Екологічний маркетинг, інжиніринг

План

1. Екологічний лізинг

2. Екологічне страхування

Необхідність проведення маркетингових досліджень у процесі екологічної модернізації виробничої системи може виникнути під час вивчення пропозицій щодо модернізації окремих технологічних систем, вузлів, агрегатів виробництва й очисних споруд. Тобто можуть бути застосовані більш досконалі та ефективні методи виробництва, очищення стічних вод, знешкодження відходів або екологічно вдосконалені діючі технології виробництва і
виділення відходів за рахунок застосування новітнього обладнання, агрегатів, вузлів.

Виходячи із загальносвітової тенденції заміни застарілих "брудних" моделей виробництва, нарощування потужностей виробництва екологічного (очисного) обладнання, екологізації (екологічної модернізації) діючих виробничих і технологічних систем, а також із конкретних загальних завдань маркетингових досліджень, у тому числі досліджень пропозицій ЩОДО новітніх методів і технології з інтегрованим ефектом, попиту на екологічно
чисту продукцію, місце екологічного маркетингу в модернізації виробництва можна подати за схемою рис. 4.11.

До будь-якої продукції споживачі будуть ставитися з довірою, якщо вона доступна за ціною, якісна та екологічно безпечна для здоров'я. Концепція маркетингу полягає в тому, що в цілому досягнення цілей підприємства повинно здійснюватися через визначення потреб цільових ринків і забезпечення необхідної задоволеності більш ефективними й екологічно безпечними для життя людей і природи, ніж у конкурентів, засобами виробництва.

Основна мета системи маркетингу, у тому числі екологічного, — поліпшення якості життя (якість, кількість, асортимент, доступність, вартість товару, якість природного Особливість екологічного маркетингу на рівні підприємства полягає в тому, що його не можна розглядати ізольовано від системи маркетингу підприємства. Він може функціонувати ефективно лише в умовах ефективної дії такої системи. Функції екологічного маркетингу може виконувати система екоменеджменту підприємства. Але ці функції будуть ефективними тоді, коли ефективно виконуються загальні функції системи маркетингу підприємства. Концепція такої інтегрованої ефективності — поєднання процесів діяльності з виробництва товарів, ціноутворення, розповсюдження товарів і стимулювання, спрямованих на виявлення, обслуговування, задоволення споживацьких потреб для досягнення цілей, що стоять перед товаровиробником, із максимально можливим підвищенням якості життя, у першу чергу екологічної чистоти або якості. Якщо екологічний аудит встановлює діагноз екологічному здоров'ю підприємства за визначеними параметрами, оцінює можливості екологічного оздоровлення підприємства, пропонує "ліки", екологічний маркетинг "шукає" і налає необхідні технологічні й управлінські "ліки", то екологічний інжиніринг визначає режими "лікування" або оздоровлення систем життєзабезпечення підприємства.

Можливо таке порівняння сфер екологічної й медичної діяльності не зовсім коректне й досить умовне, але воно показує розподіл функцій або сфер впливу цих трьох інструментів системно екологічного підходу до модернізації виробничої системи підприємства в
цілому.

Екологічний інжиніринг, або еколого-інженерна діяльність (звичайний інжиніринг — це інженерно-економічна діяльність), має на мсті технікоскономічнс обгрунтування комплексу заходів щодо екологічної модернізації виробництва з проведенням, за необхідності, попередніх технологічних досліджень на пілотному (експериментальному) устаткуванні, наприклад очисному. Мстою екоінжинірингу може бути також передін вести цій на екологічна оцінка проектних пропозицій. Класичними прикладами екологічного інжинірингу є оцінка впливу об'єктів, що проектуються, на навколишнє природне середовище, екологічні обгрунтування інвестиційних проектів, оцінка екологічних ризиків у складі проектування організаційних схем.

В умовах реформування економіки, дефіциту коштів екологічний інжиніринг модернізації виробництва доцільно проводити на галузевому або корпоративному рівні. Тобто розробка корпоративної програми екологічної модернізації підприємств має здійснюватися на основі попередньо проведених екологічних експрсс-аудитів і екологічного інжинірингу на підприємствах галузі, корпорації, характерних для виробничої системи.

Вибір корпоративних підприємств-представників здійснюється за рекомендаціями корпоративних експертів так, щоб вони мали характерні типи технологічних систем і характерний технічний рівень або стан виробництва.
При цьому пріоритет надається тим підприємствам, які з економічного погляду є перспективними, і їх модернізація здатна підвищити конкурентоспроможність.

Підхід до визначення завдання екологічного інжинірингу такий.

На основі рекомендацій попередньо проведеного комплексного експрссаудиту підприємств-представників здійснення пошуку на ринку екологічного обладнання, технологій, сучасних методів, технічних засобів, здатних задовольнити вимоги екоаудиту, цілі модернізації виробництва.

Виконання еколого-економічного обгрунтування пропозицій щодо виготовлення або придбання пілотного устаткування, ліцензій.

Проведення технологічних досліджень на пілотному устаткуванні стосовно можливостей промислового використання запропонованої технології очищення стічних вод або зменшення відходів.

Розробка вихідних даних для техніко-економічних обгрунтувань промислового проектування екологічної модернізації виробництва і розробки відповідної галузевої програми. Розробка корпоративної програми "зеленої" молернізлнії виробництва
дли поширення досвіду підприємств-представників на інші підприємства, корпорації.

Отже, особливість екологічного інжинірингу молернізанії виробництва в період реформування економіки полягас в його здійсненні на окремих підприємствах-представниках галузі з наступним розповсюдженням результатів на інші корпоративні підприємства за визначеними пріоритетами.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ЛІЗИНГ

Слово "лізинг" походить віл англійського "lease" — брати чи здавати майно в оренду, тобто в тимчасове володіння користування. Згідно із законом України "Про лізинг" лізинг не підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізинголавием у виняткове користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодження із лізинго одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до чинного законодавства, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, а також майно, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг.

У галузі екології до об'єктів лізингу належать основні засоби, що використовуються для контролю за очищенням викидів, скидів забруднених вол. питної води тощо.

Суб'єктами лізингу є лізинголавень — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; липні содержу вам суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; продавець лізингового майна (продавець)
суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та (або) продає власне майно, що є об'єктом лізингу.

Суб'єктами договору лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об'єкта цього договору. їх можна поділити на прямих і непрямих учасників.

До прямих учасників договору лізингу належать:

· лізингові фірми й компанії — лізингодавці;

· виробничі підприємства, фірми, бази відпочинку та ін. — лізингоодержувачі;

· постачальники об'єктів лізингу (машин, обладнання, транспортних засобів, іншого майна) — продавці.

До непрямих учасників договору лізингу належать комерційні та інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами договорів, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, різноманітні фонди.

Лізингодавцями, як правило, виступають спеціалізовані лізингові компанії чи комерційні банки, які здійснюють операції, пов'язані з придбанням майна та передаванням його в оренду лізингоодержувачу. Лізингові компанії (фірми) — це комерційні організації, які мають різні організаційно-правові форми (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо) і виконують відповідно до установчих документів функції лізингодавців.

Лізингоодержувачами можуть бути підприємства, об'єднання, державні організації, орендні колективи, фермерські господарства та ін.

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин, який передбачає участь у договорі лізингу таких трьох сторін: лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) майна. Склад учасників угоди скорочується до двох, якщо продавець і лізингодавець або продавець і лізингоодержувач виступають в одній особі.

У разі реалізації проекту, що має значну вартість, кількість учасників лізингу може збільшуватись. Це відбувається за рахунок залучення лізингодавцем до угоди нових джерел фінансових коштів: банків, страхових компаній, інвестиційних і екологічних фондів тощо.

Зміст лізингової операції полягає в тому, що майбутній лізингоодержувач, у якого відсутні або обмежені власні кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти договір лізингу. За цим договором лізингодавець придбає у власність і передає майно лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування за відповідну плату на умовах, зазначених у договорі. Після закінчення дії договору, залежно від його умов, майно повертається лізингодавцю або переходить у власність лізингоодержувача.

Лізингова операція — це комплекс дій суб'єктів лізингу, спрямованих на виконання умов договору лізингу, а також на врегулювання відносин, що виникають між цими суб'єктами (рис. 4.12).

Лізингові операції є вигідними як для лізингодавця, так і для лізинго одержувача.

Зацікавленість лізингодавця зумовлюється можливістю отримання доходу від здійснення лізингової операції. При цьому немає потреб у додаткових гарантіях, оскільки право власності на об'єкт лізингу залишається за лізингодавцем.

Зацікавленість лізингоодержувача зумовлюється такими чинниками:

можливість здійснення технічного переоснащення на основі використання прогресивної й дорогої техніки без великих початкових капіталовкладень, що може відіграти значну роль під час створення нових ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, а також структурної перебудови виробництва у зв'язку з переходом до ринкових відносин;

гарантія забезпечення матеріального наповнення отриманої позики;

стабільні платежі, що дають змогу зменшити несприятливий вплив інфляції та збільшити величину банківського відсотка за довгостроковими позиками;

Традиційно лізингові операції в Україні застосовуються в промисловості, сільському господарстві, транспорті. На відміну від екологічної сфери в цих галузях технологія використання лізингу достатньою мірою відпрацьована.

Лізинг у галузі екології, природоохоронної справи та екологічної модернізації виробництв (екологічний лізинг) має суттєві особливості й тому його впровадження в Україні лише розпочинається. Ці особливості полягають у тому, що більшість проектів у