УДК 504.06

Песчанська І.М., Левковець П.І., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Теоретичні положення концепції комплексного екологічного управління

У статті обґрунтовано теоретичні положення концепції комплексного екологічного управління як вагомого інструменту формування нового типу відносин у системі "суспільство - природа". Проаналізовано сутність визначень "екологічне управління", "екологічний менеджмент", "управління навколишнім середовищем ".

In the article there is substantiation of theoretical points of the conception of complex ecological administering as a powerful tool in forming of a new type of relationships in the '"society-nature" system. There is analysis of the essence of such definitions: "ecological administering", "ecological management", "administering the environment".Вступ. Сучасному розвитку суспільства притаманні протиріччя між зростаючими потребами людей і можливостями їх задоволення через обмеження біосфери та природних ресурсів, а також залежність між станом оточуючого середовища і темпами економічного росту. Так, з одного боку, підтримка високих темпів економічного зростання без реалізації адекватної екологічної політики призводить до деградації оточуючого середовища, з іншого - погіршення стану природного середовища підриває основи зростання економіки галузей та регіонів, знижує обсяги національного виробництва.

В певному розумінні, витрати на охорону оточуючого середовища можуть призводити до зниження темпів економічного зростання, але в свою чергу необхідність охорони оточуючого середовища передбачає створення нових видів економічної діяльності, сприяє створенню додаткових робочих місць, наприклад за рахунок розвитку екологічного підприємництва. Отже, можна зробити висновок, що стійкий розвиток економіки за рахунок руйнування природного середовища і виснаження природних ресурсів є неможливим так же, як неможливо зберегти оточуюче середовище без сильної економіки. Таким чином, екологічне благополуччя і економічний добробут знаходяться в тісному взаємозв'язку. Звідси в контексті сучасних тенденцій гостро постає проблема гармонізації екологічних і економічних інтересів суспільства.

Огляд літератури. Багато вітчизняних спеціалістів та науковців різних галузей науки досліджують проблему та шляхи економічних та екологічних взаємовідносин в Україні, зокрема:

Бочинський Г.О., Долішній М.І., Зайцева Л.М., Заставний Ф.Д., Злупко С.М., Качан Є.П., Лукі- нов 1.1., Мельник А.Ф., Михасюк І.Р., Демченко В.В., Руснак П.П., Трегобчук В.М., Яремчук І.Г. та ін. Публікації робіт цих авторів зорієнтовані на дослідження загальних тенденцій еколого- економічного розвитку суспільства, що сприяло встановленню певної ідеології в природокористуванні. Проте і досі залишається багато актуальних, але не вирішених проблем, які б розкривали теоретико-методологічні основи і методичні положення раціонального природокористування, у тому числі побудову цілісного, комплексного та екологічно орієнтованого організаційно- економічного механізму природокористування; екологізацію промислового і лісо- та сільськогосподарського виробництва на економічній основі та ін. Все це свідчить про необхідність на новій методологічній основі підійти до розвитку природокористування, де особливе місце займає комплексне управління процесом використання природних ресурсів. Звідси мета статті - обґрунтувати теоретичні положення концепції комплексного екологічного управління як вагомого інструменту формування нового типу відносин в системі "суспільство - природа".

Результати. Дослідження основних характеристик розвитку екологічно орієнтованої економіки дозволяє зробити висновок, що вона має складний характер і формується з багатьох елементів, які знаходяться в динамічному взаємозв'язку: планування стабілізації забруднення і деградації навколишнього середовища, створення передумови нормального функціонування суспільно-господарського комплексу, оптиміза- ція екологічної ситуації розвитку продуктивних сил з урахуванням екологічних пріоритетів. Головними серед них є система екологічної освіти і підвищення кваліфікації та система екологічного управління.

При цьому відзначимо, що "справжнім національним лихом України є екологічна неосвіченість населення..." [1, с. 5], а це сприяє поглибленню екологічної кризи в країні. Втручаючись у закони природи, людина не думає про негативні наслідки своїх дій. Більшість населення не обізнано з елементарними екологічними нормами, такими як рівень забрудненості продукції, якість води, ступінь забрудненості повітря. Здебільшого негативний вплив на довкілля здійснюється несвідомо, без врахування збитків, які людина завдає природі і собі. Адже всі хвороби виникають внаслідок забруднення землі, води, повітря і наявності зайвого тепла. Звідси нагальним стає завдання щодо надання населенню необхідної інформації стосовно "...питань екології економічного напрямку" [1, с. 5] з метою надання їм відповідних знань про ступінь забруднення навколишнього середовища, величину завданих йому збитків та про методи ефективної цілеспрямованої роботи з його охорони і можливості відновлення. Головне завдання еколого- економічної освіти - розвинути почуття відповідальності кожної людини за збереження і раціональне використання навколишнього природно - го середовища.

Особливе місце у вирішенні цього завдання займає розвиток екологічного управління.

Аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури, зорієнтованої на екологію управління, свідчить про відсутність консенсусу в різних авторів щодо конкретного змісту і формування такого управління. Багато авторів повністю відмовляються від точного визначення, а роблять наголос на описанні окремих вихідних позицій та заходів екологізації системи управління.

Предмет екологічного управління часто не пов'язаний з цілісною системою уявлень, а уточнюється через описання окремих його характеристик. Існує ряд термінів, запропонованих різними авторами. Наприклад, в англо- і німецько- мовній літературі можна зустріти такі формулювання: менеджмент охорони навколишнього середовища, менеджмент навколишнього середовища, екологічний менеджмент, екологічна політика підприємства тощо.

В українській та російській науковій літературі використовуються терміни: управління природокористуванням, управління охороною навколишнього середовища, управління природоохоронною діяльністю та ін. Останнім часом стали активно використовуватися як синоніми терміни "екологічне управління" та "еколо-гічний менеджмент". Це пов'язано, на нашу думку, з некоректним перекладом англомовних термінів "environmental management" і "ecolo-gical management".

Певна складність трактування даного поняття пов'язана також