УДК 582.26 (031)

Нєпєіна Г.В.

МЕТОДИ ЗБОРУ ВОДОРОСТЕЙ ДЛЯ ГІДРОБІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У статті наведені відомості про місце водоростей у рослинному світі, про роль водоростей у природі та господарській діяльності людини. Також наведений опис сучасних методів збору проб фітопланктону, фітобентосу та перифітону і подана оцінка цих методів.

Ключові слова: водорості, фітопланктон, фітобентос, перифітон, методи збору проб.

В статье приведены сведения о месте водорослей в растительном мире, о роли водорослей в природе и хозяйственной деятельности человека. Также приведено описание современных методов сбора проб фитопланктона, фитобентоса и перифитона и предоставлена оценка этих методов.

Ключевые слова: водоросли, фитопланктон, фитобентос, перифитон, методы сбора проб.

The article presented information about the location of algae in the plant world, the role of algae in nature and economic human activity. Also describes the modern methods of collecting samples of phytoplankton, phytobentos and peryfiton and provided evaluation of these methods.

Key words: algae, phytoplankton, phytobentos, peryfiton, methods of sample collection.

Гідросфера являє собою найбільш широку арену життя. Із загальної площі поверхні планети, що дорівнює приблизно 510 млн км2, біля 362 млн км2 (більше 70,5 %) припадає на долю водного дзеркала (без урахування підземних вод) [4; 7].

Гідросфера разом із її населенням відіграє в житті людини особливе значення, що в останній час постійно зростає. Водойми все більш інтенсивно використовуються як джерела питної води, для забезпечення потреб промисловості, як рибогосподарські угіддя, для зрошення сільськогосподарських земель, для енергетичних цілей, як засіб для товарної та пасажирської навігації, для рекреаційних цілей, для розвитку аквакультури. Гідросфера займає особливе місце в кліматоутворенні на планеті, кругообігу речовин та енергії для підтримки екологічної рівноваги життя органічного світу на Землі тощо [2; 5].

Населення гідросфери за числом видів (приблизно 250 тис. видів) уступає наземному у зв'язку з багатством фауни комах. Із загальної кількості класів тварин, що дорівнює 63, в гідросфері зустрічаються представники 57. Із 33 класів рослин 18 - гідрофіти (15 - наземні). Серед цих форм визначне місце посідають водорості - стародавні про- та еукаріотичні фотосинтезуючі організми, які ведуть вільний чи симбіотичний спосіб життя і зустрічаються у водному середовищі, в середині вапнякового субстрату, у повітрі, в гарячих джерелах і льодах; від Північного полюсу до Антарктиди [5; 7].

Водорості - слоєвцеві безсудинні спорові рослини - є типовими представниками нижчих рослин. Вони характеризуються здатністю до окси- генного фотосинтезу (фотоавтотрофного способу живлення). Водорості - переважно мешканці водного середовища, але багато з них пристосувалися до життя у позаводних місцях мешкання: в ґрунті та на його поверхні, на скелях, стовбурах дерев та в інших наземних біотопах. За даними вчених нараховується 35-40 тис. видів водоростей [1].

Водорості цікаві як з наукової, так і з практичної точок зору в зв'язку зі специфікою та різноманіттям їх морфології та анатомії, онтогенезу та життєвих циклів, географії та екології. Завдяки комп'ютеризації, використанню електронного скануючого мікроскопу, в зв'язку з успіхами генетики і біохімії, цитології та фізіології йде ревізія багатьох таксонів водоростей різного рангу, зміна інтерпретації їх об'єму, споріднених зв'язків, походження, філогенезу, а також перегляд класифікаційних схем і пошук додаткових можливостей використання корисних властивостей водоростей [1; 6].

Водорості, яким властиві характерні ознаки рослинних організмів, - зручні модельні об' єкти для проведення різнопланових наукових досліджень. Велике значення при цьому мають мікроскопічні розміри багатьох їх представників, короткість життєвого циклу, легкість культивування.

Методи збору та вивчення водоростей, що зараз існують, дуже різноманітні. Це визначається як еколого-морфологічною своєрідністю представників різних відділів і екологічних груп, так і різноманітністю цілей та підходів до їх вивчення. Досить складно в одній статті надати повне уявлення про всі методи вивчення водоростей, тому обмежимося розглядом лише методів збору та вивчення водоростей континентальних водойм для фло- ристико-систематичних цілей і гідробіологічних досліджень [3].

У зв'язку з тим, що більшість водоростей мають мікроскопічні розміри, знайти їх неозброєним оком у природних місцях знаходження, як правило, можливо лише при умові масового розвитку, що

Планктонна сітка складається з латунного кільця та пришитого до нього конічного мішка з шовкового чи капронового сита № 77, що має 5 929 чарунок в 1 см2. Вузький вихідний отвір конусоподібного мішка щільно прикріплюється до склянки, що має вивідну трубку, зачинену краном чи затискачем Мора. При зборі планктону поверхневих шарів води планктонну сітку занурюють в воду так, щоб верхній отвір сітки знаходився на відстані 5-10 см над її поверхнею. Літровим кухлем черпають воду з поверхневого шару (до 15-20 см глибини) та виливають ії у сітку, відфільтровуючи таким чином 50-100 л води. На великих водоймах планктонні проби відбирають з човна. При цьому рекомендують тягнути планктонну сітку на тонкій мотузці за човном, що рухається, впродовж 5-10 хвилин.

Для вертикальних зборів планктону застосовують сітки особливої конструкції [3]. На невеликих водоймах планктонні проби можна збирати з берега, поступово заходячи у воду, обережно черпаючи воду кухлем попереду себе та фільтруючи її через сітку чи закидаючи сітку на тонкій мотузці викликає зміну кольору середовища мешкання («цвітіння» води). Однак збір матеріалу слід проводити навіть у тому випадку, коли досить уважне дослідження субстрату не дозволяє помітити їх неозброєним оком.

Методи збору проб фітопланктону

Вибір