Під час розгляду конкретної продукції стосовно присвоєння знака вона порівнюється з іншою в межах групи однорідної продукції. При цьому враховуються такі характеристики:

характер і рівень впливу на навколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу продукції — від виробництва до утилізації, включаючи облік економічності використання сировини, матеріалів, енергії;

відсутність впливу на споживні властивості продукції, рівень безпеки поліпшених екологічних характеристик тощо.

У підготовці рішення про присвоєння права маркування продукції екологічним знаком беруть участь:

Громадський комітет з екологічного маркування, що складається з представників наукових, ділових кіл, представників "зелених" організацій і товариств споживачів;

Німецький інститут забезпечення якості й маркування;

Федеральне міністерство з охорони навколишнього середовища, природних ресурсів і ядерної безпеки.

Прийняття рішення про присвоєння права маркування здійснюється у два етапи.

1 етап. Визначення груп однорідної продукції, з яких мають бути вибрані претенденти на одержання знака, у тому числі:

збирання й попередній розгляд Федеральним міністерством з охорони навколишнього середовища даних про потенційних претендентів, підготовка пропозицій щодо груп однорідної продукції;

розгляд переліку претендентів у Громадському комітеті з екологічного маркування;

підготовка рекомендацій Громадському комітетові після проведення слухань щодо претендентів у Німецькому інституті забезпечення якості й маркування із залученням експертів із науки й промисловості, що розглядають питання екології та споживчого ринку;

рішення Громадського комітету щодо кожної групи однорідної продукції, щодо застосовуваних критеріїв добору (приймаються двічі на рік);

оголошення рішення Громадського комітету в засобах масової інформації.

2 етап. Присвоєння права маркування конкретної продукції, у тому числі: звернення зацікавлених виробників продукції, які входять до оголошених груп однорідної продукції, наведених у документах Німецького інституту забезпечення якості, за правом маркування своєї продукції;

перевірка поданих документів і сертифікатів Німецьким інститутом забезпечення якості й маркування із залученням спеціалістів Федерального міністерства з охорони навколишнього середовища та інших відомств на повноту виконання критеріїв добору;

укладання контракту Німецьким інститутом забезпечення якості й маркування з виробником на право маркування продукції екологічним знаком "Блакитний ангел" на термін від 2 та більше років. Термін дії контракту може бути подовжений із дозволу Громадського
комітету з екологічного маркування.

Право на маркування продукції екологічним знаком можуть одержати як німецькі, так і іноземні виробники. Нині контракти на право маркування укладено більш ніж зі 150 виробниками продукції, якої понад 600 видів.
Наприклад, серед продукції, яка одержала право маркування, є сорти паперу, що виробляються з відходів, пакувальні пластики, які піддаються біорозкладанню після використання за призначенням, деякі види шпалер, комбіновані котли-утилізатори, малошумні мопеди, спеціальна арматура для водопровідних мереж тощо.

Список рекомендованої літератури

Закон України від 26 червня 1991 р. № 1268-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища".

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p. № 188/98-BP.

Програма дій "Порядок денний на XXI століття" ("AGENDA-21"). — К.: Інтелсфера, 2000.

Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. — М.: Наука, 1991.

Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчивое развитие. — М.: "Прогресс-Традиция", 2000.

Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). — М.: Россия молодая, 1994.

Кисельов М. М., Канак Ф. М. Національне буття серед екологічних реалій. — К.: Тандем, 2000.

Марчук Євген. Україна: нова парадигма поступу. — К.: Аваллон, 2001.

Ноосферогенез і гармонійний розвиток / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. — К.: Геопринт, 2002.

Ріо-де-Жанейро — Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу і відповідальність за майбутнє / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін та ін. — К.: Геопринт, 2002.

Гармонія життєвих сил Дніпра / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. — К.: Геопринт, 2002.

Збірник наукових доповідей "Проблеми сталого розвитку України". — К.: БМТ, 2001.

Екологія і закон. Екологічне законодавство України: У 2 кн. — К.: Юрінком Інтер, 1997.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. — М.: Наука, 1989.

Мельник Л. Г. Экономика развития. — Сумы: Университетская книга, 2001.

Руденко Л. Г. Сталий розвиток: пошуки моделей для України. — К.: БМТ, 2001.

Урсул А. Д. Переход России к устойчивому развитию: ноосферная стратегия. — М.: Ноосфера, 1998.

Шевчук В. Я. Про Концепцію переходу України до сталого розвитку: 36. наук, доповідей "Проблеми сталого розвитку України". — К.: БМТ, 2001.

Порядок денний на XXI століття: національний шлях до гармонійного розвитку / В. Шевчук, Ю. Саталкін, Г. Білявський та ін.; За ред. В. Шевчука. — К.: "Літсофт", 2002.

Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності. К.: Геопринт, 2000.