(в 2,3 рази). Відповідно до цього змінювалось співвідношення ТФР/ТФЧ у 1,4 рази, порівняно з практично здоровими дітьми. Рівень активних термостабільних Т-лімфоцитів був у 2,2 рази вищий у дітей з екологічно забруднених регіонів. Крім того, кількість "неповних" розеткоутвоюючих клітин (Т-1 і Т-2) у дітей даної групи була значно вищою, ніж у дітей, що проживають на екологічно чистих територіях, що вказувало на неповну експресію рецепторів Т-лімфоцитів [6].

Таким чином, у результаті проведених досліджень встановлено, що у населення, що проживає в умовах промислового регіону, мають місце суттєві зміни в стані здоров'я та імунного статусу, особливо у осіб, що мають ті чи інші захворювання. Отримані результати показують необхідність проведення в комплексі реабілітаційних заходів імунореабілітації, особливо для груп населення, що мають зрушення в імунній системі внаслідок захворювання.

Арсенал заходів медикаментозного впливу на імунну систему достатньо широкий, а показання до їх застосування і оцінки результатів відзначаються рідкісною одноманітністю, тому вибір адекватного лікарського препарату для імунореабілітації є надзвичайно складним завданням. Однак, відомі лікарські засоби, для яких дія на систему імунологічної реактивності є основною. При власне імунній терапії та імунореабілітації застосовують препарати, ефекти яких безпосередньо направлені на поліпшення функціонування імунної системи. Ці засоби використовують для: стимуляції або супресії імунологічної реактивності, корекції дисбалансу різних ланцюгів імунітету, компенсації наявних порушень імунологічної реактивності і профілактики розвитку синдромів імунної недостатності [6, 14, 15, 19, 21, 22, 24, 27, 32].

На даний час імунокорегуюча терапія стала широко застосовуватись у комплексній реабілітації різних патологічних станів. Без імунофармакологічних засобів неможливо добитися суттєвого ефекту при імунологічній дисфункції та імунодефіцитах. Призначення імунофармакологічних препаратів повинно проводитися з врахуванням конкретного впливу на різні ланцюги імунної системи. У цьому зв'язку всі імунофармакологічні препарати по переважному ефекту їх дії на той чи інший ланцюг імунної системи можуть бути розділені на такі основні групи:

- вплив на клітини кісткового мозку;

- вплив на Т-систему імунітету;

- вплив на В-систему імунітету;

- вплив на систему фагоцитів і неспецифічну

резистентність;

- ті, що мають загальний стимулюючий або

інгібуючий вплив на імунітет.

З врахуванням цих даних, після прийняття рішення про доцільність проведення

імунореабілітації, необхідно обрати адекватні препарати. При цьому слід враховувати як патогенетичні особливості патологічного процесу, так і токсичність препарату. Найбільш простим, економічним і доцільним препаратом є застосування імунокорегуючих засобів, що дають мінімальне токсичне і антигенне навантаження на організм, та не мають протипоказання для застосування, що зумовлюють адекватну дію і при простих схемах введення дозволяють не тільки стимулювати або пригнічувати той чи інший ланцюг імунної системи, а нормалізувати їх роботу (імуномоделюючий ефект).

При застосуванні імуномодуляторів з переважною дією на Т-систему імунітету застосовується центробіжна його активація. У результаті зміни відбуваються у всій системі імунітету і підвищується загальна резистентність організму. Для імунореабілітації дорослих, що мають порушення переважно в Т-клітинному ланцюгу, внаслідок захворювання або професійної діяльності можуть застосовуватися різні імуномоделюючі препарати.

Авторами були апробовані і рекомендовані для імунореабілітації вказаних категорій такі імуномоделюючі препарати:

- пармідин (продектин), який впливає на клітинний імунітет, стимулює синтез ендогенного інтерферону. Призначається пармідин у дозі 0,5, 3 рази на добу протягом 3-4 тижнів;

- кверцетин - біофлавоноїд природного походження, діє на клітинну ланку імунітету. Призначається по 0,02, 3-4 рази на добу, протягом 3-4 тижнів;

- мефенамінова кислота - активізує здатність лейкоцитів до синтезу інтерферону в 4 рази і більше. Призначається по 0,5, 3 рази на добу протягом 3-4 тижнів, потім по 0,25, 3 рази на добу протягом 2-3 тижнів;

- жовтий цукор, в якому знаходиться близько 200 речовин, що мають стимулюючий вплив на імунну систему, і його активність тим більша, чим вищий вміст супутніх цукру речовин. Підвищує активність неспецифічного імунітету. Призначається по 20,0, 4 рази на добу протягом 3-4 тижнів. Імунореабілітація дитячого населення

промислового регіону повинна бути направлена на більш повну адаптацію. Вона повинна бути направлена не тільки на відновлення функції імунної системи, але й на видужання при гострому перебігу патологічного процесу та досягненні тривалої стійкої ремісії при хронічній патології. Пропонується широкий комплекс медикаментозних, фізіотерапевтичних, санаторно- курортних заходів по відновленню здатності імунної системи здійснювати захисні і регуляторні функції. Серед широкого арсеналу сучасних імунореабілітаціних засобів слід призначати препарати імунопротекторної дії

(спленін, левамізол, нуклеїнат натрію, продігіозан, пірогенал та інші).

Проведеними дослідженнями доведена висока ефективність імунореабілітації дитячого населення із застосуванням:

- екстракту кореня солодки у вигляді водного розчину 15,0:200 по 15 мл - 3 рази на добу;

- токоферола ацетата (вітамін Е) по 100 мг протягом 14-20 днів;

- пармідину - дітям від 1 до 1,5 року в дозі 0,3; 0,45 дітям від 1,5; до 3 років - 0,45-0,65 на добу;

- імуноглобуліну нормального в дозі 0,2 мл/кг ваги на добу;

- спленіну 0,2 мл/кг на добу для відновлення клітинної ланки імунітету із стабілізуванням функції Т-супресорів;

- солкосерилу - в дозі 0,2/кг на добу для усунення головної причини дисфункції імунної клітини - гіпоксії.

Висновки:

1. Встановлена негативна тенденція в динаміці показників здоров'я населення промислових регіонів України за 1991-2007 рр.

2. Несприятливі екологічні умови та негативні виробничі фактори приводять до суттєвих змін