Серед перелічених соціальних інститутів першочергове місце, безперечно, посідає система освіти і виховання - школа, позашкільні освітні установи, вищі навчальні заклади, університети зокрема. Саме вони покликані закласти основи індивідуальної екологічної культури, дати екологічні знання, виховати любов до природи.

Екологізація освіти, на нашу думку, має проходити в контексті стратегії сталого розвитку суспільства. Сталий розвиток університетської освіти з притаманними університету особливостями, індивідуальністю майбутнього фахівця, усіх без винятку суб'єктів освітнього процесу можливий та грунтується на довічних цінностях, нормах справедливості, індивідуальних та особистісних відмінностях, виходить із сутності університету, його феномена, як важливішої інституції суспільства, що є підґрунтям якісного життя сучасного та наступних поколінь. При цьому завдяки власним зусиллям і не за рахунок майбутніх поколінь, а також без позбавлення їх можливостей задовольняти власні потреби. Розвиток, за визначенням професора О.П. Мещанінова, - це особливий тип змін, які пов'язані з оновленням, з виникненням нового якісного стану об'єкта, з розширенням його структурно-функціональної сутності, що впливає на якісні зміни суб'єктів освітнього процесу. Забезпечити якісну та ефективну, гармонійну професійну підготовку в університетах можна на основі реалізації її як цілісної організаційно- педагогічної універси-тетської системи освіти [2, с. 5].

Екологізація освіти зорієнтована на формування у студентів дбайливого ставлення до природи та суспільства, на утвердження гуманних цінностей та усвідомлення людиною потреби у гармонізації своєї діяльності з урахуванням можливостей довкілля, невід'ємною складовою якого є людина. Гуманізація освіти - центральна складова нового педагогічного мислення, яка передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їх людинотворчої функції. Гуманізація університетської освіти означає повагу університету й викладачів до особистості студента, довіру до нього, прийняття його особистісних цілей, запитів і інтересів; створення максимально сприятливих умов для розкриття й розвитку здібностей та обдарувань студента, для його повноцінного життя на кожному з вікових етапів, для його самовизначення. Гуманізація університетської освіти основним смислом педагогічного процесу вважає розвиток студента [4, с.64].

Гуманізація освіти є складовою екологізації освіти, тобто формування нового рівня свідомості активної творчої особистості, здатної розбудувати країну та інтегрувати її у світовий освітньо-педагогічний простір на засадах стратегії сталого розвитку цивілізації.

Відбувається заміна освітньої парадигми, пропонуються новий зміст, інші підходи, інший педагогічний менталітет. За цих умов викладачеві необхідно орієнтуватися у широкому спектрі сучасних комп'ютерних, інноваційних технологій. Сьогодні бути педагогічно грамотним фахівцем неможливо без оволодіння освітньо-інноваційними технологіями.

Теоретичні і практичні аспекти інноваційних педагогічних технологій організації навчально-виховного процесу в університетах розглядалися в дослідженнях С.О. Сисоєвої, О.М. Пєхоти, В.О. Казакова.

Під впливом ускладнення взаємовідносин у системі "природа-людина" зростає значущість інформації. Спочатку це був традиційний досвід старших поколінь, який мало відрізнявся від спадкового досвіду у тваринному світі. Потім виникла релігійно-культурна система. Нарешті, відповідно до загального закону збільшення наукоємності суспільного розвитку людство стало наближатися до ноосфери. Конкурентне використання ресурсів стосується як усієї природної системи, так і окремих її компонентів. У наш час ця конкуренція має переважно локально-економічний характер, тобто "екологічний" ринок поки що відсутній, що в умовах глобального впливу людства на природу не можна вважати нормальним. Під впливом закону падіння природно-ресурсного потенціалу (у рамках однієї економічної формації, способу виробництва та одного типу технологій природні ресурси стають усе менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх вилучення, транспортування, а також відтворення) такий ринок обов'язково сформується, що має місце у розвинених країнах світу. При наближенні природно-ресурсного потенціалу до суспільно неприйнятного рівня зміниться технологія і суспільна реакція, тобто остаточно складеться нова суспільно-економічна формація. Саме так відбувається утворення нового постіндустріального "інформаційного" суспільства, для якого характерні найвища значущість адекватної інформації та наукомісткі галузі господарства [3].

На наш погляд В.Ю. Биков цілком справедливо зазначає, що "сучасне інформаційне суспільство ставить перед професійною освітою такі завдання, які полягають не тільки в опануванні майбутніми спеціалістами необхідних обсягів загальноосвітніх і професійних знань, а, в першу чергу, дозволяють гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і застосовуючи їх на практиці; самостійно критично мислити, уміти побачити виникаючі в реальній дійсності проблеми і шукати шляхи раціонального їх вирішення, використовуючи сучасні технології, грамотно працювати з інформацією; бути комунікабельним, контактним у різноманітних соціальних групах, уміти працювати в колективі; самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня тощо" [5].

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили прагне до використання новітніх досягнень науки у навчальному процесі. Це дозволяє йому готувати фахівців, орієнтованих на активну інноваційну діяльність. Тому викладачі університету, чітко і вчасно зорієнтувавшись в нових умовах, роблять комп'ютерну підготовку майбутніх екологів одним із пріоритетних напрямів університетської освіти.

Саме тому, здійснюючи підготовку фахівців у сфері екології та охорони навколишнього середовища, університет орієнтується на всебічне формування їх готовності до практичної діяльності з широким застосуванням сучасної комп'ютерної техніки й інформаційних технологій. Це має забезпечити високий професіоналізм майбутніх