перекриття крон. Градація степені перекриття крон встановлювалась за показником максимальної кількості дерев, площі проекції крон яких перекривались в даній біогрупі. В окрему біогрупу включались дерева з перекриттям крон від двох до максимальної їх кількості. За епіцентр біогрупи приймалось положення дерев, що забезпечували максимальний ступінь перекриття проекцій крон. Ступінь перекриття проекцій крон приймався як показник біологічної напруги цієї біогрупи. За цим показником проводилась класифікація біогрупи, яка одночасно характеризувала просторову структуру деревостану.
Для характеристики просторової структури деревостанів обрані такі показники: співвідношення площ, що зайняті горизонтальними проекціями крон і площ, вільних від горизонтальних проекцій крон; загальний для деревостану коефіцієнт біологічної напруги; середня площа живлення дерев (густота деревостану); середня площа живлення дерев (густота) на частині деревостану, яка зайнята площею проекцій крон; середня площа проекцій крон; парцелярна структура; показники математичної інтерпретації розподілу дерев за діаметром і висотою.
Досліджувались кореневі системи модельних дерев. Від землі препарувались всі скелетні корені на повну глибину їх проникнення в грунт. В процесі препарування у відповідному вільно обраному масштабі наносилось положення всіх морфологічних груп коренів: стрижневий корінь, корені горизонтальної орієнтації, вертикальні відгалуження від коренів горизонтальної орієнтації.
В культурах сосни кримської і сосни звичайної в умовах Кінбурнської коси в їх початковому віці інтенсивно проходить процес деформації просторової структури за рахунок відпаду частини рослин.
Внаслідок відпаду дерев формуються відносно значні площі, які не перекриваються горизонтальними проекціями дерев.
В культурах формуються парцели різної біологічної напруги, яка в культурах сосни звичайної в 36-річному віці досягає максимального показника 13,0; мінімального - 1,2.
Коефіцієнт біологічної напруги в культурах досить низький і складає для сосни кримської індексу 0,61, для сосни звичайної - 0,54.
Аналіз розподілу діаметрів дерев сосни звичайної показав, що при середньому діаметрі сосни звичайної 13,2 см модальними класами є хі = 12 і хі = 14 см. В теоретичному розподілі діаметрів зафіксована істотна ліва асиметрія, тобто більша кількість дерев сконцентрована в класах з меншими за середній діаметрами.
При середній висоті 8,7 м модальним є клас уі = 8,4 м, ліва асиметрія незначна. Звертає на себе увагу наявність істотно вираженого позитивного ексцесу. Це означає, що в культурах занадто велика кількість дерев має висоту, що наближається до середньої, що може свідчити про недостатню диференціацію дерев за висотою і можливість, в майбутньому, депресії деревостану.
Між діаметрами дерев і їх висотами встановлена дуже тісна кореляція, яка характеризується коефіцієнтом кореляції r = 0,9 8 ± 0,014.
У 36-річному віці дерева кращого росту сосни звичайної досягли висоти 12,7 м, дерева відстаючі в рості - 9,2 м. До 5-річного віку приріст дерев обох груп росту був однаковий і незначний - в межах 1416 см. Потім біжучий приріст збільшився і у дерев
кращого росту став істотно більшим. В окремі роки приріст досягав 80-100 см. У дерев відстаючих в рості - 50-80 см. В більшості це мало місце в роки із значною кількістю опадів (1965 р. - 447 мм, 1966 р. - 488 мм, 1972 р. - 367 мм). Високі темпи приросту спостерігались до 26 років, після чого вони різко зменшились і стабілізувались в межах 10-20 см.
Порівняння даних ходу росту дерев за висотою з даними стандартних таблиць ходу росту показало, що до 25-річного віку дерево кращого росту росло по ІІ бонітету, модель відстаючого в рості - за ІІІ бонітетом. Після 26-річного віку їх бонітети знизились відповідно до ІІІ і IV.
У біжучих приростах за діаметром спостерігається стабільна перевага у дерева кращого росту. До 14-річного віку приріст досягав 8-10 мм. Високим приростом відрізнявся період 21-32-річного віку, коли він у дерева кращого росту складав 5-8 мм щорічно.
У дерева відстаючого росту біжучий річний приріст діаметру не перевищував 7 мм, коливаючись в межах 2-4 мм, а після 29-річного віку він став мінімальним і становив 2 мм щорічно. У дерева кращого росту мінімальний приріст за діаметром стабілізувався після 33-річного віку, коли він зменшився до 3 мм.
За інтенсивністю біжучого приросту сосни звичайної виразно виділяються чотири періоди (рис. 1, 2). В першому періоді, який займає перші п'ять років після створення насаджень, приріст незначний, що обумовлюється особливостями процесу приживлювання. В другому періоді на протязі 2-26- річного віку деревостанів біжучий приріст за висотою і діаметром різко зростає, потім повільно зменшується, знаходячись в безпосередній залежності від кількості атмосферних опадів.
Кількість опадів в цей період за даними Очаківської метеостанції складала 488-287 мм (в середньому 387 мм). Із збільшенням розміру дерев цієї кількості опадів не вистачало для забезпечення
високих приростів. Третій період розпочався з 16- річного віку насаджень, коли корені вертикальної орієнтації досягли інтенсивно насиченої вологою кайми грунтової води. Повним викопуванням коренів встановлено, що в цей час кореневі системи утворили в 10-20-сантиметровому шарі грунту безпосередньо над рівнем грунтової води потужну систему розгалужених мілких всмоктуючих коренів. Це забезпечило покращання водопостачання дерев, збільшення біжучих приростів і зменшення залежності їх від атмосферних опадів. Третій період закінчився, коли насадження досягли 26-річного віку. Він змінився періодом різкого зменшення біжучих приростів. Розкопки кореневих систем показали, що в цей період мало місце підняття рівня грунтової води. Це обумовило те, що шар всмоктуючих коренів був затоплений водою і вони