В сучасних наукових публікаціях спостерігається підвищення інтересу до проблеми забезпечення сталого розвитку, тобто такого, що «задовольняє потреби поточного покоління та не підриває можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби» [2, с. 148]. Українські дослідники В. Богачов, В. Голян, Б. Данилишин, С. Дорогунцов, С. Злупко, Т. Туниця, М. Хвесик та інші аналізують принципи та шляхи досягнення сталого розвитку, пропонують моделі раціонального природокористування, застосування яких має сприяти як економічному зростанню, так і підвищенню якості життя населення в довгостроковому періоді. В руслі таких досліджень докладного вивчення потребує питання взаємозв'язків між динамікою ВВП та ступенем забруднення довкілля. Їх виявлення допоможе визначити більш безпечні для навколишнього середовища шляхи зростання національних економік.

Метою даного дослідження є виявлення можливостей зменшення шкідливого антропогенного впливу на довкілля в процесі економічного зростання економік країн світу. Ми маємо вирішити дві ключові задачі: проаналізувати залежність обсягів забруднення довкілля від темпу економічного зростання по окремих країнах світу; дослідити вплив впровадження екологічних обмежень на динаміку ВВП.

Економічні кризи першої половини ХХ ст. в США дали можливість американським вченим провести ретроспективне дослідження впливу негативної динаміки ВВП на рівень забруднення довкілля. Результати показали, що підчас криз 1921 р., 1929-1933 рр., не дивлячись на їх деструктивні соціально-економічні наслідки, мало місце зниження смертності та збільшення очікуваної тривалості життя. Одна з вагомих причин цього - зменшення шкідливих викидів в навколишнє середовище. За словами Е. Нормайєра, громадяни багатих країн в середньому здоровіше, ніж мешканці бідних, але аналіз короткострокових змін в розвинутих країнах показує, що смертність досягає свого піку в роки економічного зростання. Можливо, не головну, але не останню роль в цьому відіграє стан довкілля [3].

Протягом поточної фінансово-економічної кризи, як повідомляється в доповіді Європейського агентства з довкілля, відмічається зниження обсягів шкідливих викидів в країнах ЄС. В 2008 р, зниження викидів парникових газів було зареєстровано четвертий рік поспіль. До рівня 1990 р. обсяг викидів скоротився на 6,2 %, до рівня 2007 р. - на 1,5 %. Скорочення протягом останнього часу пов'язано зі зменшенням частки викидів вуглекислого газу в результаті спалювання палива в енергетичному, промисловому та транспортному секторах. З іншого боку, в середині поточного десятиліття в країнах ЄС спостерігалося економічне зростання, тому в певній мірі зниження викидів пов'язано і з реалізацією природоохоронних заходів [4].

В 15 європейських країнах, що підписали угоду про утворення Євросоюзу, тенденція скорочення енергоємності виробництва має місце вже не перше десятиліття. За розрахунками Т.Ю. Туниці, за період 1989-2004 рр. даний показник (т.ум.п. на дол США за ПКС - 90) в ЄС - 15 зменшився з 219 до 192 при рості ВВП на душу населення з 14,125 до 19,017 дол США за ПКС - 90 [5, с. 191-193]. Ці дані не враховують, чи було скорочення енергоємності виробництва в країнах ЄС наслідком екологічного регулювання держави, чи наслідком економічно обґрунтованого індивідуального вибору фірм, але в будь-якому випадку зменшення антропогенного впливу на довкілля є реальним в умовах економічного зростання.

Однією з передових азіатських країн, якій вдалося досягти помітних економічних успіхів протягом трьох останніх десятиліть (1978-2008),

Також в Україні спостерігається прямо пропорційна залежність між темпом приросту ВВП та обсягами споживання деяких природних ресурсів. За дослідженнями українських науковців, обсяги видобутку залізних неагломерованих руд і концентратів, газу, нафти та торфу значно зменшились з 1990 до 2000 р., але почали зростати в наступний період з 2000 р. до 2008 р. Обсяги заготівлі деревини стрімко зростали протягом 2000-2007 рр. Обсяг забору води мав тенденцію до зниження до 2004 р., дещо є Китай. Середньозважений темп реального росту економіки даної країни склав трохи більше 9 % на рік, а середньодушовий ВВП за цей час виріс майже в 15 разів. Такі темпи зростання призвели до загострення проблем, пов'язаних із забрудненням довкілля. Основними джерелами забруднення є теплові електростанції, що працюють на вугіллі (забезпечують 75 % виробленої електроенергії), різноманітні промислові та побутові топки, паровози тощо. Спалювання вугілля є основним джерелом викидів діоксиду вуглеводню, за обсягами яких Китай посідає перше місце в світі з 2006 р. Існують оцінки, згідно яким економічні втрати, пов'язані з вугільною залежністю китайської економіки, еквівалентні 7,1 % річного ВВП країни [6, с. 1, 10].

Дослідження динаміки реального ВВП та обсягів шкідливих викидів в Україні демонструє наявність стійкої позитивної кореляції між цими двома показникам. Навіть з графіку зрозуміло, наскільки тісно темп зміни реального ВВП взаємопов'язаний з темпом зміни обсягів шкідливих викидів до атмосфери (див. рис. 1). Коефіцієнт кореляції між зазначеними показниками складає 0,91. Це на 0,2 вище в порівнянні з коефіцієнтом кореляції між абсолютними значеннями реального ВВП та обсягів шкідливих викидів [7].

підвищився у 2005-2007 рр. та скоротився у 2008 р. у зв'язку з негативними тенденціями в сфері промислового виробництва [8, с. 22-23].

Тенденція до росту шкідливих викидів підчас зростання економіки має місце і в економіці Російської Федерації (див. рис. 2). Коефіцієнт кореляції між темпом росту реального ВВП та темпом зміни викидів забруднюючих речовин до атмосфери від стаціонарних джерел за період 1997-2008 рр. дорівнює 0,63 [9].Отже, за більшістю прикладів, що були розглянуті, наявна