УДК. 338.242

ГАЙДАЄНКО О.М., Південнослов'янський інститут КСУ, м. Миколаїв, Україна

Гайдаєнко О. М. - здобувач Південнослов'янського інституту КСУ, м. Миколаїв.

РОЗВИТОК ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЯК МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ

Обґрунтовується необхідність землеустрою рекреаційних територій, який забезпечує охорону і відтворення екосистем, регулює земельні відносини, що виникають при використання лісів, вод, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря. Пропонується структура проекту організації рекреаційних територій.

Necessity of land management of recreational territories which provides protection and reproduction of systems of ecology is proved, adjusts ground the relation which arose at use of woods, waters, a vegetative and animal empire, atmospheric air. The structure of the project of the organization of recreational territories is offered.Вступ. Основні проблеми розвитку рекреаційної діяльності в Україні зумовлені, перш за все, невідповідністю організаційно-господарських механізмів вимогам екологічного права, відсутністю ефективного контролю за притягненням до відповідальності порушників закону юридичних і фізичних осіб. Чи не найголовнішим механізмом організації раціонального використання і охорони рекреаційних територій є землеустрій, якому останнім часом присвячено праці таких відомих вітчизняних вчених як: В'юна В.Г., Горлачука В.В., Сохнича А.Я., Третяка А.М. і ін.

Аналіз цих праць засвідчив, що вони ліквідували явні прогалини у теорії і практиці землеустрою рекреаційних територій. Проте їх дослідження, на нашу думку, вимагають більш поглибленого теоретико-методологічного підґрунтя при обґрунтування заходів із землеустрою рекреаційних територій. У цьому контексті автор поставив за мету поглибити теоретико-методологічні аспекти та розробити практичні рекомендації щодо землеустрою як механізму управління рекреаційними територіями, що і представляє актуальність дослідження.

Обговорення проблеми. У справі раціонального використання рекреаційних територій надзвичайно важлива роль належить землеустрою як "системі заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно- територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил" [1,с.71-72 (ст.181)].

Землеустрій рекреаційних територій в цілому спрямований на заходи, які передбачаються змістом землеустрою (ст. 184 Земельний кодекс України), в результаті чого обґрунтовується встановлення меж з рекреаційними і заповідними режимами, меж господарської зони; розробляється проект організації рекреаційних територій; здійснюється підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею; здійснюється авторський нагляд за виконанням проектів з організації території; проведення топографо-геодезичних, картографічних, геоботанічних та інших обстежень землі тощо.

Слід зазначити, що для здійснення на місцевості цих заходів, які вдосконалюють існуючий сан використання землі єдиною основою є проект землеустрою, юридично і технічно оформлений і перенесений в натурі. Звернемо увагу, що інші заходи (дії), навіть разом узяті, не можуть забезпечити умови раціонального використання землі; в тому числі рекреаційних територій.

Але при цьому відзначимо, що якщо методика розробки проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів тощо, була відпрацьована на відносно достатньому рівні, то методика розробки проектів землеустрою рекреаційних територій відсутня не тільки в області, але і в Україні в цілому. Це зумовлено тим, що в умовах адміністративно- командного управління економкою владні структури насаджували і підтримували більше за все розвиток аграрного сектора, який забезпечував людей продуктами харчування, а промисловість сировиною, давав роботу для інших галузей економіки. Власне, ті, нічим не обґрунтовані показники розвитку аграрного сектора, які регламентувалися владними структурами у проектах землеустрою знаходили своє виправдання. Тобто йдеться про те, що проекти землеустрою розроблялись на угоду чиновникам різних рівнів, які маніпулювали суспільною свідомістю українського соціуму, на кшталт того, що соціалістичний спосіб господарювання на землі забезпечує високу ефективність її використання на основі розроблених проектів землеустрою хоча, насправді, використання землі носило руйнівний характер, слід якого залишився понині.

Але навіть при цьому, науковцями і практиками землевпорядного виробництва впродовж багатьох років відпрацьовувалася методологія складання проектів землевпорядкування, яка була взята на "озброєння" філіалом Інституту "Упрземпроект" (нині ДП "Науково-дослідні і проектні інститути землеустрою").

Треба сказати, що ця методологія є актуальною і сьогодні, в значній мірі тому, що є загальною і придатна у всі часи.

Правда, останнім часом, як уже відзначалось, і проблемам землеустрою рекреаційних територій присвячено низку праць Горлачука В.В., В'юна В.Г., Сонича А.Я. [2], Третяка А.М. [3] і ін. У цьому контексті варто зупинитися на результатах дослідження колективу дослідників [2,с.99], які фокусують свою увагу на таких складових землеустрою рекреаційних територій:

визначення складу земельних угідь;

функціональне зонування території;

організація територій зон;

розробка цільових заходів щодо збереження різних типів екосистем, що базуються на правових і фінансових можливостях природокористувачів та органів державної влади;

встановлення обмежень, обтяжень, сервітутів з виготовленням кадастрових планів;

визначення соціально-економічної та екологічної ефективності передбачуваних заходів тощо;

механізм реалізації проекту організації території;

погодження та затвердження проекту. Треба сказати, що в основу приведеної

методології покладена певна наукова інформація,

яка служить інтересам і потребам прикладного значення.

Проте така складова як "організація території" носить узагальнюючий характер, не розкриваючи її внутрішнього змісту (елементів). Не дають відповіді і інші складові - „розробка цільових заходів щодо збереження різних типів екосистем, що базуються на правових і фінансових можливостях природо користувачів та органів державної влади" та „механізм реалізації проекту організації території". Інші дослідники [3, с.386] проблему землеустрою рекреаційних територій розглядають їх через призму:

бальнологічних курортів;

гірсько-туристичних територій;

рівнинних територій з мережею озер, річок, водосховищ.

Тут на нашу думку автор справедливо відзначає, що, так звані спеціалізовані рекреаційні типи територій (бальнологічні курорти, гірськолижні території і ін.) доцільно розглядати за принципом "прив'язування