетапні зміни трав'яної рослинності: овес піщаний ^ пирій піщаний ^ полин піщаний, типчак піщаний. Супутниками цих видів є численні інші види, але основна роль в первинному закріпленні і наступному заростанні належить саме цим видам. При цьому на початкових стадіях заростання вони виступають як основні складові у видовому різноманітті. Отже, дослідження видового складу трав' яної рослинності може дати додаткові дані щодо генезису утворення і заростання пісків.

В межах арени деревна рослинність природним шляхом розповсюдилась здебільшого в понижених місцях північної зони арени по узбережжю Дніпро- Бузького лиману, що обумовлюється наявністю більшої природної родючості наносного твердого субстрату і більш прісними грунтовими водами.

Внаслідок відносно незначної території арени і мінливого характеру напрямків потужних вітрів, тут формуються піски кучугурного типу середньої висоти. Висоти окремих кучугур досягають 6-7 метрів. Міжкучугурні пониження більш сприятливі для заселення рослинністю.

Лісова рослинність природного походження займає відносно незначну територію арени. Існуючі лісові оазиси є природно територіально локалізовані, в сучасних умовах вони не розповсюджуються на прилеглі території. На основній ії площі ліси можуть існувати лише як штучні утворення.

Сучасна територія Кінбурнської коси сформувалась внаслідок з'єднання материкового півострова давнього походження і острівної території, яка приєдналась до нього в процесі свого формування і розширення. В нарисах Геродота, Птолемея згадуються природні лісові масиви, що вкривали давню частину коси. Тут спостерігались деревостани з участю дуба звичайного, берези пухнастої дніпровської форми, вільхи чорної, груші лісової. Морфологічно вона являє собою півострів, розташований в північній частині Чорного моря між Дніпровським лиманом і Ягорлицькою затокою. Сучасна довжина його 40 км, ширина - 8-19 км, орієнтація - із заходу на схід. До реліктових лісових насаджень коси слід віднести лісостепові масиви Волижин ліс, Солоноозерний, Івано-Рибальчанський. В межах коси існує комплекс так званих кефальних озер: Черепашне, Косянське, Кабачине, Маленьке, Качине. Всього на півострові налічується близько 300 озер, які займають до 15 км2 площі. Озера Макарова, Христина, Чумацьке, Островки мають прісну воду. Ці озера неглибокі з прісною або соленою водою, багато з них існують за рахунок опадів і в бездощові періоди пересихають [1; 5].

Грунтовий покрив представлений чисельними варіантами недорозвинених дерново-підзолистих грунтів, а на значній частині - солончаками, на яких водно-розчинні натрієво-хлоридні, натрієво- сульфатні, натрієво-карбонатні солі знаходяться на поверхні грунту, утворюючи в