Комісія сталого розвитку:

· стежить за прогресом впровадження принципів сталого розвитку і діяльністю, пов'язаною з інтеграцією цілей охорони навколишнього середовища і розвитку в рамках усієї системи ООН, на основі аналізу та оцінки доповідей усіх відповідних органів, організацій, програм і установ системи ООН, шо розглядають різні питання охорони навколишнього середовища і розвитку, у тому числі фінансові;

· розглядає інформацію, яка налається урядами, у тому числі інформацію у формі періодичних повідомлень або національних доповідей, що стосуються здійснюваних ними заходів щодо вирішення проблем, з якими вони стикаються, зокрема проблем, пов'язаних із фінансовими ресурсами і передаванням технологій та з іншими питаннями;

· оцінює прогрес у виконанні зобов'язань, закріплених у Порядку денному на XXI століття, у тому числі пов'язаних із наданням фінансових ресурсів і передаванням технологій;

· отримує й аналізує інформацію, яка надходить від компетентних неурядових організацій, у тому числі від наукових і приватних секторів;

· розширює діалог у рамках ООН із неурядовими організаціями і "залежним сектором", а також з іншими установами поза рамками системи ООН;

· виносить через Економічну і соціальну раду належні рекомендації Генеральній Асамблеї, зроблені на основі комплексного розгляду доповідей і питань, пов'язаних із впровадженням принципів сталого розвитку.

Консультативний орган високого рівня.

Міжурядові органи, Генеральний секретар і система Організації Об'єднаних Націй користуються послугами Консультативної ради високого рівня, у складі якої — визначні діячі, що володіють досвідом у питаннях навколишнього середовища і розвитку; у тому числі відомі вчені, запрошені Генеральним секретарем.

Органи, програми, організації системи ООН.

Насамперед — Програма Організації Об'єднаних Націй з питань навколишнього середовища (ПРООН), яку буде розглянуто нижче. Крім того, у рамках реалізації рішеньзі сталого розвитку Програми охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) активну роль відіграє її Рада керуючих. Вона виконує функції, пов'язані з визначенням загального спрямування і координацією політики в галузі навколишнього середовища з урахуванням перспектив розвитку.

До пріоритетних напрямів діяльності, на яких ЮНЕП зосереджує особливу увагу, належать:

зміцнення її аналітичної ролі в стимулюванні й сприянні розширенню діяльності і проведенню форумів у рамках усієї системи ООН;

сприяння міжнародному співробітництву в галузі навколишнього середовища і, за необхідності, висування рекомендацій щодо політики, яка найбільше відповідає цій меті;

розробка і сприяння максимально широкому використанню таких методів, як облік природних ресурсів і економіка охорони навколишнього середовища;

екологічний моніторинг і оцінка на основі більш ефективного внеску установ системи ООН у програму "Земний патруль"; розширення зв'язків із приватними науковими й неурядовими дослідницькими інститутами; зміцнення і забезпечення можливостей практичного використання її функцій раннього попередження;

координація відповідних наукових досліджень і сприяння їх проведенню, щоб забезпечити єдину основу для прийняття рішень;

поширення екологічної інформації та даних серед урядів і органів, розробників програм організацій системи ООН;

розширення поінформованості і дій широкої громадськості в галузі охорони навколишнього середовища на основі співробітництва з громадськістю, неурядовими організаціями та міжурядовими установами;

подальший розвиток міжнародного права в питаннях навколишнього середовиша, у тому числі конвенцій і керівних принципів, заохочення його дотримання і координація функцій, шо випливають із міжнародно-правових угод, зокрема функціонування секретаріатів конвенцій з урахуванням необхідності якомога ефективнішого використання ресурсів;

подальша розробка і заохочення якомога ширшого використання оцінок екологічних наслідків у зв'язку з кожним значним проектом або заходом у галузі економічного розвитку, враховуючи діяльність, здійснювану під егідою спеціалізованих установ системи ООН;

полегшення обміну інформацією про екологічно безпечні технології, у тому числі про правові аспекти, а також організація професійної підготовки;

сприяння субрегіональному й регіональному співробітництву, підтримка відповідних ініціатив, програм у галузі охорони навколишнього середовища та інституцій, яким буде доручено подальшу діяльність щодо реалізації рішень Конференції;

надання технічної, правової та організаційно-консультативної допомоги урядам, на їхнє прохання, у створенні і зміцненні їхніх національних, правових та інституційних систем, зокрема в співробітництві з ПРООН у її зусиллях задля нарощування потенціалів;

надання допомоги урядам, на їхнє прохання, установам і органам, що вивчають питання розвитку, з урахуванням екологічних аспектів їхньої політики і програм розвитку, зокрема через надання консультативної допомоги стосовно питань навколишнього середовища, технічних і питань політики під час розробки і впровадження програм;

подальший розвиток методів оцінки і надання допомоги в разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.

Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй

Програма розвитку ООН, як і ЮНЕП, відіграє важливу роль у втіленні в життя рішень із питань навколишнього середовища і розвитку. Через свою мережу відділень на місцях вона сприяє активізації спільних зусиль системи Організації Об'єднаних Націй на підтримку впровадження принципів сталого розвитку на національному, регіональному, міжрегіональному й глобальному рівнях, використовуючи при цьому послуги фахівців, спеціалізованих установ, інших організацій і органів ООН, що функціонують.

Її роль така:

виступати як провідна установа в організації діяльності системи ООН зі створення потенціалу на місцевому, національному й регіональному рівнях;

здійснювати від імені урядів мобілізацію ресурсів донорів на потреби у створенні потенціалу в країнах-отримувачах на основі використання, за необхідності, нарад, засідань "за круглим столом";

посилювати власні програми, щоб сприяти очікуваним заходам за результатами Конференції ООН;

сприяти країнам-отримувачам, на їхнє прохання, у створенні й зміцненні національних координаційних механізмів і мереж, пов'язаних із впровадженням очікуваних заходів за результатами Конференції;

сприяти країнам-отримувачам, на їхнє прохання, у координації зусиль, спрямованих на мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів;

заохочувати участь і посилювати роль жінок, молоді, інших основних груп у впровадженні Порядку денного на XXI століття.

Неурядові організації є важливими партнерами в активізації впровадження принципів сталого розвитку. Певним неурядовим організаціям, у тому числі науковим колам, приватному сектору і групам жінок, надається можливість зробити свій внесок і встановити відповідні взаємовідносини із системою ООН. Слід надавати підтримку країнам, що розвиваються, і мережам, організованим ними самостійно.

Системі ООН, міжнародним фінансовим установам і установам, що вирішують питання розвитку, а також усім міжурядовим організаціям і форумам, консультуючись із неурядовими організаціями, слід вжити заходів щодо:

розробки відкритих і ефективних засобів забезпечення участі неурядових організацій, у тому числі тих, діяльність яких пов'язана з проблемами великих груп населення, в установленому процесі спостереження й оцінки ходу впровадження принципів сталого розвитку на всіх рівнях;

врахування результатів, що отримані неурядовими організаціями в рамках їхніх систем спостереження і процесів оцінки, у відповідних доповідях Генерального секретаря про хід впровадження принципів сталого розвитку.

Основними правовими документами міжнародного організаційного механізму є універсальні, дво- та багатосторонні договори, які повинні враховувати:

подальший розвиток міжнародного права в галузі сталого розвитку з особливим наголосом на забезпечення належного балансу між пріоритетами охорони навколишнього середовища і потребами розвитку;

необхідність виявлення і зміцнення взаємозв'язку між наявними міжнародними документами або угодами в галузі охорони навколишнього середовища і відповідними угодами або документами із соціальних і економічних питань з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються.

Загальна мета огляду і розвитку міжнародного екологічного права має полягати в оцінці й стимулюванні ефективності такого права, у сприянні інтеграції політики в галузі навколишнього середовища і розвитку через посередництво ефективних міжнародних угод та документів з урахуванням як універсальних принципів, так і особливих та диференційованих потреб і проблем усіх країн.

Конкретними цілями у цій сфері слід вважати такі:

виявлення і пошук шляхів подолання труднощів, що перешкоджають участі окремих держав, зокрема країн, що розвиваються, у діяльності в рамках міжнародних угод або в діяльності належного їх впровадження в життя;

встановлення пріоритетів для майбутньої діяльності з розробки правових норм у галузі сталого розвитку на міжнародному, регіональному й субрегіональному рівнях для підвищення ефективності міжнародного права в цій галузі шляхом, зокрема, інтеграції діяльності в галузі охорони навколишнього середовища і розвитку;

сприяння ефективній участі всіх зацікавлених країн, зокрема країн, що розвиваються, в обговоренні, впровадженні, перегляді й регулюванні міжнародних угод;

сприяння через поетапну розробку, на основі переговорів, універсальних і багатосторонніх угод або правових документів прийняттю міжнародних стандартів у галузі охорони навколишнього середовища, які враховували б різноманітні ситуації, що складаються в країнах, та їх наявні можливості;

забезпечення ефективного, повного й негайного впровадження правових документів, що мають обов'язкову силу, та сприяння вчасному розглядові й коригуванню угод та документів відповідними сторонами з урахуванням особливих потреб і проблем усіх країн, зокрема тих, що розвиваються;

підвищення ефективності установ, механізмів і процедур у сфері застосування угод та документів;

виявлення і запобігання існуючим або потенційним суперечностям, зокрема між угодами або документами в галузі охорони навколишнього середовища і угодами або документами із соціальних та економічних питань, для забезпечення узгодженості між положеннями таких угод або документів;
* вивчення і розгляд питання про розширення й зміцнення потенціалу механізмів, зокрема в рамках системи ООН, щоб сприяти виявленню, запобіганню і врегулюванню міжнародних суперечок у галузі сталого розвитку з належним врахуванням чинних дво-