ВТОРИННІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

План

1. Основні геоекологічні проблеми, пов'язані з утворенням і нагромадженням відходів в Україні

2. Управління у сфері поводження з відходами в Україні

Одноразове використання матеріалів та ресурсів спричинило масове накопичення відходів і виробництва стійких забруднювачів природного середовища. Відходи — це будь-які речовини, матеріали й предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення або виявлення, та власник яких має позбутися їх шляхом утилізації або видалення. Небезпечні відходи — відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища й здоров'я людини та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними*135.

*135: {Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. №187/98-ВР (зі змінами, внесеними згідно з Законом від 7 березня 2002 р. №3073-ІІІ // ВВР. – 2002. - №31. – Ст. 214) // ВВР. – 1998. - №36-37. – Ст. 1.}

Небезпечні відходи (НВ) за способами і масштабами утворення, а також способами ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (НС) поділяються на групи:—

НВ, що утворюються і нагромаджуються в режимі регламентного функціонування таких систем сфери виробництва, котрі використовують сировину або продукцію, в якій містяться небезпечні компоненти (зокрема, токсичні);—

непридатні для використання матеріали або продукція, що містять токсичні речовини і мають бути вилучені зі сфери споживання (застарілі пестициди й отрутохімікати, непридатні для вжитку ліки тощо);—

НВ аварійного походження, що виникають унаслідок небезпечного забруднення токсичними речовинами ґрунтів, водойм, рослинності, предметів споживання під час стихійних лих і антропогенних катастроф;—

відходи, переважно побутові (комунальні) та змішаного типу, забруднені небезпечними відходами. Вони з'являються тоді, коли у звалища безпечних відходів скидають НВ (пестициди, барвники, нафтопродукти тощо).

Поводження з відходами — це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. До операцій поводження з відходами належать*136:

*136: {Там само. – Ст. 1.}—

збирання відходів — діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації або видалення;—

зберігання, що полягає у тимчасовому розміщенні відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);—

оброблення (перероблення) відходів — це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;—

утилізація — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;—

видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;—

знешкодження — зменшення або усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;—

захоронення — остаточне розміщення відходів під час їх видалення у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Відходи як вторинна сировина — це відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні й економічні передумови. При цьому загальна схема використання вторинних ресурсів має такий вигляд:—

відмова від використання матеріалів, без яких можна обійтись;—

повторне застосування матеріалів як вторинних ресурсів;—

переробка вторинних ресурсів для виробництва інших продуктів;—

безпечне спалювання вторинних ресурсів з метою виробництва енергії;—

захоронення відходів, які не можна повторно використати будь-яким шляхом.

Методи поводження з відходами поділяються на дві великі групи:—

утилізаційні у тобто ті, котрі вирішують завдання економії паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів; підвищують ступінь замкненості виробничих циклів, що сприяє екологізації виробництва;—

ліквідаційні, які застосовуються у зв'язку з неможливістю на певному етапі розвитку технології утилізувати відходи як вторинне джерело сировини. Вони спрямовані на те, щоб захоронення відходів максимально відповідали екологічним і санітарно-гігієнічним вимогам.

Основним напрямом вирішення проблеми ліквідації відходів є застосування в усіх галузях господарства безвідходної технології, тобто перехід на утилізаційні методи. Оскільки на більшості підприємствах планують застосовувати лише мало відходні технології, складування виробничих і побутових відходів залишається основним методом їхньої ліквідації. Форми складування і характер відходів дуже різноманітні — це терикони і відвали гірничовидобувних підприємств, хвостосховища збагачувальних фабрик, полігони та звалища побутового сміття тощо. Більшу частину відходів в Україні становлять промислові відходи.

Звалища побутових відходів поширені повсюди і часто неорганізовані, що збільшує їх небезпеку в санітарно-гігієнічному аспекті. Неорганізовані звалища відходів можуть бути одним із головних каналів проникнення сторонніх речовин у природний кругообіг. Крім цього, звалища та полігони для поховання відходів є джерелами біологічного забруднення навколишнього середовища. На сьогодні майже 70—80 % промислових і побутових відходів складують на наземних звалищах. За ступенем впливу звалищ на середовище, особливо на ґрунтові води, за процесами, що відбуваються у товщі звалищ, а також за розвитком рослинності на поверхні звалища вирізняють чисті та мішані звалища. Крім того, вирізняють звалища побутового сміття та закриті полігони (під землею і рихлою породою).

Основні геоекологічні проблеми, пов'язані з утворенням і нагромадженням відходів в Україні

Україна входить до складу країн із найбільшими абсолютними обсягами утворення та нагромадження відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. т твердих відходів (загалом майже 2 млрд. т). Із них використовується лише 5—10 %. Загальний обсяг їх нагромадження на території України, за мінімальними оцінками, досягає 20 млрд. т, а площа земель, зайнятих відходами, тобто сміттєсховищами та сміттєзвалищами, становить близько 130 тис. га, або майже 5 % території України.

Специфікою України є різке домінування відходів, що утворюються у процесі розробки родовищ (до 75 % загального обсягу) і збагачення корисних копалин (13—14%). На підприємствах України кожного року утворюється майже 100 млн т токсичних відходів (табл. 10.1), із них понад 3 млн т за європейськими стандартами належать до найнебезпечніших (I—III класи небезпеки). Загальний обсяг нагромадження токсичних відходів становить 4,4 млрд. т*137. Донині в Україні не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробки токсичних промислових відходів чи полігонів їх захоронення.

*137: {Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. №1947-ІІІ // ВВР. – 2000. - №44. – Р.1. – С. 2.}

Таблиця 10.1. Утворення, розміщення та наявність промислових токсичних

відходів (ПТВ) в Україні у 2001 р., тис. т

Область України | Утворилось ПТВ, усього | 3 них розміщено у місцях складування | Наявність у сховищах організованого складування і на території підприємств

організованих | неорганізованих

Україна | 77 513,5 | 45 801,0 | 127,4 | 2 849 145,2

Автономна Республіка Крим | 264,9 | 179,0 | 0,0 | 10 205,5

Вінницька | 29,4 | 0,4 | 16,1 | 441,8

Волинська | 1,6 | 0,0 | 0,0 | 1,3

Дніпропетровська | 38 231,5 | 26 505,5 | 18,4 | 1 759 568,6

Донецька | 23 452,0 | 10 851,8 | 21,5 | 564 296,0

Житомирська | 0,2— | 0,0 | 1,0

Закарпатська | 6,4 | 2,0 | 0,5 | 5,5

Запорізька | 4 833,6 | 1 991,9— | 103473,1

Івано-Франківська | 1051,4 | 720,1 | 0,4 | 45 371,3

Київська | 555,1 | 515,2 | 0,3 | 20 896,4

Кіровоградська | 855,8 | 852,6— | 53 046,9

Луганська | 4 536,0 | 2 202,6 | 29,0 | 119 760,6

Львівська | 966,8 | 786,6 | 0,2 | 81 262,4

Миколаївська | 386,9 | 91,9— | 2 485,7

Одеська | 8,2 | 0,6 | 521281,8 | 1 281,8

Полтавська | 284,3 | 161,1 | 12,2 | 5 294,2

Рівненська | 51,9 | 15,2— | 16 910,9

Сумська | 468,0 | 294,1 | 3,2 | 28 111,0

Тернопільська | 62,8— | 0,0 | 61,1

Харківська | 1211,6 | 579,3 | 19,5 | 32 820,2

Херсонська | 8,7 | 1,5 | 0,6 | 254,5

Хмельницька | 1,6 | 0,1 | 0,0 | 6,2

Черкаська | 135,5 | 23,6 | 0,1 | 1 276,1

Чернівецька | 18,1 | 0,0 | 0,0 | 172,6

Чернігівська | 51,2 | 25,9— | 1 968,1

м. Київ | 39,4 | 0,0 | 0,2 | 171,2

За обсягами утворення домінують токсичні відходи, в яких містяться важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно ці відходи підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва). Окрему групу токсичних відходів становлять непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР). За даними офіційної статистики, кількість таких відходів, накопичених в Україні, становить майже 3,5 тис. т. Вони розташовані по всій території України, часто розміщені у непристосованих і випадкових приміщеннях, а іноді просто неба (рис. 10.1). Нараховується 109 складів централізованого зберігання токсичних відходів, що перебуваються у віданні місцевих державних адміністрацій, та близько 5000 складів у сільськогосподарських підприємствах.

Значна