УДК 37.003:81'243

Чуєнко В.Л., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили

Шляхи формування екологічної свідомості та екологічної культури засобами іноземної мови

Стаття торкається проблеми виховання екологічної культури студентів у процесі навчання англійської мови в закладах вищої освіти. Автор зазначає, що проведення дискусій на екологічні теми, підготовка повідомлень або доповідей до екологічних конференцій, опрацювання фахової автентичної літератури тощо є такими видами роботи, які сприяють формуванню екологічної свідомості й культури студентів та засвоєнню нових екологічних знань і цінностей.

The article covers the problem of ecological culture formation in the process of teaching languages in higher educational establishments. The author analyzes the main types of activity, such as discussions, talk shows, preparation of reports for students ' conferences, search and thorough studying of authentic special literature, writing essays on ecological topics, etc., proving that all of them are aimed at providing students with new ecological knowledge and making them understand essential ethic values. Безліч проблем у сучасному світі породжено наслідками людської діяльності, особливе місце серед яких належить проблемам екологічним. Вони досягли глобальних масштабів, відбилися на соціально-економічному стані держав, ще раз вказуючи людству на необхідність зміни характеру відносин з природою. Як визначають американські вчені (T. Miller, W. Cunningham, P. Taylor, Aldo Leopold), у ставленні людини до природи завжди протистояли і досі протистоять два типи ментальності [8; 9]:

- "Frontier", або "throwaway mentality", коли люди вважають землю джерелом невичерпних ресурсів і вірять у те, що зростаюче виробництво і технологічні відкриття неминуче можуть привести до

покращення умов життя. Такий тип ментальності є антропоцентричним, оскільки наголошує домінуючу роль людини над природою і убачає головне призначення людини у тому, щоб завойовувати і підкоряти природу.

- "Sustainable-earth", або " conserve mentality", засновується на переконанні, що ресурси землі є вичерпними і зростаюче виробництво, навпаки, може негативно вплинути на відновлювальні природні процеси. Акцент робиться не на домінуванні, а на кооперації й співробітництві людини і природи. Організація Greenpeace інтерпретує це таким чином: "Ecology has taught us that the whole earth is part of our body and that

we must learn to respect it as we respect ourselves. As we feel for ourselves, we must feel for all forms of life - the whales, the seals, the forests and the seas" [8, с. 592].

Спираючись на світовий екологічний досвід попередніх років, можна зазначити, що переважаючим був антропоцентричний підхід, а якщо люди й усвідомлювали необхідність докорінних змін, то не одразу же втілювали їх у життя. Вони починали серйозно замислюватися над негативними наслідками своєї діяльності лише після того, як ці наслідки завдавали багато шкоди не лише природному середовищу, але й людству загалом.

Зараз увага світових вчених, в тому числі й українських, зосереджується на необхідності дотримання природоцентричного типу відносин і виховання людини з природоцентричним менталітетом. Саме на це націлена екологічна освіта в Україні, причому наголошується, що цей процес має охопити всі вікові групи і стати безперервним, тобто його ефективність забезпечується лише тоді, коли триває все життя людини, починаючи з раннього віку. У Концепції екологічної освіти України зазначено, що екологічна освіта є необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку держави [1].

Екологічна освіта спрямована передовсім на формування екологічної свідомості і культури у членів суспільства. Це у свою чергу може стати вагомим чинником у запобіганні майбутніх або розв'язанні вже існуючих екологічних проблем, а у глобальному сенсі виступити важливою умовою виживання людства. Оволодіння екологічною культурою передбачає знання загальних закономірностей розвитку природи і суспільства, розуміння того, що історія суспільства є продовженням еволюції природи, котра є першоосновою існування людини, а також знаходження різних стратегій і форм забезпечення гармонії у їх взаємовідносинах. Іншими словами, людина повинна усвідомлювати себе невід'ємною частиною природної спільності, відчувати, що її життя, здоров'я значною мірою залежать від стану, в якому перебуває природа. Тому вона має навчитися оцінювати і моделювати екологічні ситуації та збалансовувати свою діяльність таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги.

І.М. Грабовська під екологічною освітою розуміє таку систему навчання і виховання, що "допомагає людині усвідомити себе в навколишньому світі і зрозуміти основні правила, які забезпечують можливість існування людства... на сучасному етапі і в майбутньому, це вміння узгоджувати свої дії з логікою самої природи" [3, c. 27].

Протягом тривалого часу проблема формування екологічної культури була пов'язана переважно із здобуттям теоретичних і практичних знань на заняттях з географії, біології, хімії чи основних екологічних дисциплін. Аналіз сучасних досліджень, проведених Гапоновою С.В., Тарасенко М.В., Вайсбурд М.Л., Махмутовою Є.Н. та ін., довів, що ця проблема може бути вирішена й засобами іноземних мов, зокрема англійської мови. Тарасенко М.В., наприклад, продемонстрував можливість розвитку міжпредметних зв'язків і запропонував свій сценарій позакласного заходу з вивчення екологічних питань, особливо для тих, хто цікавиться проблемами навколишнього середовища і водночас англійською мовою як "інструментом пізнання з питань довкілля" [7]. Вайсбурд М.Л. і Толстиков С.Н. виділили чотири етапи навчально-практичної роботи на заняттях з англійської мови (створення психологічного настрою, робота з екологічними джерелами, підготовка до усного мовлення і участь у міжнародних екологічних проектах), які націлюються на засвоєння