До природних джерел, що сприяють виникненню кислотних опадів, належать: вулканічна діяльність, грозові розряди і блискавки, біогенні виділення. У світі лише в результаті вулканічної діяльності щороку виділяється 4—16 млн т сірчаних сполук. Сірка міститься в таких корисних копалинах, як вугілля, нафта, залізні та інші руди. Тому сірчаний газ утворюється під час спалювання вугілля, нафти, видобування та переробки кольорових металів. Антропогенні джерела виділяють майже 93 % оксиду азоту, який унаслідок взаємодії з водяною парою утворює азотну кислоту. Кислотними дощами називають ті опади, показник рН яких є меншим ніж 5,6. Нині за вмістом кислоти дощі відповідають сухому вину, а часто і столовому оптові.

Вплив кислотних опадів на природне середовище посилюється в період танення снігів, коли всі накопичені за зиму кислотні опади прямують в ріки та струмки у період розмноження більшості організмів. Якщо кислотні опади потрапляють у ґрунт, вони вимивають алюміній та важкі метали, що мають сильний токсичний вплив як на рослини, так і на тварин. У Швеції та Норвегії, наприклад, риба загинула майже у 6,5 тис. озер і 7 річках; нині в Канадській провінції Онтаріо близько 1200 озер є мертвими внаслідок випадання кислотних опадів. Вони також істотно впливають на деградацію лісів, порушуючи при цьому захисний восковий покрив листу, вимиваючи біогени, мобілізуючи токсичні елементи. У Західній Європі кількість лісів, що постраждали від кислотних дощів, в останні 2—3десятиріччя досягла 30%, а іноді — 50%. Безумовно, кислотні опади впливають і на здоров'я населення; міждержавні переміщення атмосферних забруднювачів створюють умови для світових екологічних конфліктів.

Рис. 8.4. Спрощена схема утворення кислотних опадів

Наприклад, за оцінками фахівців, лише 10 % забруднювачів, що випадають з атмосфери на територію Норвегії, мають власне норвезьке походження, інші переносяться з інших країн; майже така сама ситуація спостерігається і в Швеції (30 %).

Отже, шкідливий вплив кислотних опадів на довкілля має такі основні наслідки:—

урожайність багатьох сільськогосподарських культур зменшується на 3—8 % у зв'язку з ушкодженням листу кислотами;—

із ґрунту вимивається кальцій, калій, магній, що спричинює деградацію фауни і флори;—

отруюється вода озер і ставків, в яких гине риба, численні види комах, зникають птахи і тварини, котрі харчуються комахами;—

зникають ліси, насамперед, у гірських районах (Карпати), що зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів;—

зростає кількість захворювань серед людей (подразнення очей, хвороби дихальних шляхів);—

різко прискорюється руйнування пам'яток архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром і вапняком.

На сьогодні кислотні опади стали типовими для України. Наприклад, у Черкаській області опади окислені азотною кислотою, а Сумській — сірчаною. Частота випадання кислотних дощів швидко збільшується. Площа кислих ґрунтів в Україні за останні ЗО—40 років зросла у середньому на 20 %. У таких ґрунтах підвищується міграція свинцю, цинку, нікелю та міді. Нині концентрації у вологих опадах на території України у більшості випадків відповідають основним природним значенням, причому найвищий вміст забруднювачів спостерігається в опадах у Донецькому регіоні. Кислотні опади у 2001—2002 pp. були в Автономній Республіці Крим та Одеській області (водневий показник рН нижчий 4,5), тоді як Волинська та Чернігівська області, міста Київ і Львів зазнали дії низькокислотних опадів у межах від 4,5 до 5,5 рН*110.

*110: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. – К., 2003. – С. 21.}

Розв'язання цієї проблеми потребує здійснення таких заходів:—

різке зменшення викидів оксидів сірки та азоту, оскільки саме сірчана кислота та її солі на 70—80 % зумовлюють кислотність дощів;—

застосування нових технологій, пов'язаних із: а) економією палива; б) вилученням сірки з палива; в) уловлюванням оксиду сірки з димових труб; г) зменшенням викидів азоту;—

широке міжнародне співробітництво, оскільки це питання глобальне; основними міжнародними угодами з такої проблеми є "Конвенція про транскордонне забруднення" 1983 р. і "Протокол про 30-відсоткове зниження викидів оксидів сірки на території 20 держав Європи та Канади" (Гельсінкі, 1985).

Якщо йдеться про охорону атмосфери взагалі, розрізняють такі головні групи заходів, спрямовані на:—

зменшення валової кількості забруднювачів, що потрапляють до атмосфери, поліпшення якості палива, удосконалення технологічних процесів тощо;—

захист атмосфери шляхом розсіювання, обробки та нейтралізації шкідливих викидів — спорудження на промислових підприємствах надто високих труб (300 м і більше), очисних споруд (фільтрів), бактеріальне розкладання забруднювачів, їх поглинання рослинами тощо;—

запобігання забрудненню атмосфери за допомогою раціонального, дисперсного розміщення підприємств — джерел шкідливих викидів — з урахуванням природних умов і потенційної можливості забруднення повітря 

Нормативно-законодавча база України та міжнародна співпраця у галузі раціонального використання й охорони атмосфери

У 1992 р. в Україні був прийнятий Закон "Про охорону атмосферного повітря", спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку й законності у цій сфері.

Охорона атмосфери — це система місцевих, державних, міжнародних заходів, спрямованих на відтворення, раціональне використання та охорону якісних і кількісних характеристик повітря й циркуляції атмосфери, що є сприятливими для суспільства і всієї природи (рис. 8.5). З метою забезпечення охорони й ефективного використання атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають*111:

*111: {Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р. №2707-ХІІ(зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 лютого 1995 р. №875/95-ВР, від 21 червня 2001 р. №2556-ІІІ) //ВВР. - №50. – С. 33.}—

установлення лімітів викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;—

визначення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;—

установлення нормативів плати і обсягів платежів за викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього;—

визначення нормативів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря;—

установлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
—

надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та інших пільг під час упровадження ними мало- та безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійснення інших природоохоронних заходів відповідно до законодавства.

З метою удосконалення механізмів регулювання екологічної безпеки діяльність Департаменту регулювання екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України у 2002 р. була спрямована на гармонізацію нормативно-правової та інструктивно-методичної баз у галузі охорони атмосферного повітря з урахуванням вимог законодавства ЄС. Було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у зв'язку з ухваленням Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 24 жовтня 2002 p. № 198-IV, за яким передбачається внесення відповідних змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно технологічних нормативів допустимого викиду забруднювальних речовин, нормативів гранично допустимих викидів забруднювальних речовин із стаціонарних джерел, впливу фізичних та біологічних факторів транспортних та інших пересувних засобів і стаціонарних джерел, нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. було схвалено Концепцію реалізації державної політики щодо зменшення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, що спричинюють підкислення, евтрофіка-цію та утворення приземного озону. Реалізація цього документа дасть змогу створити державну систему регулювання викидів забруднювальних речовин з метою забезпечення суттєвого зменшення їх потрапляння в атмосферне повітря.

Нині проблема охорони атмосфери Землі та космічного простору набула глобального характеру. Насамперед, це стосується охорони повітряного середовища від забруднення, збереження природного стану клімату та озонового шару навколо планети. У зв'язку з цим у Женеві в 1979 р. підписали Європейську конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, в якій відображено прагнення країн охороняти людину і повітря, що її оточує, від забруднення, вживати заходи щодо зменшення забруднення повітря та запобігання йому. Для здійснення контролю в цій галузі в межах Європейської економічної комісії ООН з проблем навколишнього середовища створено виконавчий комітет.

Протягом 1984—1994 pp. була ратифікована і набула чинності низка протоколів, зокрема, "Про довгострокове фінансування країнами, що підписалися, спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря", "Про обмеження викидів летких органічних сполук та їх транскордонних потоків", "Про обмеження викидів сірки принаймні на 30%", "Про обмеження викидів азоту" та ін.