Отже, можна констатувати, що подальший розвиток екологобезпечного природокористування має розглядатися через призму адаптації природоохоронного законодавства до світових стандартів, оскільки сучасна система природокористування в Україні, яка є наслідком структурних деформацій господарства, не забезпечує умови формування безпечного довкілля.

Кожний реґіон має індивідуальні особливості в територіальній системі держави. Тому характер його економічного розвитку має формуватися з урахуванням конкретних особливостей даної території.

Наприклад, у Миколаївській області спостерігаються значні викиди шкідливих речовин від стаціонарних і пересувних джерел забруднення, в результаті чого погіршується екологічний стан навколишнього середовища (табл. 1).

Складено автором за даними [10; 11]

Дані табл. 3 свідчать, що за 2007 рік було здійснено 35 повітроохоронних заходів, що менше за попередній рік на 16,7 %, з них 10 заходів (28,6 %) із вдосконалення технологічних процесів, 4 заходи (11,4 %) - будівництво і введення в дію нових пилоочисних установок, 10 заходів (28,6 %) - підвищення ефективності існуючих та 1 захід (2,9 %) з ліквідації джерел забруднення.

Впровадження повітроохоронних заходів дозволило зменшити кількість викидів забруднювальних речовин на 93,3 тонн, що менше за аналогічний

Розраховано за даними [11]

Аналіз даних табл. 4 свідчить, що в цілому частка природно-ресурсних надходжень до бюджету області збільшилась на 142,9 % або на 51,0 млн грн, хоча їх частка в загальному обсязі доходів бюджету зменшилась на 1,1 відсоткових пункти.

Аналіз табл. 5 свідчить, що в 2001-2003 роках витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення здійснювались період попереднього року на 66,4 %. Водночас ефективність цих заходів досить низька, оскільки зменшення викидів в атмосферне повітря, що припадає на один захід, знизилась із 6,6 до 2,7 тонн.

При цьому, одним із важливих джерел підтримки і здійснення природоохоронних заходів у регіоні є бюджети різних рівнів, зокрема їх структурні елементи - спеціальні фонди охорони навколишнього природного середовища. Водночас формування і розподіл цих фондів є проблематичним, оскільки у прибутковій частині бюджету Миколаївської області екологічна складова становить в середньому лише 5,5 % (табл. 4).

Існуючі тенденції, які передбачають використання коштів обсягом менше однієї восьмої частини від природно-ресурсних надходжень [2, с. 117] призводять до постійного скорочення інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього середовища (табл. 5).

лише за рахунок власних коштів підприємств. В 2004-2006 роках до цих витрат також долучились і витрати за рахунок державного бюджету - 10,1 % та за рахунок місцевих бюджетів - 7,4 %.

З державного ж бюджету в 2007 році не витрачалось коштів на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення.

Що стосується поточних витрат на основні природоохоронні заходи, то вони мають тенденцію до скорочення (на 41,8 % в 2007 році в порівнянні з 2001 роком). В їх структурі витрати, здійснені власними коштами підприємств та установ складають 97,6 %, а частка витрат із державного та місцевих бюджетів становить відповідно 0,4 % та 1,5 %. Витрати, здійснені за рахунок інших джерел фінансування складають 0,4 % від загального обсягу витрат на основні природоохоронні заходи.

Отже, використання бюджетних коштів обмежене постійним дефіцитом коштів на всіх рівнях. Це означає, що основними джерелами фінансування природоохоронних заходів в регіоні є власні кошти, які формуються суб'єктами економічної діяльності та знаходяться у їх розпорядженні.

Висновки. Невідкладне вирішення питань збереження довкілля потребує узгодження державних та галузевих пріоритетів соціально-економічного та екологічного розвитку, що випливає з вимог Міжнародного Протоколу Стратегічної екологічної оцінки, до якого приєдналася Україна.

Аналіз екологічного стану навколишнього середовища дозволяє зробити висновок, що в Україні за останні роки проблема раціонального природокористування продовжує ускладнюватись та загострюватись. Так, щорічно збільшується загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря. При цьому, основними джерелами забруднення повітря є підприємства пеперобної промисловості. Кількість та ефективність повітроохоронних заходів зменшилась, оскільки фактичне скорочення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, що припадає на один повітроохоронний захід, знизилась.

Дослідження свідчать, що хоча з кожним роком і спостерігається збільшення природно- ресурсних надходжень до бюджетів місцевого рівня, їх частка в загальному обсязі доходів бюджету щорічно скорочується. Останнє призвело до того, що витрати на природоохоронні заходи зменшуються, а в їх структурі переважну частину складають власні кошти підприємств. Зокрема, ці тендеції прослідковуються і на регіональному рівні.

У зв'язку з цим, основним джерелом підтримки і здійснення природоохоронних заходів у регіоні можуть бути такі структурні елементи в складі місцевих бюджетів як спеціальні фонди охорони навколишнього природного середовища, основним джерелом формування яких є власні кошті природокористувачів.

Це дозволить забезпечити фінансовими ресурсами заходи екологічної реструктуризації економіки, і як наслідок - екологізацію довкілля.

Впровадження заходів, з одного боку, дасть змогу залучати кошти на збереження довкілля, а з другого, підвищити конкурентоспроможність екологічно безпечних виробництв, що, у свою чергу, зменшить структурні диспропорції в промисловості та значною мірою знизить її ресурсоспрямованість.

Подальші досліження вимагають необхідності обґрунтування методологічних підходів до формування та реалізації організаційно-економічного механізму реґулювання природокористування, впровадження якого сприятиме більш раціональному використанню природних ресурсів та