Виділено дев'ять принципів здійснення держаного регулювання та видачі дозволів щодо здійснення господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГК, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Якщо господарська діяльність здійснюється з метою одержання прибутку - це підприємництво, а суб'єкти підприємництва є підприємцями. Якщо така діяльність здійснюється без мети одержання прибутку - вона є некомерційною господарською діяльністю (ч. 2 ст. 3 ГК). Отже, до господарської діяльності відноситься діяльність у сферах виробництва (у т.ч. - шляхом виконання певних робіт), реалізації продукції (у т.ч. - шляхом надання послуг). Реалізація продукції може відбуватись через торгівлю або обмін.

Господарська діяльність за змістом, викладеним у ч. 1 ст. 3 ГК, стосується діяльності у сфері економіки. З господарської діяльності слід виокремити підприємницьку діяльність як ту, що здійснюється з метою одержання прибутку. Таким чином, формулювання положень щодо принципів дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки має здійснюватись на основі, насамперед, загальносистемних принципів державного управління. До таких принципів відносять: об'єктивність, демократизм, законність, розподіл влад, соціальна спрямованість, оптимізація регулятивного впливу, конкуренції, комплексності, керованості, контрольованості, публічності [7, с. 95 - 100]. Серед названих принципів розподіл влад навряд може бути віднесено до основ дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. Принцип керованості доцільно вилучити з переліку. Крім того, принцип законності повинен посідати перше місце у вказаному переліку. Отже, базовим, основним принципом має бути принцип законності. Закон наголошує, що всі дозволи повинні визначатися виключно законами.

Наступним за принципом законності названо принцип об'єктивності. Його зміст означає, що повноваження суб'єктів дозвільної діяльності щодо екологічної безпеки мають визначатись відповідно до характеру та закономірностей розвитку суспільства, відтворених у нормах Конституції України.

Що стосується недоцільності включення до кола принципу соціальної спрямованості слід зазначити таке: зміст принципу соціальної спрямованості полягає в забезпеченні пріоритету соціальних потреб та інтересів над загальнодержавними. Одним із базових принципів дозвільної діяльності названо принцип об'єктивності, а відповідні положення щодо соціальної спрямованості вже містяться у тих нормах Конституції України, згідно з яким цей принцип повинен реалізовуватись.

Принцип демократизму означає наявність глибокого та постійного взаємозв'язку та взаємозалежності між державою та суб'єктами підприємницької діяльності. Вітчизняний досвід реалізації принципу демократизму щодо дозвільної діяльності неоднозначний. Так, за рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради був затверджений Порядок взаємодії установ, що здійснюють державну реєстрацію та взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким з 1 квітня 2005 р. у м. Харків почала діяти

Єдина Реєстраційна Палата.

Принцип публічності дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки означає: доступність служби в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, які мають дозвільні повноваження, для громадян; інформування суб'єктів підприємництва про стан дотримання законності в процесі реалізації дозвільних повноважень; судовий контроль за забезпеченням у процесі дозвільної діяльності конституційно закріплених інтересів суспільства, прав та свобод громадян, зокрема, через розгляд скарг.

З принципу публічності випливає взаємозв'язаний з ним принцип контрольованості. Зміст принципу контрольованості полягає в тому, що у процесі видачі дозволів уповноважені органи контролюють спроможність суб'єкта підприємництва здійснювати певний вид діяльності, а також дотримання ним після видачі дозволів або документів дозвільного характеру, передбачених чинним законодавством правил. З іншого боку, суб'єкти підприємництва як представники громадськості через діяльність громадських організацій, направлення звернень, діяльність засобів масової інформації контролюють дотримання законності органами, які здійснюють дозвільну діяльність. Крім того, контроль та нагляд за дотриманням законності при здійсненні дозвільної діяльності уповноваженими органами здійснюється не тільки судом. Згідно з Конституцією України, чинним законодавством, прокуратура здійснює нагляд у визначеній сфері.

Принципи оптимізації регулюючого впливу та сприяння розвитку конкуренції також взаємопов'язані. Ліцензування, патентування віднесені до переліку засобів державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК). Окремими актами чинного законодавства встановлена необхідність надання дозволів на здійснення підприємницької діяльності або певних її видів. Разом з тим не можна не відзначити наявність надто широкого переліку тих випадків, коли дозволи потрібно надавати. Оптимізація регулюючого впливу означає, що діяльність державних органів у сфері підприємництва не повинна зводитись до жорсткої регламентації та безпосереднього втручання. Засоби державного регулювання мають бути використані тільки у випадках, коли виникає потреба. Для цього слід розробити критерії, за допомогою яких можуть бути визначені види підприємницької діяльності або певні сфери підприємництва, які потребують видачі дозволів. Слід зазначити, що втручання державних органів до сфери екологічної безпеки необхідне для того, щоб пом'якшити негативні явища в соціальній, фінансово-економічній сферах, а також у сфері національної безпеки.

Наступним є принцип взаємної відповідальності держави та підприємця, який означає, що держава і підприємець пов'язані взаємно кореспондуючими правами та обов'язками. Порушення