Мікробентометр Травянко та Євдокимової складається з трубки довжиною 30-35 см із внутрішнім діаметром 5-6 см, що має в верхній частині клапан стабілізатора, який працює автономно. На мірній мотузці трубку з відкритим клапаном у вертикаль- ґрунту. Відкривши кришку, обережно зливають верхні шари води в скляний посуд до появи муті. Цю першу порцію води, яка містить планктонні організми, виливають за борт. Воду, що залишилася в трубці, мул та ґрунт легко струшують і переносять в приготовлений для проби посуд, попередньо виміривши його об'єм. Мікробентометр Влади- мирової зручний в роботі на глибинах 2,0-2,5 м.

ному положенні опускають за борт човна. Під дією закріпленого на приладі важеля трубка врізається в товщу дна, при цьому клапан герметично закриває верхній отвір. За допомогою мотузки прилад підіймають на поверхню; при його виході з води нижній отвір трубки закривають долонею. Потім верхній шар води зливають за борт через боковий патрубок, а трубку, що містить моноліт ґрунту та залишок

Для кількісного обліку перифітону водорості старанно змивають з поверхні вилученого субстрату за допомогою води та щітки над широкою посудиною (кюветою, тазом), і, вимірявши об' єм змиву, переносять його в приготовлений для проби посуд. Крім об'єму змиву для кількісного обліку перифітону необхідно також знати площу субстрату, з якого змиті водорості. Для цього вказану поверхню накривають вологою тканиною та обмальовують її контури чорнильним олівцем. Розрахунок площі ведуть методом середньозважених площ: отриманий контур поверхні субстрату переводять на кальку і вирізають; з цього ж паперу вирізають квадрат зі стороною 1 см (площею 1 см2) і зважують. Знаючи масу паперового квадрата і масу вирізаного з того ж паперу контуру, розраховують шукану площу [3].

При вивченні епіфітних водоростей, змитих зі стебла листя вищих водних рослин, кількісний облік ведеться в розрахунку не тільки на одиницю площі, але і на одиницю маси (сирої та повітряно- сухої) рослини-субстрату. Для цього ділянку рослини, з поверхні якої змиті епіфіти, зважують, потім висушують до повітряно-сухого стану і знову зважують [3].

нели) прикріплення водоростей до субстрату руйнуються, порушується картина взаємного розміщення компонентів біоценозу. Тому краще збирати водорості разом із субстратом, який повністю чи частково обережно вилучають на поверхню води так, щоб течія не змила з нього водорості. Вилучений субстрат (чи його фрагмент) разом із водоростями поміщають в приготовлений для проби посуд і заливають чи невеликою кількістю води з цієї ж водойми з метою подальшого вивчення зібраного матеріалу в живому стані, чи 4 %-м розчином формальдегіду.

Отже, роль водоростей в природі та господарській діяльності людини надзвичайно велика. Широке розповсюдження водоростей в природі та масовий їх розвиток у водоймах різного типу, в ґрунті та на наземних субстратах визначає виключне значення цієї групи рослин. Їх можна використовувати для збільшення продуктивності водойм і родючості ґрунтів, для отримання харчових і кормових концентратів, біологічно активних речовин тощо. Різні біологічні, фізіолого-хімічні та інші властивості водоростей використовують в рибному, комунальному та сільському господарстві, харчовій, фармацевтичній, мікробіологічній промисловості, в медицині, а також при експлуатації водного транспорту та гідротехнічних споруд.

ЛІТЕРАТУРА

Величко І.М. Зелені трудівники водойм. - К.: Наук. думка, 1984. - 120 с.

Верещака А.Л. Биология моря. - М.: Научный мир, 2003. - 192 с.

Водоросли. Справочник (Вассер С.П., Кондратьева Н.В. и др.). - К.: Наук. думка, 1989. - 608 с.

Зологин Б.С., Косарев А.Н. Моря. - М.: Мысль, 1999. - 400 с.

Константинов A.C. Общая гидробиология. - М.: Высшая школа, 1986. - 472 с.

Кульський Л. А. та ін. Фітопланктон і вода. - К.: Наук. думка, 1986. - 136 с.