Таблиця 4.4

Матриця вибору критеріїв екологічної чистоти

Стадія життєвого
циклу продукції | Показники впливу на навколишнє середовище

Відновлювані невідновлювані
енергоносії | Відновлювані не відновлювані матеріали,
ресурси | Викиди /скиди | Інші

Відходи впливи

вода | повітря | ґрунт

Видобування
ресурсів****

Транспортування***

Виробництво******

Випробування***

Постачання*

Транспортування****

Використання
(експлуатація)*******

Утилізація*****

Тут * означає наявність взаємозв'язку між стадіями життєвого циклу продукції і показниками впливу на навколишнє середовище.

Під час встановлення критеріїв екологічної чистоти слід враховувати місцеві, регіональні й глобальні вимоги щодо охорони навколишнього середовища, можливості доступних технологій, а також економічні чинники. Критерії, що безпосередньо чи опосередковано потребують особливих умов виробництва або технологій, не можна використовувати.

Для вибору оптимальних критеріїв потрібно врахувати:

необхідність виявлення найбільш значущих ділянок для зниження впливу на навколишнє середовище. Встановлюючи певну перевагу щодо екологічної чистоти, уповноважений орган повинен ідентифікувати ті стадії життєвого циклу продукції, де є певні відмінності щодо впливу різних видів продукції всередині груп однорідної продукції на
середовище. Діапазони змін даних, що характеризують значення відповідних показників, слід проаналізувати, аби переконатися, що обрані критерії адекватно відображають відмінності між продукцією всередині груп однорідної продукції;

використання якісних і кількісних індексів. Під час встановлення переваг екологічної чистоти уповноважений орган може розглянути й використати зважені коефіцієнти та індекси, що відображають зваженість характеристик продукції стосовно обраних критеріїв. Вибір
кожного із зважених коефіцієнтів та індексів має бути обгрунтований; визначення рівнів значень для кожного з відносних критеріїв.

Уповноважений орган має визначити критерії, які найточніше відображають вибрані екологічні аспекти і присвоїти їм відповідні значення. Ці значення мають бути мінімальними, а перевищення їх не дозволяється. При цьому слід звернути увагу на вибір шкали відліку значень;

визначення методів випробувань, методик та оцінки доступності дослідницьких лабораторій. Уповноважений орган має визначити методи випробувань, необхідні для оцінки заданих показників, і дослідити доступність регіональних лабораторій для проведення випробувань. Методи випробувань слід вибирати з урахуванням відповідних
нормативних документів, стандартів.

У рамках робіт, що стосуються вибору критеріїв екологічної чистоти продукції, можуть бути розглянуті питання взаємовідносин із вітчизняними та іноземними виробниками, питання участі малих і середніх підприємств.

Вибір функціональних характеристик продукції.

Під час вибору характеристик потрібно звертати увагу на виконання вимог функціонального призначення продукції. Загальні характеристики, що роблять продукцію корисною для споживача, не повинні посилюватися оцінками екологічності.

Вибір характеристик передбачає:

ідентифікацію функціональних характеристик продукції;

вибір ключових характеристик стосовно всієї продукції, що входить до групи однорідної продукції;

визначення необхідних значень характеристик.

Звітність і публікації. Коли групи однорідної продукції, критерії та характеристики встановлені, їх потрібно опублікувати. Форма публікації має засвідчувати, що:

вимоги до продукції є об'єктивними й відповідають законодавчим актам;

методи визначення критеріїв і характеристик доступні;

встановлення критеріїв відповідає змістові, принципам і вимогам відповідного міжнародного або національного стандарту;

всім зацікавленим сторонам була надана можливість участі в процесі вибору, а їх думки були враховані.

Уповноважений орган повинен передбачити надання інформації на вимогу преси, зацікавлених підприємств та осіб, щоб пояснити споживачам і громадськості значущість екологічного знака.

Проведення змін критеріїв екологічної чистоти.

Якщо продукція вже має екологічний знак, то за наявності нових чинників, що пов'язані з критеріями екологічної чистоти, рішення про присвоєння може бути переглянуте. Такими чинниками є:

· необхідність погодження діючих критеріїв із новими критеріями екологічної чистоти;

· необхідність застосування нового устаткування, виробничих процесів;

· виключення ненавмисних комерційних переваг, наданих окремому виробникові чи проекту;

· необхідність обліку постачальників матеріалів і комплектуючих, що мають знаки екологічної чистоти;

· необхідність застосування санкцій до продукції, яка постачається кінцевому споживачеві і послуговується знаками, присвоєними за застарілими критеріями;

· проведення адміністративних перетворень в уповноваженому органі;

· нові вимоги нормативних актів.

Присвоєння знака (процедура в складі сертифікації продукції). Вимоги щодо присвоєння знака зазвичай містять:

· основні правила, що регламентують умови присвоєння й використання знака;

· критерії екологічної чистоти і функціональні характеристики продукції, які надаються у вигляді технічних вимог для кожної групи однорідної продукції.

Важливо, щоб усі вимоги щодо присвоєння й використання знака, у тому числі критерії екологічної чистоти і функціональні характеристики, були включені до основних правил, оскільки лише ці вимоги можна використовувати під час присвоєння або відкликання знака.

Уповноважений орган відповідає за використання знаків і сертифікацію заявників. Він має приймати рішення про присвоєння знака, коли:

· заявник відповідає основним правилам програми екологічного маркування;

· продукція відповідає критеріям екологічної чистоти, що застосовуються до певної групи однорідної продукції.

Отримання сертифіката не зобов'язує його власника використовувати знак. Іноді споживач може задовольнитися знанням того, що продукція відповідає вимогам екологічної чистоти.

Уповноважений орган повинен вести відкритий для громадськості реєстр продукції, на яку видано сертифікат на право присвоєння екологічного знака.

Верифікація (оцінка і демонстрація відповідності). Проведення верифікації необхідне для встановлення відповідності продукції критеріям екологічної чистоти, вимогам до функціональних характеристик.

Є багато чинників, що впливають на вибір процедур та засобів верифікації; останні можуть істотно відрізнятися під час переходу від однієї схеми верифікації до іншої.

Уповноважений орган повинен розглядати вимоги відповідно до основних правил, визначати відповідні форми верифікації для кожного заявника.

Цей орган повинен одержати документальне підтвердження про відповідність заявника вимогам. Усі дані мають бути відомі, а їхня якість — засвідчена.

Уповноважений орган має підготувати й забезпечити доступ за вимогою до документації, що містить:

· перелік груп однорідної продукції;

· критерії екологічної чистоти продукції;

· функціональні характеристики продукції;

· методи випробувань і верифікації;

· процедури сертифікації продукції і присвоєння їй знака;

· критерії періодичного перегляду;

· відкритість системи для присвоєння знака;

· джерела фінансування розробки і програми сертифікації

Контроль відповідності продукції вимогам екологічної чистоти.

Якщо продукції присвоєно знак, то уповноважений орган несе відповідальність за засвідчення того, що відповідність вимогам зберігається протягом встановленого періоду часу і що документальне підтвердження такої відповідності є доступним для громадськості.

Власник сертифіката повинен інформувати уповноважений орган про зміни, які можуть вплинути на відповідність продукції вимогам, і подавати регулярний звіт про контроль за такою відповідністю.

Уповноважений орган має переконатися, що будь-яку зміну в продукції або в технологічному процесі, яка здатна вплинути на відповідність, розглянуто, і що власник сертифіката проведе необхідні коригувальні дії, якщо така відповідність не забезпечена.

Захист знака.

У процесі встановлення відповідності та сертифікації важливо забезпечити законодавчий захист знака, запобігти його несанкціонованому використанню, а також підтримувати довіру громадськості до програми екологічного маркування. Уповноважений орган не повинен видавати сертифікати чи відкликати їх без чіткого уявлення про існуючу розбіжність заявника з вимогами чинних нормативно-правових актів, у межах яких здійснюється виробництво продукції.

Декларація і маркування екологічної чистоти продукції.

Відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН про декларування екологічних характеристик продукції європейські країни почали реалізовувати вимоги щодо екологічного маркування. Інформацію про продукцію відповідно до рекомендацій подають у такому порядку:

Розділ 1. Загальний опис продукції

Опис містить інформацію про найменування продукції, її функції та сферу застосування, місце розташування кінцевого виробника, а також перелік основних матеріалів, що використовуються в продукції та упаковці. Рекомендується, шоб інформація про продукцію була класифікована за ступенем небезпеки для здоров'я людини й навколишнього середовища.

Розділ 2. Інформація про екологічну політику підприємства-виробника

Наводиться інформація про систему екологічного управління, фактичні організаційні й технічні заходи, діяльність підприємства щодо поліпшення характеристик екологічності продукції. Прикладом такої інформації можуть бути дані про екологічну підготовку працівників, регулярний екологічний аудит організації, оцінку життєвого циклу тощо.

Розділ 3. Інформація про матеріали, що використовуються Наводиться інформація про використовувані природні ресурси, хімічні речовини. Використовувані ресурси включають кількісні показники спожитої енергії та матеріалів. Використовувані хімічні речовини мають бути розподілені на три групи за ступенем небезпеки з урахуванням різних вимог до
їх використання, з оформленням, за необхідності, спеціального паспорта на речовини, що являють собою небезпеку для навколишнього середовища.

Розділ 4. Інформація про викиди і скиди

Наводиться інформація про викиди в атмосферу, скиди у волу, забруднення грунтів та відходи на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Розділ 5. Інформація про використання продукції

Інформація має допомагати споживачу мінімізувати негативний вплив на довкілля.

Розділ 6. Інформація про вимоги до транспортування продукції

Наводиться інформація про відстані, на які транспортується продукція, про використовувані транспортні засоби, про паливо, шо застосовується при цьому, про забруднення навколишнього середовища.

Розділ 7. Інформація про утилізацію відходів

Виробник має широкі можливості інтегрувати екологічні характеристики продукції на всіх стадіях життєвого циклу для виключення або мінімізації впливу на довкілля. Тому слід окремо описати відходи виробництва продукції, що класифікуються відповідно до прийнятих норм як небезпечні; запропонувати рекомендації щодо поводження з небезпечними відходами, якщо такі є, щодо проведення вимірювань під час поводження з такими
відходами.

Наведемо приклад використання екологічного маркування продукції в Німеччині.

Знак "Блакитний ангел" почав застосовуватися для маркування екологічно чистої продукції тут з 1977 р. Це сприяло надходженню на ринок тієї продукції, яка має кращі екологічні характеристики, ніж продукція-аналог. Указаний знак призначений для маркування лише продукції. Тобто його адресовано всім учасникам ринку, що дає змогу споживачеві зробити вибір на користь продукції, більш сприятливої для довкілля.

Критерії для права присвоєння знака переглядаються кожні два-три роки у відповідності з досягнутим рівнем технологій і стандартів щодо екологічних вимог до