Міжнародні аспекти збалансованого розвитку населених пунктів і вдосконалення комплексного управління

План

1. Сприяння створенню комплексної інфраструктури охорони навколишнього середовища

2. Вдосконалення управління населеними пунктами

Стратегія збалансованого розвитку населених пунктів була прийнята на Всесвітньому саміті в Ріо-де-Жанейро і підтверджена у Йоганнесбурзі. Загальна мета розвитку населених пунктів полягає в поліпшенні сопіально-економічних та екологічних умов у населених пунктах, умов життя та роботи людей, зокрема для бідних верств населений.

Таке поліпшення має ґрунтуватися на засадах співробітництва, спільних заходах державного і приватного секторів та громад, а також па засадах участі в процесі прийняття рішень громадських груп і таких особливо зацікавлених груп, як жінки, корінні народи, люди похилого віку та інваліди. Ці підходи мають бути покладені в основу принципів національних стратегій у галузі населених пунктів. Під час розробки таких стратегій слід визначити порядок пріоритетності восьми програмних галузей, з урахуванням національних планів і цілей, соціальних і культурних можливостей. Це такі галузі:*

забезпечення належного житла для всіх;*

сприяння плануванню й управлінню для збалансованого землекористування;*

сприяння створенню комплексної інфраструктури охорони навколишнього середовища, водопостачання, санітарно-гігієнічної служби, каналізації та обробки і вилучення твердих відходів;*

вдосконалення управління населеними пунктами;*

сприяння створенню надійних енергетичних і транспортних систем у населених пунктах;*

сприяння плануванню населених пунктів і управлінню ними в районах, які зазнали впливу стихійного лиха:*

сприяння збалансованому функціонуванню будівельного сектора:*

сприяння розвитку людських ресурсів і створенню потенціалу для розвитку населених пунктів.

Розглянемо деякі з перелічених галузей.

Сприяння створенню комплексної інфраструктури охорони навколишнього середовища

Збалансованість міського розвитку визначається багатьма параметрами, у тому числі наявністю надійних систем водопостачання: якістю води, повітря; створенням інфраструктури охорони навколишньою середовища, що дає змогу забезпечувати дотримання санітарно-гігієнічних норм.

З урахуванням щільного розселення користувачів, урбанізації, за належного управління процесом життєдіяльності виникає необхідність створення збалансованої інфраструктури охорони навколишнього середовища на основі адекватної політики ціноутворення, впровадження освітніх програм, справедливих механізмів доступу до екологічної інформації, що є раціональними з економічного та екологічного поглядів. Неадекватність і відсутність інфраструктури охорони навколишнього середовища — причини високих щорічних показників захворюваності та демографічних криз, які можна було б попередити або взагалі уникнути.

Застосування комплексного системного підходу до забезпечення екологічно безпечної інфраструктури в населених пунктах, зокрема в інтересах міської і сільської громад, є своєрідним внеском у гармонізацію життєдіяльності, на основі якого досягається поліпшення умов життя, підвищення продуктивності праці, зміцнення здоров'я, скорочення соціальних видатків.

Мета збалансованого розвитку населених пунктів полягає у створенні адекватної інфраструктури охорони навколишнього середовища в усіх населених пунктах.

Для досягнення цієї мети потрібно, щоб усі країни, які розвиваються, включали у свої національні стратегії програми створення необхідного потенціалу технічних, фінансових і людських ресурсів, із тим щоб забезпечити більш повну інтеграцію діяльності з планування екологічних та інших інфраструктур.

Тому слід провести оцінку екологічності інфраструктури населених пунктів, розробити національні завдання щодо обробки і вилучення відходів, впроваджувати екологічно безпечні технології. За допомогою дво- та багатосторонніх договорів потрібно посилювати інфраструктуру населених пунктів та програми охорони навколишнього середовища, спрямовані на сприяння затвердженню в життєдіяльності населених пунктів комплексного системного підходу до планування, розвитку, утримання інфраструктури охорони навколишнього середовища (водопостачання, санітарія, каналізації, вилучення твердих відходів). Слід також посилювати координацію дій місцевих установ та співробітництво з представниками міжнародних органів і місцевої влади, приватним сектором і групами громадськості. Діяльність усіх установ, що створюють інфраструктуру охорони навколишнього середовища, повинна, якщо це можливо, відображати екосистемний або цілісно-територіальний підхід до населених пунктів як об'єктів екологічного управління і повинна містити заходи щодо контролю, прикладних досліджень, створення потенціалу, передавання відповідної технології і технічного співробітництва з програмних видів діяльності.

Рекомендується додержуватися таких принципів створення екологічної інфраструктури:*

виробити політику, спрямовану на зведення екологічної шкоди до мінімуму або взагалі уникнення такої шкоди;*

забезпечити, щоб прийняттю відповідних рішень передувало проведення оцінок (екоаудиту) їхнього екологічного впливу, а також враховувати фінансовий бік будь-яких екологічних наслідків;*

заохочувати розвиток, який враховує місцевий досвід, і застосовувати технології, які задовольняють місцеві умови;*

заохочувати політику, спрямовану на відшкодування фактичних витрат, які пов'язані з діяльністю служб інфраструктури, визнаючи водночас необхідність пошуку прийнятних підходів (у тому числі надання субсидій) для забезпечення охоплення основними послугами всіх домашніх господарств;*

прагнути до пошуку спільних шляхів врегулювання екологічних проблем, що стосуються кількох місцевостей.

Наведені принципи можуть бути реалізовані за допомогою:*

прискорення проведення досліджень у галузі комплексної політики щодо програм і проектів, пов'язаних з екологічною інфраструктурою, на основі аналізу економічної ефективності та оцінки загального впливу на стан навколишнього середовища;*

сприяння застосуванню методів оцінки "ефективного попиту* з використанням, як критеріїв вибору, екологічних даних і тих, що стосуються розвитку;*

підвищення поінформованості про засоби, підходи і вигоди забезпечення екологічної інфраструктури охорони навколишнього середовища, передусім серед груп населення з низьким доходом;*

підготовки професійних кадрів, що володіють відповідною кваліфікацією в галузі комплексного планування послуг, у межах інфраструктури та експлуатації ефективних, з позиції використання ресурсів, екологічно раціональних і соціально прийнятних систем;*

зміцнення організаційного потенціалу місцевих органів влади і управління для забезпечення комплексного надання відповідних послуг у межах інфраструктури разом із місцевими громадами й приватним сектором;*

прийняття відповідних юридичних і нормативних документів, у тому числі тих, що стосуються механізмів комбінованого субсидування, для надання можливості користуватися перевагами адекватної та доступної інфраструктури охорони навколишньою середовища

Вдосконалення управління населеними пунктами

Мета вдосконалення полягає в тому, щоб забезпечити раціональне системне управління всіма міськими населеними пунктами, посилити їхні можливості в питанні гармонізації життєдіяльності, поліпшення житлових умов населення, сприяючи таким чином реалізації цілей збалансованого розвитку.

На практиці це означає прийняття керівних принципів управління містами в таких галузях, як раціональне землекористування, охорона навколишнього середовища міст, експлуатація інфраструктури, а також муніципальне фінансування та управління.

Сучасні стратегії планування міст, спрямовані на розв'язання екологічних і соціальних питань, мають орієнтуватися на:*

скорочення субсидій і стягнення повної вартості екологічних та інших послуг (наприклад, водопостачання, каналізація, прибирання сміття, утримання поріг, телекомунікації), що налаються районам, не мешкають особи " вищим рівнем доходів;*

поліпшення інфраструктури і палання послуг у бідніших районах міст:*

розробку місцевої стратегії для поліпшення якості життя і навколишнього середовища, яка передбачає розв'язання питань використання земельних ресурсів, капіталовкладень у державному і приватному секторах, а також мобілізацію людських і матеріальних ресурсів, сприяючи сторонню робочих місць, екологічно безпечніших і спрямованих на охорону здоров'я полини.

Рекомендується за активної участі лілових кіл здійснити в деяких містах експериментальні проекти в галузі збирання, обробки і наступного оприлюднений даних про ці міста, у тому числі аналіз екологічних наслідків на місцевому рівні (як це зроблено, наприклад, у м. Ніжині). Уряд має поширювати експериментальні результати на інші міста, селища, райони.

Щоб запобігти виснаженню природного потенціалу, слід, де можливо здійснювати огляди (моніторинг) процесів і політики в галузі урбанізації для оцінки екологічних наслідків зростання і застосовувати на практиці такі підходи в галузі міського планування іі управління, які б конкретно відповідали принципам гармонізації життєдіяльності населення міст.

Зокрема потрібно:*

активізувати партнерський підхід до збалансованого розвитку міст на основі безперервного діалогу між учасниками процесу розвитку міст (державний сектор, приватний сектор і громади);*

поліпшувати навколишнє міське середовища через сприяння соціальній організації і підвищення поінформованості в питаннях навколишнього середовища, залучаючи до цього пронесу місцеві громади, щоб визначиш потреби в суспільних послугах, у створенні міської інфраструктури, поліпшенні суспільних служб та охорони і (або) відновлення старих будинків, історичних районів тощо;*

посилювати потенціал місцевих органів управління для ефективнішого розв'язання широкого кола питань у галузі навколишньою середовища і розвитку;*

брати участь у діяльності міжнародних "мереж екосталості міст" для обміну досвідом і мобілізації національної іі міжнародної технічної та фінансової допомоги;*

сприяти розробці екологічно раціональної програми в галузі туризму, яка враховує культурні аспекти стратегії збалансованого розвитку міських і сільських поселень у напрямі децентралізації розвитку міських районів і скорочення відмінностей між ними;*

за сприяння з боку відповідних міжнародних установ створити механізм для мобілізації ресурсів на впроваджений виважених місцевих ініціатив, спрямованих на вирішення проблем поліпшення якості навколишнього середовища:*

надати можливість громадським групам, неурядовим організаціям та окремим особам узяти на себе відповідальність " та раціональне використання іі поліпшення навколишнього середовища за допомогою засобів, метолів і підходів, які грунтуються на широкій участі населення і передбачаються концепцією охорони навколишнього середовища.

Містам слід посилювати співробітництво між собою, а також іі містами розвинених країн піл егідою міжнародних неурядових організацій, таких як Міжнародна спілка органів місцевою управління. Міжнародна рала місцевих екологічних ініціатив. Всесвітня федерація міст- побратимів тощо.

ВИСНОВКИ

1. У комплексному процесі гармонізації життєдіяльності суспільства система міського екологічного управління відіграє провідну роль як найбільш контактна.

2. Особливість міського екологічного управління полягає в тому, що воно функціонує в умовах взаємодії міського самоврядування й уповноважених місцевих органів державного екологічного управління. Екологічні аспекти такої взаємодії регламентуються, зокрема, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні* та "Про охорону навколишнього природного середовища

3. Мета місцевого екологічного управління