2 | 2014 | 13 | 379,7

3 | 2019 | 18 | 379,7

Рівненська | 1 | 2011 | 10 | 270,2

2 | 2012 | 11 | 270,2

3 | 2016 | 15 | 408,5

Хмельницька | 1 | 2017 | 16 | 382,4

Разом | 4718,6

З погляду енергоефективності нині Україна відстає від інших європейських країн у зв'язку з застарілими технологіями радянської епохи, що використовуються в багатьох галузях економіки, неекономним використанням енергії, неефективною структурою промислового виробництва та значними масштабами тіньової економіки. Низька енергоефективність обмежує конкурентоспроможність вітчизняних виробників і негативно впливає на торговий баланс України, адже країна змушена імпортувати великі обсяги викопних енергоносіїв (нафти й газу) з Росії й Туркменістану. З метою зменшення залежності України від імпортних енергоносіїв потрібно впровадити енергоефективні технології та забезпечити ширше застосування поновлюваних джерел енергії.

Енергоефективність — співвідношення загальних запасів основних видів енергії (ЗЗОВБ) до ВВП. Це головний показник ефективності економіки країни. До ЗЗОВЕ належать викопні види палива (вугілля, нафта, нафтопродукти, газ), а також ядерна енергія, гідроелектроенергія, поновлювані та інші джерела енергії. Співвідношення ЗЗОВБ/ВВП в Україні набагато більше, ніж в інших європейських країнах і ніж середньосвітовий показник. Використовуючи показник ВВП, вимірюваний у доларах США в цінах 1995 p., і з огляду на паритет купівельної спроможності співвідношення ЗЗОВБ/ВВП в Україні у 2001 р. становило 0,72 т у перерахуванні на нафту/дол. США, або на 177 % більше, ніж відповідний показник Польщі, і на 7 % вище показника Росії.

Середньосвітове співвідношення ЗЗОВБ/ВВП у тому самому році дорівнювало 0,24 ту. п. у перерахуванні на нафту/дол. США, а середній показник для країн — членів Організації європейського економічного співробітництва становив 0,22 т у. п. у перерахуванні на нафту/дол. США. Якщо визначати енергоефективність як співвідношення між фактичним споживанням електроенергії і ВВП, то у 2001 р. в Україні це співвідношення становило 0,62 кВт/дол. США, що набагато більше, ніж показник європейських сусідів (0,27—0,47 кВт/дол. США), але менше, ніж російський показник, що дорівнює 0,72 кВт/дол. США (табл. 5.14).

Таблиця 5.14. Україна порівняно з іншими країнами з ринковою економікою,

що розвиваються (за матеріалами Міжнародного енергетичного

агентства, РіЕЕ, Міненерго України, Dragon Capital, 2001)

Показник | Україна | Росія | Польща | Угорщина | Болгарія

Потужності з виробництва електроенергії (МВт) | 51,766* | 213,300 | 29,724 | 8.746 | 13,180

ТЕЦ(МВт) | 35,232 | 147,300 | 27,583 | 6.848 | 6,556

ЛЕС (МВт) | 11,812 | 21.700 | 0 | 1,850 | 3,760

ГЕС(МВт) | 4,708 | 14.300 | 2,141 | 48 | 2.864

Виробництво електроенергії (ТВт ? год) | 172 | 876 | 1 15 | 36 | 44

Коефіцієнт використання потужностей, (%) | 38,0 | 46,9 | 55,8 | 47.2 | 38.1

Фактичне споживання електроенергії (ТВт ? год) | 123 | 668 | 125 | 32 | 24

Споживання електроенергії на душу населення (кВт ? год) | 2,531 | 4,635 | 3,241 | 3,230 | 3,066

Споживання ЗЗОВЕ (млн т у. п. у перерахуванні на нафту)** | 142 | 621 | 91 | 25 | 19

ВВП — паритет купівельної спроможності (у цінах 1995 р., млрд дол. США) | 196 | 933 | 352 | 117 | 51

ЗЗОВЕ ВВП — паритет купівельної спроможності (т у. п. у перерахуванні на нафту / тис. дол. США у цінах 1995 р.) | 0,72 | 0,67 | 0,26 | 0,22 | 0,38

Споживання електроенергії /ВВП — паритет купівельної спроможності (кВт ? год / дол. США у цінах 1995 р.) | 0,62 | 0,72 | 0,36 | 0,27 | 0,47

Примітка. * Зважаючи на потужності з виробництва вітряної енергії в обсязі 14 МВт.

** Загальні запаси основних видів енергії, вимірювані в млн т у. п. у перерахуванні на нафту.

До 1998 р. енергоефективність України погіршувалася у зв'язку з тим, що темпи зменшення ВВП випереджали темпи скорочення споживання запасів основних видів енергії. В результаті у 1997 р. співвідношення ЗЗОВЕ/ВВП досягло 3,04 млн т у. п. у перерахунку на нафту на тисячу гривень (у цінах 1995 р.). Коли економічний спад сповільнився і ВВП почав збільшуватися з 2000 p., відповідно підвищилася енергоефективність, і у 2003 р. співвідношення споживання ЗЗОВБ до ВВП досягло 2,41 млн т у. п. Але й досі цей показник усе ще вищий, ніж у 1990 р. Тому на сьогодні енергозберігаючий потенціал України навіть більший, ніж був у 1990 р.

У 1997 р. було затверджено Державну програму енергозбереження (ДПЕЗ) на 1997—2010 pp. У розділі 1 Програми аналізується потреба України в енергії на основі структурних змін в економіці. У розділі 2 розглядаються питання енергоефективності й потенціал енергозбереження в різних галузях економіки. Загалом, енергозберігаючий потенціал України оцінюється на рівні 42—48 % споживання енергоресурсів, або в 145—170 млн т вугільного еквівалента (100—117 млн т у, п. у перерахуванні на нафту). У розділі 3 зазначено конкретні заходи щодо модернізації наявних і впровадження нових енергозберігаючих технологій. У розділі 4 з'ясовано процедури, що забезпечують реалізацію цієї програми.

ДПЕЗ поділяється на три основних етапи:—

перший (1997—2000 pp.) полягає у припиненні економічного спаду і поступовому економічному розвитку; не передбачалися значні інвестиції в енергозбереження, але очікувалася економія в обсязі 8—-10 % шляхом обмеження неощадливого споживання і поліпшення контролю за споживанням енергії за допомогою установки нового контрольно-вимірювального обладнання;—

другий етап (2001—2005 pp.) передбачає швидке економічне зростання на рівні 9—11 % у рік і впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та обладнання. На цьому етапі передбачалися значні приватні й державні інвестиції в енергозбереження, оскільки технологічні заходи щодо енергозбереження є дуже ефективними і мають невеликий термін окупності;—

на третьому етапі (2006—2010рр.), коли очікується стабілізація темпів економічного зростання, значні суми накопиченого капіталу можуть спрямовуватися на підтримку структурних змін в економіці, що передбачає заміну застарілого обладнання і впровадження передових енергоефективних технологій.

Відповідно до ДПЕЗ загальна внутрішня потреба у ЗЗОВЕ у 2010 р. досягне 236 млн т у вугільному еквіваленті (163 млн т у. п. у перерахуванні на нафту), що на 44 % більше, ніж рівень споживання 1995 p., але на 8 % менше рівня 1990 р. Прогнозується, що імпорт ЗЗОВЕ у 2010 р. становитиме 114 млн т у вугільному еквіваленті (79 млн т у. п.), а обсяг вітчизняного виробництва ЗЗОВЕ в тому самому році дорівнюватиме 209 млн т у вугільному еквіваленті (144 млн т у. п.) або 65 % усього обсягу споживання (порівняно з 47 % у 1995 p.). Передбачається, що половина збільшення частки ЗЗОВЕ вітчизняного виробництва буде отримана за рахунок енергозбереження, а інша половина — шляхом збільшення обсягів вітчизняного виробництва палива і використання альтернативних джерел енергії. Річний потенціал енергозбереження змінюється щороку залежно від збільшення ВВП і споживання ЗЗОВЕ. Планується, що загальний потенціал енергозбереження у 2010 р. становитиме 100—117 млн т у. п. і його представлятимуть такі сектори: паливо й енергетика (19—26 млн т у. п.), промислове виробництво (59—65 млн т у. п.), житловий сектор (12—13 млн т у. п.), транспорт (7—8 млн т у. п.) і сільське господарство (З—4 млн ту. п.).

Повна реалізація програми забезпечує загальну економію капітальних витрат в обсязі 44 млн дол. США в період з 1996 до 2010 р. шляхом зменшення інвестицій у виробництво енергії. Ця програма повинна підвищити енергоефективність української економіки, наблизивши її до європейських стандартів, а також має високу екологічну ефективність, оскільки її реалізація сприятиме зменшенню викидів шкідливих речовин в атмосферу і забруднення навколишнього середовища.

У зв'язку з тим, що економічний спад у 1996—1999 pp. був значнішим, ніж очікувалося, встановлених у програмі планових показників енергозбереження не досягли унаслідок меншого споживання ЗЗОВЕ і браку коштів на проекти в галузі енергозбереження. У ДПЕЗ передбачалася економія в обсязі 33 млн т у. п. у 1996—1999 pp., у той час як фактичний показник становив 11 млн т у. п., або 34 % запланованого обсягу.

Закон "Про енергозбереження" діє в Україні з 1994 р. За ним регулюються юридичні, економічні та екологічні аспекти енергозбереження підприємствами й організаціями, об'єднаннями та громадянами країни. У цьому законі енергозбереження визначається як діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві й реалізується з використанням технічних, економічних і правових методів.

При цьому енергозберігаюча технологія — це метод виробництва продукції з раціональним застосуванням енергії, що дає можливість одночасно зменшити енергетичне навантаження на навколишнє природне середовище і кількість енергетичних відходів, які одержують у процесі виробництва та експлуатації виготовленого продукту. Нормативом витрат палива ти енергії вважається регламентована величина витрат палива та енергії