УДК 330.342.3:620.9:504 Н.В. Стежко, канд. екон. наук

Кіровоградський національний технічний університет

Еколого-енергетична проблема світового господарства в контексті забезпечення сталого розвитку

В статті проаналізовано сучасні еколого-енергетичні проблеми світового господарства в цілому та України зокрема, визначено причини їх виникнення та запропоновано можливі шляхи вирішення. геоекономіка, енергосировинний сектор, ресурсоспоживання, енергоринок

Господарська діяльність людини, економіка світу в цілому на сучасному етапі характеризуються дедалі складнішими взаємозв'язками між своїми системними елементами. Минули часи, коли інтенсивне нарощування обсягів виробництва та споживання вважалося пріоритетом розвитку. Практика сьогодення, збільшення навантаження на навколишнє середовище, почастішання екологічно-кризових явищ, техногенні катастрофи, зокрема аварія на ЧАЕС, з усією очевидністю показали, що можливі негативні наслідки від діяльності людини є неспівставними за своїм значенням із тими або іншими матеріально-фінансовими здобутками. Взагалі, можна казати про денатуралізацією природних екологічних систем із втратою їхньої здатності до саморегулювання, причому це явище дедалі посилюється у глобальному, регіональному та національному масштабах.

Ресурсно-енергетична проблема є важливою складовою загальної еколого- економічної проблематики. Функціонально вона пов'язана з найбільш гострими суперечностями міжнародних економічних відносин, оскільки синтезує численні нерозв'язані питання розподілу ресурсів, цін на них, особливості їх витрачання та переробки, а також наслідків даних процесів.

Можна погодитися із загальним методологічним визначенням основних складових сучасного загострення водночас і екологічних, і енерго-сировинних проблем. Це визначення як важливий атрибут сучасної міжнародної економічної науки утвердилося в другій половині ХХ століття. Як відомо, найбільш помітною постаттю в дослідженнях проблематики обмеженості ресурсів був автор "Світової динаміки" Дж.Форрестер [1], який сформулював математичні моделі "СВІТ-1" та "СВІТ-2".

Разом з тим, залишається завдання вироблення дедалі більш точних та комплексних методик оцінки стану навколишнього середовища, моніторингу окремих екосистем. Експерти Світового Банку відзначають наступні фактори екологічних змін, які пов'язані з господарським ресурсоспоживанням:*

показники населення світу;*

споживання ресурсів на душу населення;*

технології, які використовуються задля виробництва та споживання цих ресурсів [2, Р. 52].

Врахування світових тенденцій дозволяє стверджувати, що протягом найближчих десятиліть, і передусім вже протягом першої декади ХХІ століття відбудеться значне зростання обсягів матеріалів та енергоносіїв, що залучаються до виробничого процесу. Зокрема, згідно експертних оцінок, взагалі мають відбутися зміни у світовому енергетичному балансі, передусім через збільшення обсягів енергоспоживання. Причому окремі прогнози свідчать про можливість збільшення сьогоденних обсягів загальносвітового споживання енергії (близько 8 млрд. т. нафтового еквіваленту) протягом століття в 4 - 6 разів (тобто до 35-50 млрд. т.).

Сказане підтверджує та конкретизує аналіз національних моделей енерго- сировинного сектора. На початку нового тисячоліття економіка держави, яка зорієнтована на неефективне природокористування, приречена перетворитися на сировинний придаток для передових національних та регіональних господарських систем, місце розміщення шкідливих виробництв та промислово-аграрних механізмів, які потребують докладання низькокваліфікованої робочої сили. Всі наведені проблеми працюють на сферу геополітики, геоекономіки. При цьому слід відзначити, що ця сфера не тільки відображає їх, але й додає нових суперечностей та нюансів, які потрібно враховувати при виробленні практичних заходів.

Обмеженість ресурсів на глобальному рівні проявляється не тільки в необхідності для держав, які відчувають нестачу певних видів ресурсів, закуповувати їх, але й в боротьбі за перерозподіл природних ресурсів. Політика в сфері розподілу й перерозподілу природних ресурсів за своїми особливостями відрізняється від політики в сфері регулювання відносин з приводу інших ресурсів - матеріальних та трудових, а також фінансових. Взагалі, природними ресурсами можна вважати природні об'єкти та явища, які використовуються в теперішньому часі, в минулому та в майбутньому задля прямого та непрямого споживання, що сприяє створенню матеріальних багатств та підвищує якість життя.

В цьому контексті не слід забувати про те, що в довгостроковій геоекономічній стратегії держав з приводу природокористування та володіння ресурсами має значення динаміка народонаселення. Адже зростання кількості населення відбувається на фоні неухильного зменшення покладів корисних копалин, вичерпування усіх принципово вичерпних видів природних ресурсів. І це означає зростання важливості одиниці умовних ресурсів на певну одиницю споживання (скажімо, людина/рік).

Дійсно, якщо проаналізувати динаміку зростання народонаселення, то можна помітити, що особливий "тиск" на ресурсний запас починає здійснювати Азія, причому цей процес продовжує набирати обертів. Ця тенденція докорінно змінює уявлення про сучасні центри світової цивілізації, про навантаження з боку людини на навколишнє середовище, витрачання ресурсів.

Конкретніше, про означену демографічну динаміку, а також про відповідний до неї характер концентрації народонаселення та його фактичний перерозподіл свідчать статистичні дані наведені в таблиці 1 [3].

Геополітичні інтереси окремих підрозділів світового народонаселення, окремих країн проявляються як національні, блокові стратегії, цілеспрямовані заходи з метою впливу на обсяги видобутку, продажів, а також цін на сировину та енергоносії на ринку. Значною мірою гостроту цих відносин зумовлює нераціональність споживання матеріальних природних ресурсів. Переслідуючи сьогочасні цілі, людство порушує рівновагу та взаємний зв'язок речовини та енергії у верхніх шарах земної кори. Але вузький цільовий пошук та видобуток окремих хімічних сполук без повного дослідження, комплексної розробки та утилізації супутніх продуктів зумовлюють дуже низький відсоток використання корисних речовин з пород, що розробляються - тільки 2%. Решта 98% фізичних матеріалів опиняються не тільки непридатними для людини, але шкідливими для усієї біоти (біота - сукупність живих організмів Землі; сукупна кількість живої речовини складає 10 14 т, з яких 99,99% - це рослинні організми).

Особливості стану та розвитку ринку енергоносіїв