у воду та обережно витягуючи її. Закінчивши збір планктону, планктонну сітку прополіскують, опускаючи її декілька разів у воду до верхнього кільця, щоб відмити водорості, які затрималися на внутрішній поверхні сітки. Сконцентровану таким чином пробу планктону, що знаходиться в келиху планктонної сітки, зливають через вивідну трубку в приготовлену чисту склянку. Перед початком та після закінчення збору проби сітку необхідно добре прополоскати, а закінчивши роботу, висушити та покласти до спеціального чохла.

Сітчасті проби планктону можна вивчати в живому та фіксованому стані.

Для кількісного обліку фітопланктону ведуть відбір проб визначеного об'єму. Для цих цілей можуть бути використані і сітчасті збори при умові обов'язкового обліку кількості відфільтрованої через сітку води і об' єму зібраної проби. Однак звичайно відбір для кількісного обліку фітопланктону ведуть спеціальними приладами - батометрами різної конструкції (рис. 2).

Широке застосування в практиці отримав батометр системи Рутнера (рис. 2: 1). Його основна частина - циліндр, що виготовлений з металу чи плексигласу, ємністю 1-5 л. Прилад обладнаний верхньою та нижньою кришками, які щільно закривають циліндр. Під воду батометр опускають з відкритими кришками. При досягненні потрібної глибини в результаті потужного струсу мотузки кришки зачиняють отвори циліндру, який в зачиненому виді витягують на поверхню. Воду, наявну в циліндрі, через боковий патрубок, що має кран, зливають в посудину.

Також використовують посудину Мейєра (рис. 2: 2, 3). Посудина Мейєра занурюється у воду в зачиненому вигляді - 2. При досягненні визначеної глибини відкривається ривком за трос, що прикріплений до пробки, і після заповнення її водою піднімається у відкритому стані - 3.

При вивченні фітопланктону поверхневих шарів води проби відбирають, набираючи воду в посудину визначеного об'єму. У водоймах з бідним фітопланктоном бажано відбирати проби об' ємом не менше 1 л паралельно з сітчаними зборами, що дозволяють вловлювати малочисельні, порівняно крупні об' єкти. У водоймах з багатим фітопланктоном об'єм кількісної проби можна зменшити до 0,5 л і навіть до 0,25 л (наприклад при «цвітінні» води).

Згущення кількісних проб фітопланктону можна здійснювати двома методами, що дають приблизно однакові результати - осадовим і фільтраційним. Згущення проб осадовим методом проводять після їх попередньої фіксації і відстоювання в темному місці впродовж 15-20 днів шляхом відсмоктування середнього шару води за допомогою скляної трубки, один кінець якої затягнутий дрібним ситом № 77 в декілька шарів, а другий з' єднаний з гумовим шлангом. Відсмоктування проводять дуже повільно і обережно, щоб не допустити порушення осаду і засмоктування поверхневого шару проби. Згущену таким чином пробу струшують і, заміривши її об'єм, переносять у посудину меншого розміру [3].

Методи збору проб фітобентосу

Методи відбору проб фітобентосу, що існують зараз, передбачають збір водоростей, які мешкають на поверхні донних ґрунтів і відкладів, в їх товщі (глибиною до 1 см) і в специфічному придонному шарі води товщиною 2-3 см. Для вивчення видового складу фітобентосу достатньо вилучити на поверхню деяку кількість донного ґрунту з відкладами. На мілководді (до 0,5-1,0 м глибини) це досягається за допомогою пробірки чи сифону (гумовий шланг зі скляними трубками на кінцях), що опускаються на дно і засмоктують мул. На великих глибинах якісні проби відбирають за допомогою цеберки чи склянки, що прикріплена до палки, а також різними грабельками, дночерпалками, мулососами, з яких найбільш простий у використанні мулосос Перфільєва (рис. 3). Основна частина цього приладу - и-подібна трубка з нерівними кінцями. До короткого кінця трубки підведена тонка металева трубочка, до якої приєднаний довгий гумовий шланг із затискачем на вільному кінці. На цьому ж кінці И-подібної трубки за допомогою гумової пробки закріплена широкогорла склянка. На довгому відкритому кінці трубки закріплений вантаж. Прилад за допомогою мотузки опускають на дно водойми, де під дією вантажу довгий кінець и-подібної трубки врізається в товщу донних відкладів; після цього кінець гумового шлангу, що залишився на поверхні, звільняють від затискача і дають вихід повітрю. При цьому мул із силою засмоктується в склянку через довгий кінець трубки. Потім прилад підіймають на поверхню, і вміст склянки переносять в приготовлений для проби посуд.

Для відбору кількісних проб фітобентосу використовують мікробентометр Владимирової (рис. 4: І, ІІ). Основна його частина - латунна трубка довжиною 25-30 см із внутрішнім діаметром 4-5 см, на основі якого розраховують площу внутрішнього перетину трубки. На верхньому кінці цієї трубки знаходиться втулка з конусоподібною лійкою, в яку на важелі герметично входить притерта кришка- клапан. Трубку з відкритою кришкою на розбірній дерев'яній штанзі опускають на дно і врізають загостреним нижнім кінцем у товщу донного ґрунту на декілька сантиметрів. Потягнувши за мотузку, що закріплена на вільному кінці важеля, закривають верхню втулку трубки кришкою, після чого прилад обережно підіймають на поверхню. При виході трубки з води нижній отвір трубки закривають долонею, щоб не допустити випадання

Модель