Зрозуміло, що об'єктивність висвітлення діяльності корпорації та довіра до неї зростатимуть тоді, коли її екологічна політика, програми, системи екоменеджменту та процедури екоаудиту перевіряються для підтвердження відповідності європейським вимогам, а екологічні заяви підтверджуються акредитованими екологічними аудиторами (верифаєрами).

Корпоративна програма екологічного аудиту для реєстрації виробничих площ, ділянок, об'єктів має передбачати:

прийняття екологічної політики, яка б забезпечувала дотримання всіх відповідних нормативних екологічних вимог, а також передбачала зобов'язання щодо постійного поліпшення екологічних характеристик, тобто зменшення впливів на навколишнє природне середовище до рівнів, що не перевищують ті, які відповідають економічно виправданому використанню найкращої доступної технології;

здійснення підготовчого (попереднього) екологічного огляду виробничої ділянки;

урахування результатів огляду ділянки. Екологічна програма має бути спрямована на виконання зобов'язань, передбачених прийнятою екологічною політикою, щодо постійного поліпшення екологічних характеристик. Система екоменеджменту має бути придатною для всіх видів діяльності на такій ділянці та узгодженою зі стандартними вимогами;

проведення екологічного аудиту на ділянках, заявлених до реєстрації;

визначення на найвищому відповідному рівні управління завдання щодо постійного поліпшення екологічних характеристик ділянки згідно з висновками аудиту і належну перевірку екологічної програми, щоб забезпечити виконання поставлених завдань;

підготовку екологічної заяви стосовно кожної з ділянок, на яких було проведено аудит;

забезпечення перевірки екологічної політики, програми, системи управління, процедури аудиту, а також екологічної заяви (заяв) для підтвердження, що вона відповідає національним і міжнародним вимогам і затверджена згідно з цими вимогами;

подання затвердженої екологічної заяви до компетентного державного органу за місцем розташування ділянки та розповсюдження її належним чином після реєстрації ділянки.

Екологічну заяву корпорація складає після попереднього екологічного огляду та після завершення кожного наступного аудиту на всіх ділянках системи. Ця заява розрахована на широкі соціальні верстви, тому й повинна бути чіткою та доступною за формою. Необхідні технічні матеріали можуть бути згруповані в додатку.

До складу екологічної заяви слід включити:

опис діяльності корпорації в межах ділянки, що розглядається;

оцінку всіх істотних екологічних питань (проблем) стосовно цієї діяльності;

зведені дані про емісії й скиди забруднювальних речовин, утвореннявідходів, витрати сировини, енергії та води, шум та інші впливи на довкілля;

дані про інші чинники, віднесені до екологічної характеристики корпорації;

опис основних положень екологічної політики корпорації, програми
та системи управління;

термін випуску наступної заяви;

прізвище акредитованого екологічного перевіряльника (верифаєра).

В екологічній заяві потрібно звернути увагу на істотні зміни, які сталися на ділянці після попередньої заяви.

Щорічна підготовка екологічних заяв може бути необов'язковою для тих ділянок:

які визначені акредитованим верифаєром як такі, що не потребують підготовки екологічної заяви аж до закінчення наступного аудиту (особливо це стосується малих і середніх підприємств);

на яких не сталося істотних змін після останньої заяви.

Компетентний орган реєструє ділянку і присвоює їй реєстраційний

номер після одержання затвердженої екологічної заяви та реєстраційного внеску. При цьому він має впевнитись, що ділянка відповідає всім екологічним вимогам, після чого інформує власника ділянки про занесення її до реєстру. Список зареєстрованих ділянок переглядається й уточнюється щорічно.

Корпоративна програма екологічного аудиту перш за все повинна дати відповідь на такі запитання:

чи можливий негативний вплив діяльності підприємства, корпорації, шо аудитується, на навколишнє природне середовище і населення (якою мірою підприємство є джерелом забруднення й небезпеки);

чи забезпечена захищеність населення й території (зокрема природних та виробничо-господарських об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури) від загрози з боку підприємства (чи іншого об'єкта) як джерела техногенної небезпеки;

чи можливий вплив на підприємство, що аудитується, забруднених навколишніх природних об'єктів (наскільки близько до підприємства розташовані забруднені природні об'єкти або інші джерела забруднення і якою мірою вони є для нього джерелом екологічної
небезпеки);

чи забезпечена захишеність підприємства від загрози з боку забруднених природних об'єктів (чи забезпечена екологічна безпека підприємства, шо аудитується);

чи адекватна ціна (вартість) нерухомого майна, інвестицій ступеню екологічного ризику (чи враховані в ціні продукції, у розмірах інвестицій реальні екологічні витрати)?

Відповіді на перелічені запитання (їх перелік може бути розширеним) нададуть реальну можливість власнику, інвестору, акціонерам, громадськості об'єктивно й неупереджено оцінювати не лише реальний стан безпеки підприємства, населення території, а й інвестиційну привабливість власності (підприємства, нерухомого майна, землі).

Основним об'єктом екологічного аудиту є корпоративне підприємство, система його екоменеджменту, територія, на якій воно розташоване (проммайданчик і зона прилеглої місцевості — 5 км за периметром), його виробнича й технологічні системи, постачальники, природоохоронні споруди, відходи.

Отже, предметом аудиту в межах підприємства стають усі системи забезпечення його життєдіяльності, тому правильніше розглядати підприємство як еколого-економічну систему з відповідною еколого-економічною безпекою діяльності.

Екологічний аудит здебільшого забезпечує підприємству не тільки екологічну, а й економічну безпеку. Систематичне проведення екоаудиту може запобігти банкрутству підприємства, зменшити витрати на ліквідацію непередбачуваних наслідків екологічної політики. Системи екоменеджменту підприємства повинні функціонувати так, щоб показники екологічності постійно підтримувалися на рівні екологічних вимог, які невпинно зростають, і щоб забезпечувати своєчасну некапіталомістку модернізацію технологічних вузлів, систем. Такі показники еколого-економічної безпеки мають велике значення як для стану екологічної безпеки, так і для економічного функціонування підприємства в цілому.

Прогрес у забезпеченні еколого-економічної безпеки визначається такими показниками екологічності, як:

· кількість природних ресурсів та енергії, що використовуються;

· ефективність використання ресурсів;

· кількість твердих відходів на одиницю продукції;

· кількість викидів у повітря;

· рівень утилізації відходів;

· рівень переробки матеріалів, що використовуються для пакування;

· кількість аварій, які вплинули на навколишнє середовище;

· кількість транспортних засобів на одиницю продукції;

· кількість газоподібних шкідливих речовин, що викидаються в навколишнє середовище, наприклад NOv, S02, CO, НС1;

· інвестиції в природоохоронну діяльність;

· кількість і вартість екологічних штрафних санкцій;

· сума платежів стороннім організаціям за скиди стічних вод;

· інші витрати, пов'язані з природокористуванням.

Для пошуку шляхів скорочення витрат на екологічні платежі підприємство у функціональних межах свого екоменеджменту може періодично проводити спеціалізований аудит розрахунків платежів за використання природних ресурсів:

за землю;

за користування водними об'єктами;

за розміщення відходів;

за користування енергією тощо.

Модель сучасної системи екоменеджменту й аудиту підприємства з урахуванням європейських вимог наведено на рис. 4.6.

Крім того, обов'язковий екоаудит може здійснюватись у випадках:

екологічного оцінювання нерухомого майна під час передавання власності;

приватизації й банкрутства юридичних і фізичних осіб, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності;

проведення екологічного страхування для визначення ставок чи розмірів страхових платежів та (або) відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства;

кредитування юридичних і фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність;

надання підприємствам, незалежно від форм власності, безповоротної допомоги з державних екологічних фондів;

оцінювання діяльності з ліквідації наслідків аварій і стихійних катастроф;

прийняття рішень державними органами щодо продовження дії ліцензії, дозволів, виданих підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які здійснюють експлуатацію екологічно небезпечних об'єктів, а також під час задоволення заяв підприємств, організацій,
громадян на отримання позначки про високий екологічний стандарт продукції (так звані "зелені позначки");

виконання міжнародних зобов'язань України в галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки;

визначених урядом, керівництвом корпорації.

Корпоративна програма екологічного аудиту має передбачати захист інтересів товаровиробників, еколого-економічний механізм ціноутворення.

Екоаудит здійснюється на договірній основі на звернення замовника, тобто товаровиробника, до аудиторської фірми для надання кваліфікованої комплексної (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) або спеціалізованої допомоги у вирішенні інвестиційних, ринкових та природоохоронних проблем. У договорі (контракті) визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різними залежно від того, які проблеми
виникли в замовника з постачальниками, технологічним та екологічним станом виробництва, з державними інспекційними органами, з інвесторами, суміжниками й у цілому з розвитком підприємства і конкурентоспроможністю його продукції. Екоаудит може проводитись як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, так і самостійно. У будь-якому випадку його висновки й рекомендації мають конфіденційний характер, що.

свідчить про захист інтересів товаровиробника. Захист від самого себе або від усіх
інших у ринковому середовищі означає, що керівник підприємства вичерпав власні можливості управлінської компетенції, а зрозумівши це, запросив незалежних екоаудиторів. Висновки аудиту в цьому випадку можуть бути несподіваними для управлінського персоналу. Однак для розумного й далекоглядного керівника вони будуть дуже доречними для прийняття правильного рішення. Основне в цьому разі те, що екоаудит може встановити
об'єктивний конфіденційний діагноз і надати кваліфіковані рекомендації для усунення недоліків.

Можливості екоаудиту у виборі рекомендацій і заходів щодо захисту інтересів товаровиробника в зовнішньому середовищі, особливо в ринкових умовах, набагато більші, ніж у керівника підприємства. Це пояснюється, поперше, більшою поінформованістю спеціалізованих екоаудиторських фірм, а по-друге, наявністю в них відпрацьованих власних методології або інструментів захисту інтересів товаровиробника, які є їхньою комерційною
таємницею (управлінське ноу-хау).

Не всі керівники підприємств розуміють вигоди від екоменеджменту й систематичного проведення екоаудиту, що створює психологічні бар'єри на шляху запровадження екоаудиту. Для керівників підприємств здійснення або входження в систему екоменеджменту й екологічного аудиту може здаватися невиправданими витратами коштів. Насправді ж запровадження стандартів екоменеджменту й екоаудиту є вигідним капіталовкладенням,
оскільки сприяє:

зменшенню витрат на видалення відходів через зменшення їхньої маси;

зменшенню витрат на сировину