Система корпоративного екологічного управління

План

1. Загальні положення

2. Сутність і особливості корпоративного управління 

3. Механізми корпоративного управління

4. Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного управління

5. Призначення і основні принципи створення системи корпоративного екологічного управління

Загальні положення

У сучасних умовах реформування економіки, виробничих відносин, форм власності ще діє поняття "галузеве управління" як наслідок минулих форм централізованого управління народним господарством. Раніше розвиток галузей відбувався здебільшого за рахунок бюджетних коштів і ресурсів.
Нині, в умовах децентралізації управління власністю, акціонування капіталу, у зв'язку з розширенням підприємництва все більше набуває поширення корпоративне управління, яке грунтується на трьох фундаментальних підходах:

для задоволення суспільних і підприємницьких інтересів потрібно знайти такий підхід до проблем управління, який сприяв би новому розумінню партнерства між урядом, суспільством і підприємництвом;

оскільки підприємництво виявилось ефективною рушійною силою суспільного розвитку, то вимоги, поставлені перед системою управління, повинні зміцнювати фундамент оновлення цінностей життєдіяльності й прибутковості;

підприємці та ради директорів корпорацій повинні узгоджувати свою діяльність, цілком усвідомлюючи нові обсяги відповідальності, які випливають із нових масштабів і зростання ваги підприємства; розуміючи, що за все треба платити, і у першу чергу за природокористування та шкоду, завдану природі.

Отже, центр діяльності і відповідальності в системі екологічного управління змішується від галузевого міністра до ради директорів, тобто в бік корпоративного управління, як це усталилось у світовій практиці. Відповідно й екологічна відповідальність стає одним із головних принципів корпоративного управління, який потребує створення у складі загальної
системи корпоративного екологічного управління.

На забезпечення корпоративної екологічної відповідальності спрямована Хартія Міжнародної торгової палати (1СС) про підприємницькі принципи сталого розвитку. Вона проголошує такі принципи.

Корпоративний пріоритет

Визнавати екологічне управління одним із найвищих корпоративних пріоритетів і вирішальним чинником сталого розвитку; визначати політику, програми й технічні правила для здійснення корпоративної діяльності, ґрунтуючись на об'єктивному розгляді екологічних проблем.

Комплексне управління

Повністю інтегрувати визначені політику, програми й технічні правила в кожен вид підприємницької діяльності як найважливіші елементи управління, що забезпечують реалізацію всіх функцій такої діяльності.

Процес вдосконалення

Безперервно поліпшувати політику, програми й екологічні характеристики з урахуванням технічних досягнень, наукового розуміння, потреб споживачів і сподівань суспільства, спираючись при цьому на правові норми; а також застосовувати одні й ті самі екологічні критерії в міжнародному масштабі.

Навчання працівників

Навчати, готувати й спонукати працівників здійснювати свою діяльність із відповідальністю за навколишнє середовище.

Попереднє оцінювання

Оцінювати впливи на навколишнє середовище до початку своєї діяльності чи проекту, а також перед тим, як демонтувати виробничий об'єкт чи залишити місце розташування.

Продукція чи послуги

Виробляти продукцію чи надавати послуги, які не мають шкідливого впливу на навколишнє середовище, є безпечними, забезпечують економне споживання енергії та природних ресурсів протягом усього їхнього життєвого циклу.

Консультування замовників

Консультувати й навчати замовників, дистриб'юторів і населення безпечному використанню, транспортуванню, зберіганню та утилізації постаченої продукції і керуватися такими самими міркуваннями під час надання послуг.

Обладнання і роботи

Розробляти, проектувати й експлуатувати обладнання, здійснювати діяльність на основі економного використання енергії, матеріалів, відновлюваних ресурсів, мінімізації несприятливих впливів на навколишнє середовище та кількості вироблених відходів, а також безпечного й відповідального видалення залишкових відходів.

Дослідження

Проводити чи сприяти проведенню досліджень, що стосуються впливів на навколишнє середовище сировини, матеріалів, продукції, процесів, викидів, скидів і відходів, пов'язаних із діяльністю підприємства, а також способів мінімізації їхніх несприятливих впливів.

Попереджувальний підхід

Відповідно до наукового й технічного розуміння модифікувати процес виробництва, маркетингу, використання продукції чи послуг, здійснення діяльності для запобігання значній чи незворотній деградації довкілля.

Підрядники і постачальники

Сприяти прийняттю засад корпоративного екологічного управління підрядниками, що діють від імені підприємства, пропонуючи і, за необхідності, вимагаючи приведення їхньої діяльності у відповідність з екологічною політикою підприємства, а також сприяти ширшому прийняттю цих засадпостачальниками.

Аварійна готовність

Розробляти й підтримувати на належному рівні плани аварійної готовності спільно з аварійними службами, відповідними органами влади та місцевими громадами, враховуючи як потенційно можливий міжтериторіальний характер впливів.

Передавання технологій

Сприяти поширенню екологічно безпечних технологій та методів управління в промисловому, аграрному й громадському секторах.

Внесок у спільний результат

Брати участь у розвитку державної політики, а також у підприємницьких, урядових і неурядових програмах, у виявленні ініціатив у сфері освіти, сприяючи таким чином підвищенню екологічної свідомості та охороні навколишнього середовища.

Відкритість та сприйнятливість

Створювати сприятливі умови для проведення відкритого діалогу з працівниками і громадськістю, попереджуючи та реагуючи на їхню занепокоєність щодо потенційної небезпеки та впливів робіт, продукції, послуг чи відходів, у тому числі тих, що мають міжтериторіальний або глобальний характер.

Відповідність та звітування

Надавати інформацію про екологічні показники; проводити регулярні екологічні аудити й оцінювання відповідності правовим і внутрішньокорпоративним вимогам та принципам; періодично надавати відповідну інформацію раді директорів, акціонерам, працівникам, органам влади й громадськості.Задекларовані 16 принципів становлять концептуальні засади здійснення корпоративного екологічного управління та його функціональні основи.

З загального погляду функції корпоративного екологічного управління спрямовані на раціональне природокористування й забезпечення екологічної безпеки, тоді як система державного екологічного управління пов'язана більшою мірою з охороною навколишнього природного середовища.

Сутність і особливості корпоративного управління

Під корпорацією зазвичай розуміють об'єднання підприємств і власників для ведення підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку;або об'єднання, що надає послуги населенню (забезпечення газом, водою, електроенергією тощо).

Зазначимо, що є корпорації, які не мають за мету отримання прибутку. До них належать релігійні, освітянські, медичні та інші некомерційні організації. Також є корпорації державної і муніципальної структур. Як видно, є різні форми об'єднання в корпорації, однак усім корпораціям притаманні такі ознаки:корпорація — це складний майновий комплекс;

власність корпорації визначається частками у власному її капіталі;акціонери здійснюють контроль корпорації, власниками якої вони є і у формування статутного капіталу якої вони вклали власні кошти;керівники і директори корпорації мають юридичне право приймати рішення;вищий законодавчий орган корпорації — загальні збори акціонерів, вищий виконавчий орган стратегічного управління — рада директорів (корпоративний "кабінет міністрів").

Корпоративне управління має особливості, які випливають із принци-
пу партнерства, — це потрійна взаємодія корпорацій, уряду і суспільства

Система корпоративного партнерства охоплює такі поняття, як корпоративна філософія, корпоративні цінності, корпоративна культура, корпоративний стиль управління, які повинні бути узгоджені як із національними культурою й інтересами, так і зі світовими та міжнародними інтересами й зобов'язаннями.

Загальнолюдською, національною цінністю є Природа в усіх її проявах (земля, надра, вода, повітря, ліси, живі організми). Усе це й має бути корпоративною цінністю, але не з погляду капіталу, а з погляду національного надбання, джерела життєвих сил, екологічної парадигми життєдіяльності.
Тільки за такого підходу можна говорити про раціональне природокористування й охорону навколишнього природного середовища. Для здійснення вказаного підходу кожна корпорація повинна мати свою корпоративну екологічну політику і реалізовувати її в контексті глобальної,європейської та національної екологічної політики і міжнародних екологічних зобов'язань держави. Це потребує створення й забезпечення ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління як складової загальної системи корпоративного управління, яка має керуватися державними й міжнародними регламентами і стандартами, що стосуються систем екологічного управління за принципами:

відповідальності — пошук та ідентифікація джерел екологічної шкоди, відповідальність за порушення екологічних регламентів і норм;

раціональності — досягнення господарських цілей за мінімальних впливів на навколишнє середовище;

превентивності — постійний моніторинг, проведення попереджувальних заходів щодо впливів;

мотивації (адміністративної та економічної) — ефективне природокористування;

компенсації — відшкодування витрат, пов'язаних із завданою шкодою як у природній, так і в соціальній сферах.

Механізми корпоративного управління

Корпоративному управлінню притаманні особливі механізми, які в міжнародній практиці називаються корпоративною ідентичністю. Корпоративна ідентичність характеризує ступінь відповідності як системи управління окремого корпоративного підприємства корпоративним цінностям, культурі, стилю управління, так і системи життєдіяльності всієї корпорації цінностям, вимогам і культурі навколишнього середовища (господарського,
ринкового, національного, міжнародного). Тобто йдеться про систему ідентичності "як знизу, так і зверху" відповідно до загальносистемних законів функціонування й розвитку будь-яких систем-об'єктів господарювання та життєдіяльності. Корпоративна філософія й корпоративна культура (у тому числі екологічна) перебувають у тісному зв'язку з корпоративною ідентичністю. Корпоративна філософія як "світоглядна" основа діяльності підприємств,

корпорації, що визначає принципи такої діяльності, зазвичай зафіксована в головних корпоративних політичних і регламентуючих документах функціонування та розвитку, у тому числі в задекларованій екологічній політиці.
Корпоративна культура об'єднує традиції, цінності, принципи й моральні норми, що склалися історично для підприємства, корпорації. У відношеннях між корпоративною філософією і корпоративною культурою обов'язково діє системна корпоративна ідентичність, призначена подолати дисбаланс між бажанням та дійсним станом підприємства, корпорації і досягти таким чином зовнішньої та внутрішньої системної корпоративної ідентичності (рис. 4.2).

Механізм забезпечення корпоративної ідентичності передбачає системний аналіз філософії й культури корпоративного управління з позицій збалансованості його функціональних складових (управління власністю, фінансове управління, управління персоналом, екологічне управління тощо).
Існують прямі зв'язки між проявами корпоративної культури й корпоративними стандартами функціонування та розвитку.

Так, культура, що формується на основі інновацій, особистості й ризико захищеності, зумовлює стратегію диференціації корпоративних функцій. Стратегія ресурсозбереження підтримується культурою, що грунтується на екологічній свідомості,