Однак увага вищезгаданих дослідників зосереджувалась переважно на формуванні екологічної культури на рівні загальноосвітніх шкіл. Вони враховували вікові, психологічні особливості школярів і пропонували види роботи і теми, цікаві для тих, хто вивчає іноземну мову.

Метою нашого дослідження було проаналізувати і визначити головні засоби формування екологічної культури і свідомості студентів у процесі навчання англійської мови у закладах вищої освіти. Власне на заняттях з англійської мови у вищій школі, поряд з формуванням мовної і мовленнєвої компетенцій, студенти можуть закріпляти або поглиблювати знання про базові екологічні принципи і норми, які вони почали вивчати ще в школі, знайомитися зі світовими найновітнішими дослідженнями в галузі природничих наук, взятими з автентичних джерел, і ділитися, здійснюючи акт комунікації, власним екологічним досвідом. Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

висвітлити аудиторні і позааудиторні форми роботи, що сприяють закріпленню і реалізації студентами екологічних знань;

розкрити роль викладача англійської мови у процесі формування екологічної культури студентів.

Актуальність і глобальність екологічних проблем привели до того, що їх вивчення було включено у процес навчання в закладах вищої освіти. Ознайомлення з деякими екологічними питаннями і базовими поняттями передбачено й на заняттях з англійської мови, правда, у більш узагальненому вигляді на І етапі навчання на всіх факультетах і поглиблено на ІІ етапі на спеціалізованому, медико-екологічному факультеті, на основі якого проводилося наше дослідження. Специфіка викладання ESP на старших курсах така, що студенти вже мають певну базу знань з профілюючих дисциплін, тому на заняттях з англійської мови відбувається процес закріплення, поглиблення й обміну цими знаннями.

Викладачеві у цьому процесі відводиться значна роль. Для того, щоб виховувати у своїх студентів позитивне ставлення, любов і повагу до природи, йому самому слід бути екологічно свідомим і в деякій мірі обізнаним в екологічних питаннях, демонструвати високий рівень екологічної культури, проявляти ініціативність, бережливість і небайдужість до того, що відбувається навкруги, а також бути зразком для наслідування поведінки. Оскільки він не є екологом за фахом, то не може навчити студентів екологічним тонкощам або судити про їх фахову компетентність, про фаховий зміст їх висловлювань, як судив би спеціаліст. Проте він у змозі вплинути на їх світосприйняття, на їх свідомість, на їх ставлення до природи.

В компетенцію викладача англійської мови входить не лише правильна організація аудиторної діяльності студентів і розвиток їх комунікативної компетенції, а й знаходження різних шляхів стимуляції їх позааудиторної активності. Ми маємо на увазі залучення студентів до участі в екологічних акціях, міжнародних наукових конференціях і олімпіадах, а також міжнародних екологічних проектах і програмах, тобто спонукання до практичної реалізації набутих ними знань іноземною мовою. Знання іноземних мов для студента-еколога є необхідним фактором, оскільки зараз існує зростаюча потреба у полікультурному спілкуванні з метою поширення міжнародних зв'язків і співробітництва у галузі охорони довкілля.

Для забезпечення ефективного формування екологічної свідомості студентів, для стимуляції їх екологічної активності викладач може застосувати різні види роботи. Результати проведеного нами дослідження виявили, що найбільш продуктивними з них стали: дискусії і дебати, рольові ігри, робота з науковими або науково-популярними автентичними джерелами, проведення міні-конференцій тощо. Перевагу отримали ті види діяльності, які стимулювали творче і критичне мислення студентів, їх вміння аналізувати, узагальнювати і порівнювати різні точки зору. Отже, зупинимося детальніше на деяких з них.

Важливим джерелом екологічної інформації є спеціальні тексти наукового, науково- популярного або публіцистичного напрямку. Їх добір викладач здійснює, враховуючи наступні критерії:

По-перше, тексти мають бути проблемними, інформаційно насиченими і стимулювати інтерес студентів до екологічної теми.

Інформативність тексту, за словами Ю.І. Пассова, є однією з ефективних умов його змістового сприйняття. Чим цікавішим є текст, чим більше значущої інформації він містить, тим більший відгук він отримає у душі читача [5]. Оскільки робота над текстом передбачає не тільки його читання і переклад, а й обговорення, то дуже важливо, щоб його зміст ніс мотиваційно-спонукаючий характер і стимулював розумову діяльність студентів, викликав в них емоційну реакцію та бажання висловлювати власні думки.

По-друге, не менш ефективним для засвоєння матеріалу є коефіцієнт його новизни, оскільки часто новизна асоціюється з тим, що є цікавим. Новий матеріал може не тільки викликати жваву дискусію серед студентів, але й на довгий час залишатися в їх пам'яті.

По-третє, тексти повинні містити корисну інформацію, яка б поширювала загальний світогляд студентів і могла б бути застосована ними у реальному житті, в тому числі й для їх майбутнього професійного росту або поглиблення знань з фаху.

По-четверте, бажано, щоб студенти, опрацьовуючи текст, знайомилися з термінологічною лексикою. Терміни, за словами Семенчука Ю.О., вивчаються не заради термінів, "вони є не стільки метою, скільки засобом для успішної мовленнєвої діяльності студентів" [6, c. 32]. Оволодіння і вільне оперування спеціальною лексикою, на якій базується професійне спілкування, може допомогти студентам активно включитися в обговорення професійних тем або полегшити читання і розуміння фахових текстів, а також свідчать про рівень набутого ними професіоналізму. Як вважає Кусько К.Ф., "текст за фахом - це передовсім засіб становлення та розвитку професійної, точніше мовнопрофесійної, майстерності" [6].

По-п'яте, відібраний матеріал повинен мати виховний характер, тобто стимулювати етичне ставлення студентів до природних об'єктів, викликати в них співпереживання або поглиблювати відчуття їх відповідальності