У процесі побудови карти за принципом рівних значень інтервалів показника рівня бідності виявлено таку закономірність: до першої групи (з найнижчим рівнем) належить лише м. Київ, а до останньої (з найвищим рівнем) — Миколаївська область. При цьому розмах варіації становив 126 % до середнього значення по Україні, що свідчить про різку диференціацію показника рівня бідності по областях.

Здоров'я населення. Сучасна медицина, як правило, орієнтується на негативні показники в оцінюванні здоров'я окремих людей і всього населення, що суперечить стратегічній меті охорони здоров'я — профілактиці захворювань. Профілактична спрямованість передбачає попередження захворювань, поліпшення здоров'я людей. Це потребує поступового відходу від негативних показників і переходу до оцінювання суспільного здоров'я за допомогою системи позитивних показників. Суспільне здоров'я — це така інтегральна властивість усієї сукупності індивідуальних рівнів здоров'я членів суспільства, що характеризує ймовірність досягнення ними максимального рівня здоров'я і творчої активності протягом максимально можливої тривалості життя, а також життєздатність усього суспільства в умовах соціально-економічного й екологічного розвитку.

Зазначені позитивні показники здоров'я мають лише теоретичну значущість, оскільки їх не можна застосовувати на практиці у зв'язку з браком кількісних даних. Тому в найближчому майбутньому з метою характеристики суспільного здоров'я користуватимуться негативними показниками (захворюваність, смертність, інвалідність тощо), які відображають лише умовну негативну властивість, стан здоров'я "від зворотного" і розраховуються за певний період (частіше за рік) стосовно певної кількості населення (як правило, на 100 тис. осіб).

Захворюваність населення можна вважати найчутливішим показником, що характеризує вплив середовища на людину. При цьому первинна захворюваність визначається на основі лише вперше зареєстрованих випадків хвороби протягом року, а під час загальної (хворобливість, розповсюдженість) враховуються всі хворі, виявлені на момент обліку. Статистичні показники захворюваності не зажди достовірні та порівняльні. Показники смертності, навпаки, вважаються точнішими, вони ґрунтуються на випадках смерті кожної окремої особи, що обов'язково реєструються, причому за єдиною міжнародною класифікацією.

Серед негативних показників нездоров'я населення вирізняються такі, поширення яких певним чином залежить від стану навколишнього середовища. Ці захворювання називаються екологозалежними; за характером вияву їх поділяють на випадкові та невипадкові. За ступенем залежності від якості навколишнього середовища серед невипадкових екологозалежних захворювань вирізняють такі види:—

індикаторна патологія, що характеризує високий ступінь залежності здоров'я від якості навколишнього середовища (профзахворювання, онкологічні захворювання, вроджена патологія, генетичні дефекти, алергії, токсикози, ендемічні захворювання тощо);—

екологічно залежна патологія, що визначає середню залежність від якості навколишнього середовища (загальна та дитяча смертність, хронічний бронхіт і пневмонія в дітей, загострення основних захворювань серцево-судинної та дихальної систем та ін.);—

помірний ступінь залежності від якості навколишнього середовища (патологія вагітності, захворювання, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, хронічний бронхіт і пневмонія в дорослих, основні захворювання серцево-судинної системи тощо).

Для випадкової патології властиві інші причини. Навколишнє середовище може мати характеристики, які власне не патогенні для людини, але під час взаємодії з ними у людини збільшується потенційна небезпека захворіти. До випадкової патології належать травматизм, природно-вогнищеві й інші інфекційні захворювання, коли людина випадково контактує зі збудниками хвороб, внаслідок чого вона хворіє. Зв'язки між випадковими хворобами, за винятком травматизму, і навколишнім середовищем рухоміші, легше піддаються зовнішньому впливу, тому рівень захворювань населення можна зменшити дуже помітно і швидко.

Нині в структурі захворюваності населення України переважають хвороби органів дихання, системи кровообігу, нервової системи, органів чуття і травлення. Це в основному хронічні, довготривалі хвороби. За допомогою експерименту синтетично оцінити стан суспільного здоров'я населення можна на основі комплексу показників, які всебічно і безпосередньо характеризують здоров'я населення:—

загальні медичні показники (росповсюдженість хвороб, захворюваність, смертність, інвалідність, у тому числі загальна та дитяча);—

психічні порушення (поширеність психічних порушень і захворювань нервової системи та розладу органів чуття тощо);—

спадкові розлади (вроджені аномалії, очікувана тривалість життя та ін.);—

соціальні показники (демографічне навантаження, природний рух населення, рівень соціальної завантаженості, рівень медичного обслуговування, джерела існування тощо);—

показники стану екоситуації, включаючи співвідношення техногенного навантаження і стійкості до нього природного середовища.

Інтегровані показники можуть розраховуватися стосовно всього населення і для різних вікових груп зокрема. При цьому екологічна залежність здоров'я останніх визначається за часткою відповідних показників у загальному індексі здоров'я (рис. 13.7). За допомогою ймовірнісних величин (у'), що уніфікують усі показники здоров'я, для областей України розраховуються узагальнені індекси здоров'я (у):

Наприклад, для Вінницької області характерний індекс здоров'я 47 %, а для Херсонської — 53 %, що пояснюється таким чином: у Вінницькій області у населення зареєстровано 47 % максимально можливого рівня здоров'я (від 100 %), а в Херсонській — 53 %, тобто здоров'я населення першої області нижче, ніж у другій на 6 %. Індекси здоров'я зображено на карті величиною колової картодіаграми в межах областей України, а структура цих індексів — її сегментами (медичні, психічні, спадкові, соціальні й екологічні показники). Очевидної переваги зазначених показників на карті не спостерігається. Загалом в Україні вони мають по 20 %. У світі простежується дещо інша закономірність: експерти ВООЗ встановили, що здоров'я людини на 50—52 % залежить від способу життя, на 20—22 — від спадкових виявів, на 7—12 — від служби охорони здоров'я, на 18—20 % — від економічних умов.

У територіальному аспекті найбільші індекси здоров'я (56%) властиві для жителів західних і південних областей України, найменші (40 %) — для промислового Придніпров'я та Донбасу, тобто для тих регіонів, які характеризуються складною екоситуацією, пониженими індексами здоров'я. Цей фактор становить від 23 до 34 % сумарного індексу здоров'я населення.

Отже, істотне збільшення показника захворюваності населення України зумовлено низкою соціально-економічних чинників, з одного боку, та зростанням чисельності у складі населення осіб похилого віку — з іншого. Кількість уперше зареєстрованих хвороб (в розрахунку на 100 тис. осіб) збільшилася: системи кровообігу — в 2,1 рази, новоутворень — на 29 %, органів травлення — на 26 %, інфекційних і паразитарних — на 13 %, у тому числі активного туберкульозу органів дихання — удвічі. Майже троє з кожних чотирьох осіб, яким уперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу, — чоловіки, 80 % — особи працездатного віку. Помітні наслідки Чорнобильської катастрофи: тільки за 1996—2001 pp. чисельність осіб, котрі стали інвалідами у результаті цієї катастрофи, зросла більше ніж в 1,6 рази і становить майже 100 тис. осіб. За даними 2001 p., лише 60 % населення вважають умовно здоровими, інші — це інваліди й особи, які перебувають на диспансерному облікові.

Рис. 13.7. Густота і здоров'я населення України

Отже, у процесі еколого-географічного аналізу та оцінювання здоров'я населення на основі картографічного моделювання можна зробити такі висновки:

1) територіальний розподіл загальної захворюваності населення тісно корелює із сучасною екологічною ситуацією в Україні. Внаслідок постійного втручання у природу відбуваються порушення екологічної рівноваги, результатом чого є значні погіршення стану здоров'я людей, їх фізичного розвитку, зміна характеру патологій населення, зокрема, поступове збільшення кількості хронічних хвороб у структурі захворюваності та смертності і відповідно зменшення чисельності інфекційних хвороб;

2) рівень здоров'я населення певного регіону України залежить від якості навколишнього середовища. Здоров'я відображає динамічну рівновагу між організмом людини і середовищем її існування та має певну біологічну стійкість, що забезпечує його стабільність за допустимої зміни параметрів навколишнього середовища. У зв'язку з цим високий рівень здоров'я населення стає основним показником оптимізації екологічного стану системи "суспільство — природа", а параметри навколишнього середовища, що забезпечують його, є визначальними критеріями під час оптимізації природно-технічних систем. Тому здоров'я населення (поряд із санітарно-гігієнічними й екологічними нормативами) — важливий критерій оцінювання екоситуації в регіонах.

Для раціональнішої організації роботи медичних установ потрібно, щоб діяльність системи охорони здоров'я спрямовувалася на профілактику і лікування екологозалежних хвороб, що передбачає створення в Україні єдиного реєстру екологозалежних захворювань, розробку і впровадження ефективної їх терапії тощо. Отже, виявлені тенденції медико-демографічних процесів в Україні за роки незалежності можуть застосовуватися під час розробки ефективних заходів управління ними і контролю, а також з метою здійснення активної демографічної політики.

Демографічна політика України

Національні демографічні інтереси визначаються сукупністю збалансованих демографічних інтересів держави, суспільства й особистості на основі конституційних прав громадян України. Сутність демографічних інтересів держави і суспільства полягає у формуванні такого типу відтворення населення, основними характерними ознаками якого є:—

брак депопуляції;—

свідомо регульована народжуваність, спрямована на повне заміщення батьківських поколінь, зменшення показників смертності та збільшення тривалості життя;—

прогресивна статевовікова структура населення;—

оптимальні внутрішні й зовнішні міграційні процеси;—

укріплення родини як соціального інституту, найбільш сприятливого для реалізації сформованої потреби в дітях,