У результаті досліджень процесів та причин руйнування земель узагальнено, що небезпеку в землекористуванні можна класифікувати за причинами руйнування земель: небезпека перевиснаження, небезпека сільськогосподарської діяльності, небезпека знеліснення, небезпека пасовищного перевикористання тощо.

Підсумовуючи вищезазначене, зробимо висновок, що небезпеки в землекористуванні можна класифікувати за таким основними ознаками:

за джерелом походження: природні, техногенні та комбіновані;

за характером дії: потенційні та реальні небезпеки;

за причинами руйнування земель: перевиснаження, сільськогосподарської діяльності, знеліснення, пасовищного перевикористання тощо.

При цьому відзначимо, що природною є вимога щодо повноти класифікаційного списку небезпек у землекористуванні, але наведені ознаки є достатньо широкими і, відповідно, перекривають всю множину типів небезпеки.

Аналіз сутності джерел небезпеки в землекористуванні дає можливість стверджувати, що існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення кон-кретної небезпечної ситуації в землекористуванні, при якій у різних масштабах відбуваються порушення якісного стану грунту та нормального життя й діяльності людей. Звідси

небезпечні ситуації в землекористуванні, у

зв'язку зі зростанням їх кількості та тяжкості наслідків, необхідно класифікувати, при цьому в основу класифікації небезпечних ситуацій в землекористуванні необхідно покласти Постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.1998 р. № 1099, згідно з якою небезпечні ситуації в Україні поділяють на техногенні, природні, соціально-політичні та ін. Отже, з урахуванням вищеозначеного дослідження основною ознакою небезпечних ситуацій в землекористуванні можна вважати характер походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій. Вони поділяються на:

небезпечні ситуації техногенного характеру, наприклад: неконтрольована вирубка карпатських лісів призвела до зниження інфільтраційних властивостей грунту (тобто можливості втримати вологу) в 3,5 раза. Інтен-сивність змиву грунту збільшилася у 15 разів, а це призводить до селевих потоків;

небезпечні ситуації природного характеру, наприклад: повені на Закарпатті у 1988, 1999, 2001 рр., за своїми наслідками, збитками і жертвами стали найбільшою надзвичайною ситуацією в землекористуванні після чорнобильських подій;

небезпечні ситуації соціально-політичного характеру, наприклад: перетворення колгоспів і радгоспів на кооперативи та господарські товариства на основі паювання і безплатної приватизації землі та майна серйозно ускладнює виробничі та соціальні відносини, оскільки абсолютною більшістю співвласників створеного у такий спосіб пайового або статутного (акціонерного) капіталу будуть непрацюючі селяни. Інакше кажучи, з самого початку вони відчужені не тільки від процесу, але й від "привласнених" засобів виробництва. Це стосується і тих співвласників, які ще працюють, але з часом теж перейдуть до категорії рантьє. Тобто настане момент, коли право власності на пайовий або статутний (акціонерний) капітал дістанеться суб'єктам, які взагалі не причетні до землекористування. Селяни- землероби, які залишилися ні з чим, але повинні будуть вести виробництво та ще й платити за це "данину", зненавидять таку систему, оскільки вона позбавила їх права господарювати на своїй землі, зробивши довічними боржниками у власників- лихварів;

інші.

Серед наведеної групи небезпечних ситуаційПісля дослідження сутності небезпеки в землекористуванні актуальним завданням залишається розвиток управління небезпеками, спрямований на запобігання непередбачуваним ситуаціям у даній сфері, створення екологічно безпечних умов використання земельних ресурсів на засадах ідентифікації небезпеки в землекористуванні, передбачення вірогідності її виникнення, а також ліквідації наслідків проявів небезпеки, розроблення заходів, пов'язаних зі створенням сприятливих умов для раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

Отже, сучасна ситуація в системі землекористування характеризується як критична, адже нинішні способи і методи використання землі, як правило, ресурсомісткі, марнотратні, антиекологічні, нераціональні та неефективні. Дослідження свідчить, що відносно благополучні в екологічному аспекті території швидко зменшуються, оскільки застарілі екологічні проблеми не вирішуються належним чином і до того ж виникають нові, ще складніші, пов'язані із серйозними соціально-економічними суперечностями. Тому перед країною нині стоїть надзвичайно важливе завдання - поступова реалізація концепції переходу на модель сталого екологобезпечного землекористування. Одним із важливих напрямів вирішення даної проблеми є розвиток методології небезпек у землекористуванні. Дана наука спрямована на розробку багатокритеріального підходу до оцінки джерел небезпеки в процесі використання землі на базі існуючих підходів і методів, сформованих землевпорядною наукою, з метою підготовки пропозицій щодо здійснення апріорних дій і прийняття апостеріорних рішень стосовно охорони і раціонального використання земельних ресурсів.ЛІТЕРАТУРА

Горлачук В.В. Науково-методологічні засади управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. - 2006. - №2. - C. 18-27.

Маршалл В. Основные опасности химических производств. - М.: Мир, 1989. - 672 с.

U.S. Geological Survey: Proposed procedures for dealing with warning and preparedness for geologic-related hazard // United States Federal Register. - 1977. - Vol. 42, № 70. - Р. 14292-14296.

Белов С. Безопасность жизнедеятельности - наука о выживании в техносфере // ВИНИТИ. Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. - 1996, - №1. - С. 26-37.

Быков А., Мурзин