*108: {Окружающая среда в Европе: Третья оценка / Европ. агентство по охране окруж. среды. – Копенгаген, 2003. – С. 37.}

За даними ООН, до 2100 р. температура повітря на планеті зросте в середньому на З °С. Передбачається різке збільшення температури взимку в полярних областях, залежно від того, наскільки морський лід наблизиться до полюса. Глобальне потепління також може зумовити влітку висихання і нагрівання ґрунту в континентальних районах у зоні середніх широт, що пов'язано з раннім таненням снігів І випаданням опадів, зменшенням вологості ґрунту в період переходу від весни до літа. За даними Міжурядової комісії зі змін клімату, якщо не спрямовувати зусилля на зменшення викидів парникових газів, до 2100 р. їх рівень становитиме від 650 до 970 частин на мільйон, що спричинить підвищення середньої температури на 6 °С порівняно з рівнем 1990 р.

Глобальне потепління може завдати значної шкоди морським екосистемам: затоплення прибережного мілководдя зумовить зменшення вилову морепродуктів у зв'язку а загибеллю цінних видів риб, збіднення видового різноманіття флори і фауни, порушення гідробіологічного і гідрохімічного режимів вод. Перегрівання температури планети може призвести до непередбачених подій. Наприклад, на одних територіях будуть урагани, сильні вітри, смерчі, ерозійні процеси та інші екологічні лиха, а на інших — повені, зливи, затоплення населених пунктів і продуктивних земель тощо. Крім того, глобальні зміни клімату обов'язково впливатимуть на стан здоров'я людей: унаслідок посилення теплового стресу в південних регіонах у зв'язку з розповсюдженням багатьох видів захворювань.

Відкритий характер атмосфери як системи зумовлює можливість її зв'язків з поверхнею Землі, біосферою та Космосом. Вплив космічних, сонячних, ультрафіолетових промінів виявляється у всій товщі атмосфери, але найбільше — в озоновому шарі (розташований у широтах на висоті 9—30 км, а у тропічних широтах — 18—32 км) та іоносфері (80—400 км). Активнішими є зв'язки озонового шару з тропосферою. В озоновому шарі поглинаються майже всі ультрафіолетові промені, а метан та інші вуглеводні швидко окислюються. Таким чином, озоновий шар не тільки захищає життя в біосфері від згубної дози ультрафіолетових промінів Сонця, але й знешкоджує багато токсичних домішок природного і техногенного походження в атмосфері.

Озон у перекладі з грец. означає "пахучий"; таку назву йому дав у 1840 р. швейцарський хімік К. Шонбейн. Із 1881 р. почали розрізняти тропосферний, розташований від поверхні Землі до 12—17 км і стратосферний озон — до 50 км. Саме озон є причиною блакитного кольору неба. В атмосфері озон утворює озоносферу — найважливішу частину атмосфери, що впливає на клімат і захищає все живе від ультрафіолетового випромінювання. Максимальна концентрація озону спостерігається на висоті 18—36 км. Люди захищені від агресивної дії ультрафіолетового випромінювання, оскільки більша його частина (99 % ) поглинається шаром озону в стратосфері на висоті майже 25 км від земної поверхні. Цей шар і називається озоновим екраном. Але деякі антропогенні забруднювачі Його руйнують. Насамперед, це стосується вільних атомів хлору, що каталізують (прискорюють) процес розкладання озону, а їх в атмосферу потрапляє багато. До того ж, атоми хлору залишають стратосферу дуже повільно. Найбільше шкоди завдають хлорфторвуглеці, дуже леткі та нерозчинні у воді. Тобто вони є переносниками атомів хлору в стратосферу.

Отже, хлор — каталізатор реакції розпаду озону. Здійснивши цикл один раз, хлор повторює його багато разів, доки не залите стратосферу або не буде дезактивований. Учені підрахували, що за час тривалого перебування в стратосфері кожен атом хлору знищить майже 100 тис. молекул озону і тим самим сприятиме потраплянню на земну поверхню такої самої кількості ультрафіолетових фотонів. Значущість проблеми визнали підрозділи ООН, зокрема, це питання почали розглядати у Програмі ООН із питань навколишнього середовища (ЮНЕП).

У 1975 р. Всесвітня метеорологічна організація вперше виступила із заявою про вплив діяльності людини на озоновий шар та його можливі наслідки. У 1977 р. за ініціативи ЮНЕП провели спеціальну нараду експертів щодо озону, на якій прийняли "Світовий план дій щодо озонового шару".

У 1985 р. шляхом супутникових спостережень виявили "дірку" в озоновому екрані над Південним полюсом. Над територією, яка за площею дорівнює США, вміст озону зменшився на 50%. Як з'ясували фахівці, причина полягає в тому, що частинки хмар, котрі формуються при дуже низьких температурах, стимулюють вивільнення атомів хлору з хлорфторвуглеців. Отже, під час антарктичної зими накопичується їх велика кількість, а потім під дією весняного сонця озон руйнується активним хлором. У Відні 1985 р. було підписано Конвенцію з охорони озонового шару. А 1987 р. у Монреалі затвердили міжнародну угоду про зменшення та подальшу відмову від виробництва речовин, які руйнують озоновий шар.

Реалізація Віденської конвенції та Монреальського протоколу в Західній Європі успішно закінчилася; там використання речовин, що руйнують озоновий шар, зменшувалося швидше, ніж це передбачалося у Протоколі. Але тривале збереження цих речовин в атмосфері означає, що озоновий шар, можливо, повністю відновиться лише після 2050 p., навіть за таких прискорених темпів виведення зі споживання речовин, що руйнують озоновий шар.

В Україні здійснюється пильний контроль за станом озонового екрану над її територією. Діють шість спеціальних станцій (у Києві, Одесі, Борисполі, Богуславі, Львові та Феодосії), що контролюють потрапляння ультрафіолетової радіації. У процесі таких досліджень виявили, що з 1980 р. озоновий шар над Україною стає менш потужним. Тому Україна приєдналася до Конвенції 1985 р. з охорони озонового екрана та зменшення викидів і виробництва фреонів й інших речовин, що руйнують озон.

Державна гідрометеорологічна служба регулярно здійснює моніторинг 54 великих і малих міст, 13 агломераційних виробництв, які в основному зосереджені у Донецько-Придніпровському промисловому регіоні й характеризуються високим рівнем викидів в атмосферне повітря не тільки класичних забруднювачів, а й специфічних канцерогенних речовин. Загалом протягом останніх кількох років щорічні концентрації пилу, оксидів азоту, двоокису сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із рівнем забруднення. Однак вони часто перевищують ГДК, що унормовані згідно з українськими стандартами якості атмосферного повітря, в 1,1 рази і більше*109.

*109: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. – К., 2003. – С. 40.}

Якщо дані визначень порівняти зі стандартами, відображеними в рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) щодо якості повітря в Європі, то якість повітря стосовно класичних забруднювачів, за винятком оксидів азоту, в Україні поліпшується (табл. 8.2). Показники щодо оксидів сірки та вуглецю перебувають у межах значень відповідно до рекомендацій, оскільки стандарти ВООЗ для цих речовин менш суворі. Проте, якщо йдеться про специфічні та токсичні забруднювачі, то навіть стандарти ВООЗ перевищуються майже у всіх великих містах України. Найгірша загальна ситуація спостерігається в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Кривому Розі, Львові, Маріуполі, Одесі та Запоріжжі.

Таблиця 8.2. Потрапляння забруднювальних речовин у довкілля

Потрапляння забруднювальних речовин, тис. т | 1985 | 1990 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

В атмосферу | 18 777 | 15 549 | 8 347 | 7 484 | 5 342 | 5 966 | 6 041 | 5 853 | 5 909 | 4 055

У поверхневі водойми | 8 956 | 9 706 | 12 396 | 12 282 | 11 895 | 9 541 | 9 181 | 8 917 | 9 108 | 8 678

У земельні ресурси | 75 670 | 75 605 | 75 677 | 60 773 | 60 136 | 57 704 | 49 420 | 45 927

У розрахунку на одну особу, кг

В атмосферу | 369 | 300 | 161 | 145 | 124 | 118 | 120 | 117 | 119 | 83

У поверхневі водойми | 176 | 187 | 239 | 238 | 233 | 188 | 183 | 179 | 184 | 178

У земельні ресурси | 1 457 | 1 956 | 1 481 | 1 186 | 1 195 | 1 156 | 998 | 944

Протягом останніх 10—15 років викиди парникових газів в Україні невпинно зменшувалися і досягли у 1998 р. 45 % від рівня 1990 р. Найбільші зміни спостерігаються у викидах закису азоту, що зменшилися за розглянутий період майже на 64 % унаслідок зниження промислового виробництва та зменшення обсягів використання мінеральних добрив у сільському господарстві. Ключовими секторами, які впливають на викиди та поглинання парникових газів в Україні, е:—

паливно-енергетичний комплекс та його підсектори (електроенергетика і теплопостачання, вугільна промисловість);—

промисловість та її головні підсектори (гірничо-металургійний комплекс, хімічна та металообробна промисловості, машинобудування, промисловість будівельних матеріалів;—

житловий сектор і комунально-побутове господарство;—

транспорт;—

інші сектори економіки.

Результати розрахунків свідчать, що за будь-якого економічного розвитку викиди парникових газів у 2015 р. не перевищуватимуть рівня 1990 р.

Ще однією глобальною екологічною проблемою атмосфери є проблема