Рівненський, Південно-поліський
Продовження табл. 12.4.
Елемент екологічної мережі | Розташування | Основні території та об'єкти — складові екологічної мережі
Природні регіони
Центральний Поліський | Придніпровське Полісся | Біосферний заповідник Поліський; природні заповідники Дніпровський, Деснянський, національні природні парки: Мезинський, Коростишівський, Ічнянський, Голосіївський
Східний Поліський | Східне Полісся | Національні природні парки: Середньосеймський, Деснянсько-Старогутський, Тростянецько-Ворсклянський
Подільський | Подільська височина | Природний заповідник Медобори; національні природні парки: Подільські Товтри, Кременецькі Гори, Центрально-Подільський, Савранський ліс, Дністровський каньйон
Середньо-
дніпровський | Середнє Придніпров'я | Український лісостеповий біосферний заповідник; національні природні парки: Черкаський Бір, Холодний Яр, Середньо-Придніпровський, Трахтемирівський, Переяслав-Хмельницький, Чорноліський; Канівський природний заповідник
Придонецький | Долина
р. Сіверський
Донець | Національні природні парки: Святі Гори, Сіверсько-Донецький, Слобожанський, Гомольшанський
Донецько-
Приазовський | Донецький кряж, Приазовська височина | Український степовий природний заповідник; національні природні парки: Приазовський, Меотида
Таврійський | Дніпровсько-Молочанське межиріччя | Біосферні заповідники: Чорноморський, Асканія-Нова; національні природні парки: Нижньодніпровський, Азово-Сиваський
Нижньо-
дністровський | Пониззя долини р. Дністер | Нижньодністровський національний природний парк
Елемент екологічної мережі | Розташування | Основні території та об'єкти — складові екологічної мережі
Нижньо-
дунайський | Пониззя долини р. Дунай | Дунайський біосферний заповідник
Азовський | Азовське море | Природні заповідники: Казантипський, Опукський; національні природні парки: Азово-Сиваський, Сиваський, Меотида
Чорноморський | Північно-
східний шельф
Чорного моря | Національні природні парки: Велике філофорне поле Зернова, Мале філофорне поле, Джарилгач, Кінбурнська коса
Закінчення табл. 12.4.
Елемент екологічної мережі | Розташування | Основні території та об'єкти — складові екологічної мережі
Природні коридори
Поліський | Зона лісів | Ліси першої та другої груп, болота
Галицько-
Слобожанський | Зона лісостепу | Ліси першої та другої груп, лісосмуги, луки, пасовища
Південноукраїнський | Зона степів | Лісосмуги, пасовища, сіножаті
Прибережно-морський | Прибережна смуга Азовського та Чорного морів | Внутрішні морські води, морські коси, мілини, пляжі, острови
Дністровський | Долина р. Дністер | Заплавні луки, чагарники, схилові землі з незначним рослинним покривом, ліси, водні об'єкти
Бузький | Долини річок Західного і Південного Бугу | Заплавні луки, чагарники, сіножаті, схилові землі з незначним рослинним покривом, ліси, водні об'єкти
Дніпровський | Долина р. Дніпро | Заплавні луки, чагарники, сіножаті, схилові землі з незначним рослинним покривом, ліси, водні об'єкти
Сіверсько-
Донецький | Долина
р. Сіверський
Донець | Заплавні луки, чагарники, сіножаті, схилові, землі з незначним рослинним покривом, ліси, водні об'єкти
Як видно з таблиці 12.4, серед основних природних коридорів України вирізняють такі:—
широтні природні коридори, що забезпечують природні зв'язки зонального характеру – Поліський (лісовий), Галицько-Слобожанський (лісостеповий), Південноукраїнський (степовий);—
меридіональні природні коридори, які просторово обмежені долинами великих річок – Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного та Південного Бугу, Сіверського Дінця, що об'єднують водні та заплавні ландшафти – шляхи міграції численних видів рослин і тварин;—
окремий природний коридор, який має міжнародне значення, формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів Азовського і Чорного морів, оточує територію України з півдня.
Природні заповідники, заповідні зони біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, інші значні за площею цінні природні території з суворим заповідним режимом створюють ключові райони екологічної мережі. Відновлювані, буферні та сполучні території набувають статусу територій, що особливо охороняються, тобто в порядку, визначеному законодавством.
Щоб виконати Програму в період до 2015 p., потрібно створити 29 національних природних парків, сім біосферних заповідників, розширити межі трьох природних і трьох біосферних заповідників, п'яти національних природних парків (табл. 12.5а), б)). На сьогодні в Україні є 4 біосферних резервати, 17 природних заповідників і 12 національних природних парків. Загальнодержавна програма формування національної екомережі передбачає підготовку заявок щодо визнання цінностей природних територій України, насамперед у межах її природно-заповідного фонду, на міжнародному рівні, складання національного переліку об'єктів природної спадщини. Мають бути підготовлені подання на міжнародне визнання нових біосферних заповідників, внесені пропозиції до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення європейського переліку біосферних резерватів, Смарагдової мережі Європи та для нагородження природоохоронних територій Європейським дипломом.
Таблиця 12.5 а) Перспективи формування національної екомережі України*172
*172: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — С. 59.}
№ з/п | Назва | Підпорядкування | Рік створення | Загальна площа, га | Площа земель, які перебувають у постійному користуванні, га
Біосферні заповідники
1 | Асканія-Нова | УААН | 1985 | 33 307,6 | 11 312,2
2 | Чорноморський | НАНУ | 1985 | 89 129,0 | 70 509,0
3 | Карпатський | Мінекоресурсів | 1993 | 53 630,0 | 31 977,0
4 | Дунайський | НАНУ | 1998 | 46 402,9 | 22 662,0
Природні заповідники
1 | Кримський | Державне управління справами | 1923 | 44 175,5 | 44175,5
2 | Канівський | Національний університет імені Тараса Шевченка | 1923 | 2 049,3 | 2 049,3
3 | Український степовий | НАНУ | 1961 | 2 768,4 | 2 768,4
4 | Луганський | НАНУ | 1968 | 1 575,5 | 1 575,5
5 | Поліський | Держкомлісгосп | 1968 | 20 104,0 | 20 104,0
6 | Ялтинський гірсько-лісовий | Держкомлісгосп | 1973 | 14 523,0 | 14 523,0
7 | Мис Мартьян | УААН | 1973 | 240,0 | 240,0
8 | Карадазький | НАНУ | 1979 | 2 855,2 | 2 855,2
9 | Розточчя | Міносвіти | 1984 | 2 084,5 | 2 084,5
10 | Медобори | Держкомлісгосп | 1990 | 10 516,7 | 10 516,7
11 | Дніпровсько-
Орільський | Держкомлісгосп | 1990 | 3 766,2 | 3 766,2
12 | Єланецький степ | Мінекоресурсів | 1996 | 1 675,7 | 1675,7
13 | Горгани | Мінекоресурсів | 1996 | 5 344,2 | 5 344,2
14 | Казантипський | Мінекоресурсів | 1998 | 450,1 | 450,1
15 | Опуцький | Мінекоресурсів | 1998 | 1592,3 | 1 592,3
16 | Рівненський | Держкомлісгосп | 1999 | 47 046,8 | 47 046,8
17 | Черемський | Держкомлісгосп | 2001 | 2 975,7 | 2 975,7
Національні природні парки
1 | Карпатський | Мінекоресурсів | 1980 | 50 303,0 | 38 591,0
2 | Шацький | Держкомлісгосп | 1983 | 48 977,0 | 18 810,0
3 | Синевир | Мінекоресурсів | 1989 | 40 400,0 | 27 208,0
4 | Азово-Сиваський | Державне управління справами | 1993 | 52 154,0 | 52 154,0
Закінчення табл. 12.5 а)
№ з/п | Назва | Підпорядкування | Рік створення | Загальна площа, га | Площа земель, які перебувають у постійному користуванні, га
5 | Вижницький | Мінекоресурсів | 1995 | 7 928,4 | 7 013,4
6 | Подільські Товтри | Мінекоресурсів | 1996 | 26 1316,0 | 3 015,0
7 | Святі Гори | Мінекоресурсів | 1997 | 40 589,0 | 11 878,0
8 | Яворівський | Мінекоресурсів | 1998 | 7 078,6 | 2 885,5
9 | Сколівські Бескиди | Держкомлісгосп | 1999 | 35 684,0 | 24 702,0
10 | Деснянсько-
Старогутський | Мінекоресурсів | 1999 | 16 215,1 | 7 272,6
11 | Ужанський | Мінекоресурсів | 1999 | 39 159,3 | 14 904,6
12 | Гуцульщина | Мінекоресурсів | 2002 | 32 271,0 | 7 606,0
Таблиця 12.5 б) Перспективи формування національної екомережі України*173
*173: {Закон України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки" від 21 вересня 2000 р. № 1989-Ш // Урядовий кур'єр. — 2000. — 8 листопада. — № 207. — Дод. 6. — С. 19.}
Об'єкт ПЗФ | Площа, тис. га | Термін виконання
Національні природні парки
Приазовський | 20 | 2000—2002
Меотида | 15 | 2000—2002
Сиваський | 195 | 2000—2002
Прип'ять-Стохід | 50 | 2000—2002
Свидовецький | 15 | 2001—2003
Галицький | 14 | 2001—2003
Переяслав-Хмельницький | 10 | 2001—2003
Гуцульщина | 50 | 2001—2003
Дністровський каньйон | 10 | 2002—2004
Джарилгач | 10 | 2002—2004
Тростянецько-
Ворсклянський | 40 | 2002—2004
Сіверсько- Донецький | 20 | 2003—2005
Гранітно-степове Побужжя | 5 | 2003—2005
Великий Луг | 40 | 2003—2005
Нижньосульський | 17 | 2004—2006
Центрально-Подільський | 15 | 2004—2006
Самарський бір | 20 | 2005—2007
Передкарпатський | 20 | 2005—2007
Диканьківський | 15 | 2006—2008
Слобожанський | 10 | 2006—2008
Кінбурнська коса | 10 | 2007—2009
Трахтемирівський | 10 | 2008—2009
Нижньодніпровський | 50 | 2009—2011
Закінчення табл. 12.5 б)
Об'єкт ПЗФ | Площа, тис. га | Термів виконання
Кримський | 25 | 2010—1012
Савранський ліс | 10 | 2011—2013
Чатир-Даг | 5 | 2012—2014
Саки | 10 | 2013—2015
Велике філофорне поле Зернова | 100 | 2013—2015
Мале філофорне поле | 30 | 2013—2015
Біосферні заповідники
Західне Полісся | 40 | 2000—2002
Східні Карпати | 50 | 2000—2002
Кримський | 40 | 2001—2003
Розточанський | 25 | 2012—2015
Поліський | 50 | 2004—2006
Український лісостеповий | 50 | 2010—2012
Донецький кряж | 20 | 2012—2015
Україна здійснює активну діяльність у формуванні Пан'європейської екологічної мережі, яка є одним із головних елементів Пан'європейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995). Ця діяльність поєднується з виконанням міжнародних конвенцій та угод світового, європейського і регіонального рівнів. Внесок України у Пан'європейську екомережу оцінюють, враховуючи