інтелігенція всіх рівнів; менеджери, керівники; старші працівники офісів, установ; працівники сфери торгівлі та сфери обслуговування; виробництво, освіта, наука тощо. Ієрархічна площина різноманітних інтересів цих учасників поставило перед екологічним управлінням завдання активізації потенціалу їх номінальної посадової екологічної компетенції, що дозволить кристалізувати умонастрій учасників на урахування потреби раціонального використання і охорони навколишнього природного середовища.
Для того, щоб екологічне управління було успішно втілене в життя, бажано здійснити моніторинг програм громадської екологічної освіти та громадського екологічного виховання як з боку держави, так і з боку її громадян. Даний моніторинг буде базуватися на чітко визначених критеріях ефективності та необхідності реалізації тієї чи іншої програми та порівняльних характеристиках прогнозованих та одержаних результатів.
Звідси відзначимо, що інкубаційний період розвитку екологічного управління не може тривати десятиріччями, адже чисельні приклади кризового стану навколишнього середовища свідчать про потребу невідкладної модернізації управління з метою руйнування байдужості значної частини державних службовців та громадян до проблем довкілля і нерішучості громадських екологічних організацій щодо впровадження змін.
Висновок. Для закріплення глибоких змін у свідомості людей необхідно перебудувати систему виховання, професійної підготовки та освіти населення на всіх рівнях, зорієнтувати її на формування екологічного світогляду та екологічної відповідальності, адже ринок вимагає формування нового типу екологічної свідомості як споживача, так і виробника. При цьому необхід-
Література
Яремчик І.К. Економіка природокористування. - К.: Пошуково-видавниче агентство "Книга Пам'яті України", Видавництво центр "Просвіта", 2000. - 431 с.
Гринин А.С. Экологический менеджмент: Учеб. пособ. для вузов / А.С.Гринин, Н.А.Орехов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 201 с.
Кислый В.Н. Экологизация управления предприятием: Монографія / В.Н.Кислый, Е.В.Лапин, Н.А.Трофименко. - Сумы: Университетская книга, 2001. - 233 с.
Балацький О., Лукянихін В., Лукянихіна О. Екологічний менеджмент: проблеми та перспективи становлення та розвитку // Економіка України. - 2000. - № 5. - С. 67-73.
но враховувати й те що, з одного боку, слід усіма способами намагатись організовувати екологічний всеобуч населення через систему вищої та середньої освіти, з другого боку, не повинні відбуватися перекоси в іншу сторону - "тільки екологізація освіти", тобто наріжним каменем залишається формування високоосвіченої людини, здатної вільно орієнтуватися у реаліях та імперативах сучасного світу, гармонізувати з ним в процесі своєї самореалізації, забезпечувати оптимальну віддачу для себе і суспільства. Адже на активних, системних і цілеспрямованих набутих знаннях базуються всі якісні прориви, в тому числі екологічного характеру. В сукупності еколого-економічні знання сприятимуть породженню нового виду науково-технологічної революції. Гостра і нагальна потреба у формуванні такого покоління диктує найголовніше завдання освітньої системи в усіх ланках майже двоміль- йонного педагогічного загалу України.
Особливе місце у формуванні екологічної свідомості людей займає екологічне управління, яке забезпечить раціональне співвідношення між рівнем споживання, розвитком виробництва, економічними факторами природокористування.
Галушкіна Т. Екологічний менеджмент в Україні // Економіка України. - 1999. - № 6. - С. 78-83.
Дробноход Н. Устойчивое экологически безопасное развитие: украинский контекст // Зеркало недели. - 2001. - № 21(345). - С. 15.
Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В., Тихоненко О.В., Фе- денко В.П. Наукові засади сталого розвитку землекористування: принципи, індикація, показники // Землевпорядкування. - 2002. - № 2. - С. 13.
Українське суспільство - 2003: Соціальний моніторинг / За ред. д.е.н В.Ворони, д.е.н. М.Шульги. - К., 2003.