Як часто виникатиме ситуація, що може призвести до впливу на навколишнє середовище?

Що являють собою суттєві екологічні аспекти, враховуючи ймовірність,
силу впливів та частоту виникнення їх?

За масштабом поширення значні впливи на навколишнє середовище належать до місцевих, регіональних чи глобальних?

Практичні рекомендації щодо ідентифікації екологічних аспектів і оцінювання пов 'язаних із ними впливів на навколишнє середовище

Між екологічними аспектами і впливами на навколишнє середовище існує причинно-наслідковий зв'язок.

Під екологічним аспектом слід розуміти елемент діяльності, продукцію чи послуги організації, які можуть мати сприятливий чи несприятливий вплив на навколишнє середовище. До таких аспектів належать, наприклад, скид, викид, шум, споживання, повторне використання матеріалу.

Під впливом на навколишнє середовище слід розуміти зміну, шо відбувається в середовищі як результат прояву дії аспекту. Шкідливі впливи — забруднення, зараження води, виснаження природних ресурсів.

Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних із ними впливів на навколишнє середовище є процесом, який може бути виконаний за такими кроками.

Крок 1. Виберіть діяльність, продукцію чи послугу для ідентифікації. Вибір слід проводити з тих міркувань, щоб, з одного боку, масштаби чи важливість вибраної діяльності, продукції чи послуги виправдовували доцільність їх дослідження, а з іншого — результати були достатньо зрозумілими.

Крок 2. Ідентифікуйте екологічні аспекти діяльності, продукції чи послуги. Слід ідентифікувати якомога більше екологічних аспектів, пов'язаних із вибраною діяльністю, продукцією чи послугою.

Крок 3. Ідентифікуйте впливи на навколишнє середовище. Слід ідентифікувати якомога більше фактичних або потенційно можливих сприятливих чи несприятливих впливів на навколишнє середовище, пов'язаних із кожним ідентифікованим аспектом.

Крок 4. Оцініть значущість впливів. Значущість кожного з ідентифікованих впливів на навколишнє середовище різна для кожної організації. Кількісне визначення може допомогти під час прийняття остаточного рішення. Процес оцінювання можна полегшити, якщо структуризувати його за такими характеристиками:

· стосовно екологічних питань: масштаб впливу; сила впливу; ймовірність виникнення; тривалість впливу;

· стосовно господарських питань: можливі адміністративні та правові наслідки; складність зміни впливу; витрати, пов'язані зі зміною впливу;

Організація має розробити й підтримувати на належному рівні методики ідентифікації, забезпечення доступу, актуалізації та інтерпретації всіх законодавчих та інших вимог, виконувати які вона зобов'язана або зобов'язується і які безпосередньо стосуються екологічних аспектів її діяльності, продукції чи послуг.

Під час розгляду законодавчих та інших вимог слід дати відповідь на такі запитання:

Який доступ має організація до відповідних законодавчих та інших вимог і яким чином вона ідентифікує необхідність застосування їх?

Яким чином організація стежить за появою та розглядом проектів законодавчих та інших вимог?

Яким чином організація стежить за внесенням змін до законодавчих та інших вимог?

Яким чином організація надає працівникам відповідну інформацію прозаконодавчі та інші вимоги?

Практичні рекомендації щодо законодавчих та інших вимог

Для того щоб забезпечити функціонування відповідно до чинних законодавчих та інших вимог, організація повинна налагодити процес отримання, ідентифікації та вивчення відповідних документів стосовно її діяльності, продукції чи послуг. Є кілька видів відповідних законодавчих та інших нормативних документів:

· документи, що стосуються безпосередньо діяльності (наприклад, правила надання дозволу на діяльність у певному місці);

· документи, що стосуються безпосередньо продукції чи послуг організації;

· документи, що стосуються безпосередньо виду діяльності чи галузі промисловості, до якої належить організація;

· загальне законодавство в галузі охорони навколишнього середовища;

· санкції, ліцензії чи дозволи.

· вплив зміни на інші види діяльності та процеси; інтереси зацікавлених сторін; вплив на репутацію організації.

Наведемо приклади до перших трьох описаних вище кроків.

3. Законодавчі та інші вимоги

Для впровадження нових документів та змін у чинних документах організації можуть звертатися до органів державної влади всіх рівнів, до промислових асоціацій чи груп, або можуть створити і вести перелік усіх законів та регламентів, шо мають відношення до їхньої діяльності, продукції чи послуг.

4. Внутрішні критерії ефективності функціонування

Якщо загальні принципи, регламенти чи стандарти сторонніх організацій не задовольняють конкретні потреби організації або взагалі не існують, то треба встановити й впровадити власні пріоритети та критерії. Застосування внутрішніх критеріїв ефективності функціонування поряд з аналізом регламентів чи стандартів сторонніх організацій допомагає організації у встановленні своїх цілей та завдань.

Практичні рекомендації щодо внутрішніх критеріїв ефективності функціонування

Прикладами сфер, для яких організація може встановити й застосувати внутрішні критерії ефективності функціонування, можуть бути:

системи управління;

· обов'язки працівників;

· придбання чи вилучення майна, управління ним;

· стосунки з постачальниками;

· стосунки з підрядниками;

· маркетинг продукції;

· інноваційні пропозиції;

· обмін екологічною інформацією;

· адміністративні та інші регламентовані відносини;

· готовність до екологічно небезпечних ситуацій та реагування на них;

· обізнаність та підготовка з екологічних питань;

· вимірювання та поліпшення екологічних показників;

· зниження ризику, пов'язаного з технологічними процесами;

· запобігання забрудненню та раціональне використання ресурсів;

· генеральні плани, нові проекти;

· зміна технологічних процесів;

· управління небезпечними матеріалами;

· управління відходами;

· водогосподарські заходи (наприклад, регулювання стічних вод, зливового стоку, ґрунтових вод);

· управління якістю повітря, врегулювання споживання енергії;

· транспортування.

5. Екологічні цілі та завдання

Цілі слід встановлювати відповідно до екологічної політики організації.
Вони являють собою загальні орієнтири стосовно досягнення екологічних характеристик, визначених у межах екологічної політики. Встановлюючи свої цілі, організація повинна також враховувати результати первинного екологічного аналізу, окреслені екологічні аспекти і пов'язаний із ними вплив на навколишнє середовище.

Після цього можуть встановлюватися екологічні завдання для досягнення цих цілей у визначений період часу. Завдання повинні бути конкретними і, якщо це можливо, допускати кількісне оцінювання.

Коли цілі та завдання встановлено, організація має розглянути питання стосовно вибору показників екологічних характеристик, що дає можливість здійснювати кількісне оцінювання. Ці показники можуть закладатися в основу системи оцінювання екологічних характеристик, а також використовуватися як інформація про систему управління навколишнім середовищем та про інші системи.

Цілі та завдання можуть стосуватися всієї діяльності організації, конкретного її підрозділу чи окремих видів діяльності. Вони повинні періодично аналізуватись і переглядатись з урахуванням поглядів зацікавлених сторін.

Під час розгляду екологічних цілей та завдань слід дати відповідь на такі запитання:

Як екологічні цілі та завдання відображають екологічну політику, а також значні впливи на навколишнє середовище, що пов'язані з діяльністю, продукцією чи послугами організації?

У який спосіб працівників, відповідальних за досягнення цілей та виконання завдань, залучають до їх визначення?

Яким чином враховують погляди зацікавлених сторін?

Які конкретні вимірні показники встановлюють для відповідних цілей та завдань?

У який спосіб здійснюються регулярний аналіз і перегляд цілей та завдань, щоб забезпечити умови бажаного поліпшення екологічних характеристик?

Практичні рекомендації щодо відповідальності

Для забезпечення ефективної розробки та впровадження системи екологічного управління треба визначити і відповідно розподілити обов'язки та відповідальність. Оскільки підприємства та установи мають різні організаційні структури, то усвідомлення і розподіл відповідальності за стан навколишнього середовища повинні грунтуватися на властивих їм робочих процесах.

Прикладом моделі розподілу відповідальності у сфері екологічної діяльності може бути така:

Примітка. На малих та середніх підприємствах відповідальною особою може бути власник.

Екологічна обізнаність, свідомість та мотивація. Вище керівництво має відігравати головну роль у підвищенні обізнаності й свідомості всього персоналу, у його мотиваціях, роз'яснюючи екологічні цінності організації та інформуючи про її зобов'язання в межах екологічної політики. Саме зобов'язання кожного працівника щодо екологічних цінностей трансформує систему екологічного управління з "паперової" роботи в ефективний процес.

Усі працівники організації повинні розуміти важливість досягнення екологічних цілей та завдань, за які вони несуть посадову й матеріальну відповідальність, і всіляко заохочуватися керівництвом до цього.

Мотивація до постійного вдосконалення може бути переконливішою, якщо працівники відчують визнання своїх зусиль, спрямованих на досягнення екологічних цілей та завдань, а також якщо заохочуватимуться зусилля щодо підготовки пропозицій.

Під час розгляду механізмів підвищення екологічної обізнаності й свідомості слід дати відповідь на такі запитання:

Яким чином вище керівництво визначило, закріпило й оголосило всім працівникам зобов'язання організації щодо екологічної політики?

Як працівники пройнялися відповідальністю; як вони розуміють, приймають і поділяють екологічні цінності організації?

Як прийняті екологічні цінності стали мотивацією до екологічно відповідальних дій?

Наскільки переконливо організація визнає досягнення працівників у галузі охорони навколишнього середовища?

Знання, вміння та підготовка. Знання та вміння, необхідні для досягнення екологічних цілей, мають бути чітко визначені і враховані під час добору й прийняття на роботу персоналу, підготовки та підвищення його кваліфікації.

Увесь персонал організації повинен отримати належну підготовку, достатню для здійснення екологічної політики, досягнення цілей та завдань. Працівники мають володіти запасом знань, який включає досвід застосовування методів та навичок, необхідних для ефективного та компетентного виконання посадових функцій, а також знати про можливий вплив на стан навколишнього середовища їхніх невиважених дій.

Організація також повинна отримати від підрядників, що працюють на окремих ланках, докази того, що вони володіють необхідними знаннями та вміннями для виконання роботи відповідно до екологічних вимог. Отже, слід провести навчання та підготовку для гарантування того, що працівники мають належні знання вимог регламентів, внутрішніх стандартів, а також політики й цілей організації. Рівень та елементи підготовки можуть диференціюватися відповідно до завдань.

Програми підготовки, як правило, містять такі елементи:

·