Зрозумілість. Характеристика екологічності повинна бути простою та зрозумілою. Значущість характеристики має бути очевидною й цілком сприйнятливою для розуміння.

Аналітична презентабельність. Дані, що отримуються від систем вимірювань, мають бути надійними і точними. Системи моніторингу та управління якістю повинні гарантувати надання необхідних даних.

Вибір характеристик екологічності. Корпорація має вибрати такі характеристики екологічності, які були б простими, зрозумілими і одержували б інформаційну підтримку з боку користувачів. Вибір надто великої кількості характеристик може ускладнити реалізацію зв'язків, і навпаки — надто мала кількість характеристик може дати недостатній обсяг інформації для ситуацій, що вимагають ефективного управління. Отже: характеристики мають забезпечувати збалансований функціональний підхід до оцінки стану навколишнього середовища так, щоб прогрес досягнення цілей його охорони в одній галузі не поєднувався з
погіршенням в іншій галузі; під час оцінки характеристик виробничих процесів та операцій (у
тому числі їх прямий і непрямий вплив на навколишнє середовище), таких як витрати енергії та матеріалів, слід використовувати їх кількісні значення; залежно від намірів щодо використання даних, кількісні значення характеристик можуть бути абсолютними, наприклад обсяг викиду двоокису сірки, або питомими, наприклад витрати енергії на одиницю
продукції (діяльність всього підприємства або окремі процеси також мають бути схарактеризовані за допомогою абсолютних і відносних величин); фінансові оцінки мають бути використані для оцінки економії витрат від екологічних ініціатив, а також для оцінки впливу таких ініціатив на фінансове становище як кожного окремого підприємства, так і
всієї корпорації; використання якісних характеристик має здійснюватися в разі неможливості застосування кількісних.

Характеристики екологічності можуть бути подані різними способами:

абсолютними значеннями, даними звітів за обмеженого використання в подальшому аналізі, наприклад повний обсяг викиду двоокису сірки;

питомими значеннями, що виражають відношення абсолютних значень до таких параметрів, як обсяг виробництва, наприклад обсяг викидів двоокису сірки на тонну продукції;

відносними значеннями;

агрегованими значеннями. Агрегування даних для певної кількості відповідних чинників може проводитися в корпорації як вертикально, так і горизонтально. Агрегування може відбуватися шляхом узагальнення даних від різних джерел і подаватися на вищий організаційний рівень. Також воно може здійснюватися залежно від виду впливу дії на довкілля, наприклад безпечні та небезпечні відходи.

Вибір характеристик екологічності повинен відповідати корпоративним цілям. Забезпечення необхідною інформацією — ключовий етап у процесі оцінки характеристик екологічності. Корпорація може розробити характеристики для однієї чи кількох наведених вище галузей застосування.

Здійснення оцінки характеристик екологічності. Методологія здійснення оцінки характеристик екологічності визначається корпоративним регламентом і передбачає збирання даних, аналіз даних, агрегування інформації та оцінку інформації.

Збирання даних

Дані слід збирати систематично з гарантією якості та цінності. Інформація, необхідна для оцінки характеристик екологічності, наприклад дані регулярної звітності, дані щодо інтенсивності викидів і скидів, а також інформація стосовно управління ризиком, фінансові й статистичні дані можуть збиратися в межах звичайної діяльності організації.

Екологічні програми підприємств, корпорації, які розробляються як частина системи корпоративного екологічного управління, також можуть бути джерелом інформації, необхідної для оцінки характеристик екологічності.

Корпорація повинна визначити частоту збирання даних і забезпечити оцінку всіх елементів даних, що необхідні для вибраних характеристик екологічності. Бажано, щоб частота збирання даних була мінімальною.

Процес оцінки характеристик екологічності повинен містити процедури перевірки точності одержуваної інформації, передбачати ідентифікацію, збирання, зберігання та розміщення інформації з прив'язкою в часі таким чином, щоб забезпечити зв'язок результатів і висновків.

Персонал, який виконує роботи, пов'язані зі спеціальними вимірюваннями, дослідженнями, аналізом та оцінкою, повинен мати відповідну кваліфікацію.

Методи контролю якості, що використовуються в процесі оцінки характеристик екологічності, слід застосовувати до протоколів досліджень, зразків, методології збирання даних, а також методів моделювання.

Аналіз даних

Аналіз являє собою процеси перетворення даних на значення характеристик екологічності. Він проводиться для з'ясування відповідності значень загальних характеристик корпорації цілям, завданням та іншим вимогам щодо корпоративної екологічної політики. Отримана інформація подається в якісному або кількісному вигляді.

Аналіз може також включати зіставлення даних вимірювань, використання процедур ранжування та отримання зважених оцінок інформації. Аналіз інформації та даних для оцінки характеристик екологічності має бути неупередженим. Він повинен охоплювати всі надійні джерела інформації, що стосуються справи, незалежно від того, наскільки ця інформація відповідає або суперечить екологічній політиці корпорації щодо таких характеристик.

Під час аналізу даних слід враховувати такі чинники, як обсяг виробництва і його зміни в часі, щоб забезпечити подальше зіставлення даних.

Агрегування інформації

Корпоративні регламенти можуть передбачати об'єднання інформації за характеристиками екологічності. При цьому слід уникати поєднань неоднорідних елементів.

Під час агрегування інформації слід враховувати наукову обґрунтованість даних та правила, що застосовуються в процесі формування документації.

Оцінка характеристик екологічності

Спеціалісти системи КЕУ повинні оцінити значення показників екологічності, які є наслідком діяльності корпорації, і порівняти їх із нормативними значеннями. Вони також мають провести оцінку екологічних цілей і завдань, надати керівництву необхідну інформацію, склад якої був визначений під час планування оцінки характеристик екологічності.

Оцінка характеристик екологічності має передбачати збалансований об'єктивний підхід у вибраних галузях їх застосування. У процесі аналізу отриманих відхилень характеристик від нормативних значень корпорації головна увага має приділятися виявленню причин таких відхилень. Оцінки відхилень повинні супроводжуватись розробкою відповідних заходів щодо їх коригування та усунення, щоб забезпечити досягнення поставлених цілей і завдань (управління за відхиленнями).

Використання характеристик екологічності. Передбачається надання корисної інформації для корпоративної системи управління для:

демонстрації екологічних намірів керівництва корпорації щодо охорони навколишнього середовища;

зменшення невизначеності стосовно екологічних аспектів діяльності корпорації, її продукції та послуг;

підвищення поінформованості щодо корпоративної екологічної політики, цілей, завдань та програм підприємств;

поглиблення обізнаності про функції системи екологічного управління.

Інформація, отримана в результаті оцінки характеристик екологічності, може бути призначена як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання.

Звітна інформація для внутрішнього використання має відображати:

ступінь відповідності характеристик потребам;

ступінь відповідності нових нормативних актів вимогам;

можливу юридичну відповідальність;

поточний стан характеристик екологічності корпорації;

можливості поліпшення характеристик;

очікування зацікавлених сторін;

досягнуті результати в окремих галузях використання;

вихідні дані для підвищення рівня екологічної кваліфікації й створення відповідних програм навчання. Передавання інформації зовнішнім зацікавленим сторонам повинно
грунтуватися на обліку й оцінці потреб у цьому керівництва корпорації. До чинників, що можуть впливати на рішення щодо передавання інформації про характеристики екологічності, належать:

наявність державної екологічної політики або певних принципів комунікації із зацікавленими сторонами та адекватної корпоративної екологічної політики;

бажання зміцнити ділові позиції корпорації та позитивне ставлення до неї зацікавлених сторін;

опублікування добровільної екологічної декларації, яка передбачає звітність перед зацікавленими сторонами;

повідомлення засобам масової інформації відомостей про систему корпоративного екологічного управління з відповідним рівнем характеристик екологічності.

Аналізуючи кожен із чотирьох етапів процесу оцінки характеристик екологічності (збирання даних, аналіз даних, агрегування інформації, оцінка характеристик екологічності), корпорація повинна прагнути до:

підвищення ефективності витрат;

вирішення виявлених проблем;

ідентифікації більш ефективних показників;

поліпшення якості даних, їх повноти та доступності;

проведення необхідних змін в інструментальних засобах у ході аналізу та оцінки;

реалізації пропозицій щодо поліпшення характеристик екологічності.

Процес оцінки характеристик екологічності сприяє безперервному вдосконаленню систем корпоративного екологічного управління. Як тільки керівництво зрозуміє значущість характеристик екологічності, йому можуть знадобитися більш ефективні характеристики. Коли оцінки характеристик екологічності повністю інтегруються в загальну систему управління корпорації, можливості корпоративної ідентифікації розширяться.

Корпорація може досягти певних результатів, демонструючи хороший рівень характеристик екологічності, контролюючи вплив своєї діяльності, продукції чи послуг на навколишнє середовище. Отже, оцінка характеристик екологічності є систематичним та ітеративним процесом, що допомагає керівництву переорієнтувати цілі та завдання на основі постійного вдосконалення своєї діяльності та підвищити ефективність системи корпоративного екологічного управління.

Список рекомендованої літератури

Закон України від 26 червня 1991 р. № 1268-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища".

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p. № 188/98-BP.

Програма дій "Порядок денний на XXI століття" ("AGENDA-21"). — К.: Інтелсфера, 2000.

Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. — М.: Наука, 1991.

Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчивое развитие. — М.: "Прогресс-Традиция", 2000.

Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). — М.: Россия молодая, 1994.

Кисельов М. М., Канак Ф. М. Національне буття серед екологічних реалій. — К.: Тандем, 2000.

Марчук Євген. Україна: нова парадигма поступу. — К.: Аваллон, 2001.

Ноосферогенез і гармонійний розвиток / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. — К.: Геопринт, 2002.

Ріо-де-Жанейро — Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу і відповідальність за майбутнє / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін та ін. — К.: Геопринт, 2002.

Гармонія життєвих сил Дніпра / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. — К.: Геопринт, 2002.

Збірник наукових доповідей