Тобто тут йдеться про те, що на землях оздоровчого призначення (бальнеологічні курорти) перебувають хворі люди, які вимагають лікування, а рекреаційні території використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заході (ст.50 ЗКУ), у вільний від роботи час, що суперечить потребам хворих людей. Останнє має принципове значення з огляду на внутрішню організацію рекреаційних територій.

Досліджуючи методологію організації земель рекреаційного призначення (рекреаційних територій) в області виявилось, що неодмінною умовою при цьому є вивчення та оцінка планово-картографічних, земельно-кадастрових, лісовпорядних, ґрунтових, гідрогеологографічних та інших матеріалів обстежень, які дають відповідь на питання можливого їх використання. Наприклад, у результаті польового обстеження Кінбурзької коси виявилось, що в результаті комплексу робіт із функціонального зонування наявність розміщення зони стаціонарної рекреації негативно позначиться на екології довкілля. Головною причиною цього є високий рівень підґрунтових вод (0,3-0,4 м), який створюватиме з одного боку забруднення при будівництві об'єктів туризму, інженерної інфраструктури, а з іншого боку - концентрація відпочиваючих на території стаціонарної рекреації, неможливість будівництва ефективної каналізаційної системи, зумовленої характером місцевості, стали причиною того, щоб відмовитись від виділення на місцевості зони стаціонарної рекреації, обмежившись лише зоною регульованої рекреації на площі 239,0 га (рис. 3.4.). Ця зона, в якій буде проводитися сезонний відпочинок та оздоровлення населення, займає частину суходолу, в межах якої будуть розміщені туристичні маршрути, екологічні стежки, морське узбережжя з пляжами та акваторія шириною 1 км, що омиває зону регульованої рекреації. Тут буде заборонене всяке будівництво, крім розміщення малих архітектурних форм, рибальство, полювання тощо, що може негативно вплинути на стан природних комплексів. Як бачимо, не можна спиратися тільки на механістичні схеми організації рекреаційних територій, які можуть справити руйнівний вплив на екологію довкілля. Тільки глибокий аналіз ландшафтних екосистем є підґрунтям для прийняття практичних рішень при землеустрої щодо формування функціональних зон.

Виходячи з допустимих рекреаційних навантажень на землях рекреаційного призначення, за умови вільного переміщення відпочиваючих у різних напрямках [13], водночас може відпочивати майже 10 тис. людей = (239,0 га х 50 чол./га)

Причому відпочиваючі можуть використовувати частину свого часу для ознайомлення з такими цікавими об'єктами природи і культури Кінбурзької коси як: 1. Покровське; 2.Римби; З.Кінбурзька фортеця; 4. Пам'ятник Суворову; 5. Зелені кучугури; 6.

Ковалівка; 7. Ковалівська сага; 8. озера; 9.

грязьові озера; 10 Покровська сага; 11. Поселення доби пізньої бронзи; 12. Біла хатка; 13. Василівські плавні; 14. озеро василькове; 15. Василівка; 16. Античне поселення; 17. Василівські кучугури; 18. Волижин ліс; 19. Волижинська озерна система; 20. Бієнкові плавні; 21. Покровка і ін.

Відповідно до окреслених об'єктів природи і культури нами пропонується влаштування та обладнання туристичних маршрутів (табл..3) на підставі відповідних угод із власниками (користувачами ) землі та адміністрацією парку, не виходячи за рамки законів України "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону культурної спадщини"; "Про курорти", "Про туризм" і ін.

Крім того, з огляду освітньо-виховних, пізнавальних інтересів щодо Кінбурської коси екскурсантами і туристами на основі стихійно- сформованих "диким туризмом" стежок нами передбачено організацію дев'яти туристичних маршрутів. При цьому, в основу розрахунку кількості груп туристів (екскурсантів) на маршруті покладено умову, що групи не повинні випереджати одна одну, а відстань між ними має бути достатньою для спокійного огляду об'єктів не менше однієї години. Чисельність туристів (екскурсантів), виходячи з психологічного фактора, у групі повинна складати не більше 1520 осіб. У результаті цього, можливість практичної реалізації ідеї організації туристичних маршрутів передбачає формування такої кількості груп із 15 осіб:

Маршрут 1 - 6 груп; маршрут 2 - 3 групи; маршрут 3-3 групи; маршрут 4-2 групи; маршрут 4-2 групи; маршрут 5-3 групи; маршрут 6- 2 групи;

маршрут 7 - 3 групи; маршрут 8 - 2 групи; маршрут 9 - 2 групи. Неважко підрахувати, що протягом дня кількість туристів (екскурсантів) на маршрутах складатиме 390 осіб = (26 груп х 15 чол.).

Одним із важливих завдань землеустрою рекреаційних територій є систематичне і детальне вивчення стану рекреаційних територій, пошук конкретних шляхів їх ефективного використання.

У цьому зв' язку органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування при участі спеціалістів землевпорядного виробництва необхідно розробити перспективний план ефективного використання рекреаційних ресурсів області на 10-15 років. У цьому плані потрібно передбачити на ближню і дальню перспективу потребу в рекреаційних ресурсах, розробити систему заходів з поліпшення цих ресурсів.

Наприклад, при формуванні функціональних зон регіонального ландшафтного парку "Кін- бурська коса" нами було сформовано (зарезервовано) територію перспективного рекреаційного розвитку площею 434 га у межах землекористування державного підприємства " Очаківське лісомисливське господарство" (рис.3), яке тимчасово не входить до території парку. В міру необхідності розширення рекреаційної зони згадувана зарезервована раніше територія набуде статусу рекреаційної території.

Треба сказати, що такі перспективні плани потрібно деталізувати по кожній із заповідних територій і об'єктів, виходячи з їх природно - екологічних умов і особливостей та завдань, які поставлені до рекреаційних територій.

Це означає, що теоретико-методологічною основою землеустрою рекреаційних територій є їх Регіональна схема