УДК 339.9

В. Д. Невесенко, асп.

Інститут агроекології УААН, м. Черкаси

Проблеми сталого розвитку світової економіки в умовах екологічних викликів

Сучасна екологічна криза ставить під загрозу можливість стійкого розвитку людської цивілізації. Подальша деградація природних систем веде до дестабілізації біосфери, втрати її цілісності і здатності підтримувати якості середовища, необхідні для життя. Стаття присвячена актуальним проблемам стійкого розвитку. Виділені принципи стійкого розвитку суспільства для заощадження природного середовища нащадкам.

сталий розвиток, сталий розвиток економіки, індикатори сталого розвитку, екологічна криза, екологічна система, інвайронментальна економіка

Постановка проблеми. В останні два десятиліття як альтернатива парадигмам економічного зростання і стереотипам споживчого суспільства почала формуватися концепція стійкого розвитку (або в англійській термінології "sustainable development"). Ідеї стійкого розвитку, що набули широкого поширення після публікації в 1987 р. доповіді Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку "Наше спільне майбутнє", знайшли практичне втілення в соціально-економічній і екологічній політиці багатьох держав. До 2008 р. стратегії або програми стійкого розвитку прийняли більше 100 країн світу, зокрема СІЛА, Канади, країн ЄС, Австралії, Японії, Китаю, Індії і ін.

Зростання світового виробництва і населення - головні чинники, які привели до різкого збільшення антропогенного навантаження на природу. Асиміляційний потенціал вже не справляється із завданням відновлення в навколишньому середовищі. Тому у всіх елементах екосистеми почалися істотні, необоротні зміни.

Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. Питання окремих теоретичних положень сталого світового розвитку економіки розглядалися в Доповіді "Комісії Брундтланда" в 1987 p., в матеріалах Конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 p., в працях Б.В. Буркінського, І. О. Карінцева, І. М. Сотника, В.Н. Степанова, Л. Г. Мельник, С.К. Харічкова та інших вчених.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Ідеї, принципи, стратегії та механізми реалізації концепції сталого економічного розвитку достатньо глибоко та послідовно вивчені та узагальнені у науковій літературі. Разом з тим методологічні прорахунки не дозволили й досі на основі концепції сталого розвитку сформулювати більш менш чітку модель, в основі якої має бути розуміння глобальної природи подальшого сталого економічного розвитку.

Постановка завдання. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних положень проблем сталого розвитку світової економіки в умовах екологічних викликів та формування моделі сталого розвитку в умовах глобалізації. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: дослідити та розвинути теоретичні підходи до сталого розвитку світової економіки в умовах екологічних викликів; згрупувати індикатори сталого розвитку економіки; визначити пріоритетні напрямки сталого розвитку економіки.

Результати дослідження. Людство почало усвідомлювати необхідність радикального перегляду стратегії свого розвитку лише після того, як процеси деградації змін всіх її елементів (земля, вода, повітря і навіть навколоземний космічний простір), включаючи здоров'я самої людини.

"Сталий розвиток" - складне, багатоаспектне поняття, в якому інтегруються як природні і соціально-економічні параметри стану навколишнього середовища, так і етичні, правові норми справедливого розподілу спільного природного спадку між поколіннями.

Перехід до сталого розвитку - це глибока, науково обґрунтована раціоналізація природокористування з метою забезпечення тим, що живуть зараз і наступним поколінням здорового середовища життєпомешкання і достатньої забезпеченості природними ресурсами. Це складний, багатобічний, цілеспрямований і керований процес суспільного розвитку.

Вважається, що найбільш розвинуті країни вже здійснили перехід до інтенсивної і високоефективної економіки, що дозволяє їм досить успішно вирішувати складні соціально-економічні і екологічні проблеми [4]. Сьогодні розробляються і обговорюються принципи сталого розвитку. В їх числі:

- стримання і обмеження природного приросту населення. Реалізація соціально- демографічної політики, спрямованої на регулювання основних показників демографічного розвитку і росту населення;

- прискорений розвиток високотехнологічних виробництв, відмова від ресурсо- і енергомістких технологій. Структурна перебудова всієї економіки на користь глибоких і маловідходних технологій, екологічно небезпечних виробництв;

- принципово нові підходи до раціонального природокористування, що ґрунтуються на максимальному збереженні природних ресурсів і середовища життєпомешкання суспільства, їх ефективному використанні;

- поступова зміна орієнтирів і критеріїв соціально-економічного розвитку, відмова від концепцій споживацького суспільства, перехід до критеріїв екологічно небезпечного розвитку з розумним обмеженням рівня споживання;

-активне міжнародне співробітництво в пропаганді і реалізації принципів сталого розвитку в різних країнах [4].

Однією з перших концепцій природокористування стійкого розвитку була теорія «нульового зростання», яку розробили основоположники «Римського клубу» Дж. Медоуз, А. Мессаровіч. Вони стверджують, що зростання споживання неможливо понизити у зв'язку з впровадженням нових технологій.

Отже, загальним підходом до вирішення екологічних проблем є обмеження суспільного виробництва і споживання, тобто зниження темпів валового випуску країни. Але розвиток економічної системи показав, що нульові темпи лише знижують добробут країни [2].

Головним напрямом виходу із стану екологічної кризи може стати лише забезпечення сталого розвитку, який узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище й гармонізацію розвитку людини в природі.

Сукупність притаманних сталому розвитку індикаторів визначає кількісно-якісні параметри та формує науково-теоретичні передумови для розвитку гармонійного економічного національного і світового господарства. За визначенням ООН ключові індикатори можна згрупувати у 14 розділів (табл.1). Захоплюючись кількісними та якісними показниками, слід зважати на необхідність врахування, насамперед, сутнісних показників сталого розвитку. Знання як новий ресурс, що є похідним від людини - головної продуктивної сили суспільства - лише