· розробка плану підготовки для задоволення визначених потреб;

· перевірка відповідності програми підготовки вимогам регламентів і вимогам організації;

· вибір методів навчання і розробка відповідних програм;

· підготовка груп працівників за конкретними екологічними завданнями;

· документування процесу підготовки;

· оцінювання отриманої підготовки (атестація).

Під час розгляду програми підготовки слід дати відповідь на такі запитання:

У який спосіб організація визначає загальні потреби в підготовці?

За допомогою якого методу аналізуються потреби в підготовці для виконання конкретних посадових функцій?

Як здійснюється, аналізується й модифікується процес підготовки фахівців?

Як документується й простежується процес підготовки?

Яка ефективність вибраного методу і програм навчання?

Практичні рекомендації щодо знань, умінь та підготовки

Приклади різних типів екологічної підготовки, яку може забезпечити організація, мають такий вигляд:

Розглянемо заходи щодо забезпечення функціонування системи екологічного управління.

1. Обмін інформацією та звітування. Обмін інформацією включає підготовку й впровадження процесів внутрішнього і, якщо доцільно, зовнішнього поширення звітів та іншої інформації про діяльність організації у сфері екологічного управління, для того щоб:

· підтверджувати екологічні зобов'язання керівництва;

· висвітлювати проблеми стосовно екологічних аспектів діяльності, продукції чи послуг організації;

· підвищувати обізнаність щодо екологічної політики, цілей та завдань організації;

· інформувати належним чином внутрішні й зовнішні зацікавлені сторони про систему екологічного управління та про екологічні характеристики організації.

Результати моніторингу системи екологічного управління, аудитів та аналізів з боку керівництва повинні повідомлятися тим особам в організації, які відповідають за виконання функцій системи й досягнення встановлених показників.

Забезпечення відповідною інформацією працівників організації таінших зацікавлених сторін підвищує рівень мотивації працівників, а також сприяє розумінню й визнанню громадськістю зусиль організації щодо поліпшення своїх екологічних характеристик.

Під час розгляду процесів обміну інформацією та звітування слід дати відповідь на такі запитання:

Як організовано процеси сприйняття і реагування на проблеми, що хвилюють працівників?

Як організовано процеси сприйняття і реагування на проблеми, що хвилюють інші зацікавлені сторони?

Як організовано процеси поширення інформації про екологічну політику та екологічні характеристики організації?

У який спосіб повідомляють відповідальних посадових осіб в організації про результати аудитів та аналізів системи екологічного управління?

Як організовано доступ громадськості до документації з екологічної політики?

Чи є достатнім обмін інформацією для забезпечення постійного вдосконалення методів вирішення екологічних проблем?

Фінансова математика –

Практичні рекомендації щодо обміну інформацією та звітування

До звітів про діяльність організації можуть включатися такі пункти:

профіль організації;

екологічна політика, цілі та завдання;

процеси екологічного управління, у тому числі залучення зацікавлених сторін та визнання заслуг працівників;

оцінювання екологічних характеристик, зокрема тих, що пов'язані зі скидами, збереженням ресурсів, відповідністю вимогам, невідповідною продукцією та ризиком;

можливості поліпшення діяльності організації;

додаткова інформація типу глосаріїв;

незалежна перевірка системи екологічного управління.

Як для внутрішнього й зовнішнього обміну інформацією щодо навколишнього середовиша, так і для звітування важливо пам'ятати, що:

слід прагнути до налагодження двостороннього обміну інформацією;

інформація має бути зрозумілою й адекватно поясненою;

інформація має допускати можливість її перевірки;

організація повинна надавати достовірну інформацію про свою діяльність;

інформація має подаватися в упорядкованій і послідовній формі (наприклад, в однакових одиницях виміру, щоб уможливити порівняння одного періоду з іншим).

Організація може поширювати інформацію щодо навколишнього середовища за допомогою:

для зовнішніх цілей: річного звіту, документів, що надаються регламентуючим органам, публічних урядових протоколів, публікацій промислових асоціацій, засобів масової інформації та платних оголошень;

для внутрішніх цілей: дошки оголошень чи повідомлень, власної газети, зборів працівників, а також шляхом розповсюдження повідомлень через електронну пошту;

проведення "днів відкритих дверей", опублікування телефонних номерів, за якими можна звертатися зі скаргами та запитаннями.

2. Документація системи екологічного управління. Функції, робочі процеси і процедури мають бути визначені та належним чином задокументовані й датовані, якщо це потрібно. Організація повинна чітко визначити всі типи документів, що встановлюють і регламентують функції, ефективні робочі процеси та процедури, а також процедури контролю.

Наявність документації на систему екологічного управління допомагає працівникам усвідомити те, що вимагається від них для досягнення екологічних цілей організації. Це дає можливість оцінювати системи та екологічні характеристики.

Характер документації може відрізнятися залежно від масштабу діяльності й складності структури організації. Там, де елементи системи екологічного управління інтегровані в загальну систему управління організацією, екологічна документація повинна бути об'єднана з наявною документацією.
Для спрощення організація може прийняти рішення про подання документації у формі зведення або в стислому викладі для:

зіставлення екологічної політики, цілей та завдань;

опису способів досягнення екологічних цілей та завдань;

документування основних функцій, відповідальності та методик;

вказання правил пошуку суміжної документації, а також опису інших елементів системи управління, де це потрібно;

надання доказів того, що елементи системи екологічного управління, придатні для організації, впроваджено.

Такий стислий виклад може слугувати довідником для впровадження та підтримання на належному рівні системи екологічного управління.

Під час розгляду документації системи екологічного управління слід дати відповідь на такі запитання:

Яким чином методики екологічного управління ідентифікуються, документуються, поширюються та переглядаються?

Чи впроваджено процес розробки та актуалізації документації системиекологічного управління?

Яким чином документація системи екологічного управління узгоджена, де це потрібно, з іншою наявною в організації документацією?

У який спосіб забезпечується доступ працівників до документації, необхідної для виконання ними посадових обов'язків?

Практичні рекомендації щодо документації системи екологічного управління

Документи можуть міститися на будь-якому носії. Вони повинні бути корисними і зрозумілими.

Уся документація має бути датованою (з указаниям дати перегляду), легко ідентифікуватися, бути систематизованою й зберігатися протягом встановленого періоду часу.

Організація повинна забезпечити виконання таких вимог:

документи, шо стосуються системи екологічного управління, мають бути ідентифіковані стосовно організації, відділу, функції, виду діяльностіта (або) відповідальної особи чи особи для контактів;

документи повинні періодично перевірятися, переглядатися, коли це потрібно, та затверджуватися уповноваженим персоналом;

примірники цих документів мають бути в наявності на всіх дільницях,де проводяться роботи, які суттєво впливають на функціонування системи екологічного управління;

скасовані документи повинні негайно вилучатися з усіх дільниць їх тиражування та використання.

3. Управління діяльністю. Впровадження системи екологічного управління здійснюється шляхом розробки, застосування та підтримання на належному рівні робочих процедур і засобів управління для здійснення екологічної політики, цілей та завдань організації.

Практичні рекомендації щодо управління діяльністю

Під час розроблення чи модифікації робочих процедур та засобів управління організація повинна розглянути різні види діяльності, що пов'язані або безпосередньо впливають на навколишнє середовище. До таких видів діяльності можна віднести:

науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи;

закупівлю;

укладання контрактів;

розвантаження і складування сировини, матеріалів;

процеси виробництва й технічного обслуговування;

лабораторні дослідження;

складування продукції;

транспортування;

маркетинг, рекламну діяльність;

обслуговування покупців;

придбання майна, створення чи модифікацію засобів виробництва.

Діяльність з екологічного управління можна класифікувати за трьома категоріями:

запобігання забрудненню і збереження ресурсів під час реалізації нових масштабних проектів, управління ресурсами та змінами в процесах, поводження з майном (придбання, відчуження й управління), впровадження нової продукції та пакування;

оперативне управління, спрямоване на підтримання відповідності внутрішнім і зовнішнім вимогам, на забезпечення результативності та ефективності;

стратегічне управління, спрямоване на прогнозування й реагування на передбачувані зміни екологічних вимог.

Вимірювання і оцінювання

1. Загальні положення

Вимірювання і оцінювання є тими головними функціями системи екологічного управління, виконання яких повинно забезпечувати впевненість у тому, що організація функціонує згідно із задекларованою політикою та програмою екологічного управління.

2. Вимірювання та моніторинг (постійна діяльність)

В організації має бути впроваджена система вимірювання та моніторингу реальних екологічних характеристик для встановлення їхньої відповідності екологічним цілям та завданням організації у сфері екологічного управління. Це передбачає також оцінювання відповідності таких характеристик чинному законодавству та регламентам щодо навколишнього середовища. Результати оцінювання мають аналізуватися для встановлення тих сфердіяльності, у яких досягнуто успіху, а також тих, які потребують коригувальних дій та вдосконалення.

Крім того, слід впровадити відповідні процеси для забезпечення достовірності даних, отримуваних під час калібрування засобів вимірювань, випробувань обладнання, вибіркового контролю програмного та апаратного забезпечення.

Визначення відповідних показників екологічних характеристик організації повинно здійснюватися постійно. Показники мають бути об'єктивними, піддаватися перевірці й відтворенню. Вони повинні адекватно відображати діяльність організації, бути пов'язаними з екологічною політикою, бути здійсненними, економічно ефективними та технологічно забезпеченими.

Під час розгляду системи вимірювання та моніторингу слід дати відповідь на такі запитання:

Як здійснюється регулярний моніторинг екологічних характеристик?

Яким чином встановлюються конкретні показники екологічних характеристик, що стосуються цілей та завдань організації, і що вони собою являють?

Які процеси управління застосовують для забезпечення регулярного калібрування, проведення вимірювань, обстеження та випробуванняобладнання і систем?

Як організовано процес періодичного оцінювання відповідності адекватним законодавчим та іншим вимогам?

3. Коригувальні та запобіжні дії

Дані, висновки та рекомендації, отримані за результатами вимірювань, моніторингу, здійснення аудиторських та інших перевірок системи екологічного управління, мають бути документально оформлені з визначенням необхідних коригувальних та запобіжних дій. Керівництво повинне забезпечити здійснення таких дій, а також систематичний контроль їх виконання для підтвердження ефективності.

4. Управління інформацією та протоколами

Інформація та протоколи, які свідчать про постійне функціонування системи екологічного управління, повинні містити:

вимоги законодавчих актів та регламентів;

дозволи;

екологічні аспекти та пов'язані з ними впливи;

дані про діяльність з екологічної підготовки;

дані про діяльність з інспекційного контролю, калібрування, технічного обслуговування;

дані моніторингу;

дані про невідповідність, відмови техніки, претензії та подальші дії шодо їх усунення;

дані про ідентифікацію продукції (склад і властивості);

інформацію про постачальників та підрядників;

результати екологічних аудитів та аналізу з боку керівництва.

Унаслідок цього