*138: {Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. №1947-ІІІ // ВВР. – 2000. - №44. – Р.1. – С. 2.}

В Україні в містах і селищах міського типу щороку утворюється майже 35 млн м3 твердих побутових відходів, які знешкоджують на 770 міських звалищах та трьох сміттєспалювальних заводах у містах Києві, Харкові та Дніпропетровську, які також не відповідають нормам екологічної безпеки. Поводження з побутовими відходами неефективне у зв'язку з низьким рівнем їхнього повторного використання. За даними Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ), станом на кінець 2000 р. у жодній з областей не вирішено питання будівництва спеціалізованих полігонів для знешкодження токсичних промислових відходів. їх накопичення здійснюється безпосередньо на території підприємств.

У Києві, наприклад, кожного дня родина з 3—4 осіб викидає в середньому відро сміття. У результаті за рік у місті утворюється близько 800 тис. т, або понад 3 млн м3сміття. Вивезення сміття на сміттєзвалище або сміттєспалювальний завод обходиться мешканцям Києва у 50 млн грн щороку. Унаслідок діяльності сміттєспалювальних заводів у повітря викидаються дуже небезпечні речовини, зокрема, важкі метали та діоксини — стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). СОЗ — найбільш токсичні та небезпечні хімічні сполуки, які мають такі загальні властивості: високотоксичність, стійкість до розкладання, перенесеність на великі відстані з повітрям та водою, акумульованість у тканинах живих істот.

Під час захоронення сміття на полігонах величезні площі природних земель безповоротно втрачаються, а також забруднюється навколишнє середовище навколо полігонів. Тому на сьогодні найпрогресивнішим методом є переробка сміття. їй підлягають папір, скло, металеві та алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи (рис. 10.2,10.3). Ці матеріали, отримані у процесі сортування, мають попит із боку організацій, що займаються прийманням вторинної сировини. Сортування і переробка відходів мають такі переваги:—

на захоронення або спалювання потрапляє менший обсяг відходів;—

матеріали використовуються повторно;—

зберігаються природні ресурси, зокрема, деревина, нафта, метали.

Саме це відповідає світовим підходам до поводження з відходами, сприяє запобіганню їх утворення, повторному (багаторазовому) застосуванню вторинної сировини, утилізації відходів та їх безпечному розміщенню.

Управління у сфері поводження з відходами в Україні

Управління у сфері поводження з відходами здійснюється відповідно до Закону України "Про відходи" (1998 р.). За цим документом визначаються правові, організаційні й економічні засади діяльності, пов'язаної зі зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням, а також із запобіганням негативному впливові відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення на території України. Закон "Про відходи" регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також із перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.

Рис. 10.2. Використання промислових токсичних відходів в Україні

Основними завданнями законодавства про відходи є*139:

*139: {Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 p. № 187/98-ВР (зі змінами, внесеними згідно з Законом від 7 березня 2002 р. № 3073-Ш // ВВР. — 2002. — № 31. — Ст. 214) // ВВР. — 1998. — № 36—37. — Ст. 3.}—

визначення головних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;—

правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;—

визначення основних умов, вимог і правил стосовно екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;—

забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.

14 вересня 2000 р. був прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" № 1947-ІП. Мета Програми полягає у запобіганні накопиченню токсичних відходів й обмеженні їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Головними пріоритетами цього документа є: 1) зменшення обсягів накопичених відходів; 2) обмеження утворення; 3) переробка й екологічно безпечне видалення відходів.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на територіях міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зоні зон санітарної охорони водних об'єктів, інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я населення. Захоронити відходи у надрах можна лише у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень із дотриманням стандартів" норм і правил, передбачених законодавством України*140.

*140: {Там само. — Ст. 33}

Актуальною залишається проблема перевезень відходів і особливо транскордонних. Перевезення відходів — це транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації або видалення. Транскордонне перевезення відходів — транспортування відходів з території, на або через територію України, на територію або через територію іншої держави1. Після приєднання України у 1999 р. до Базельської конвенції "Про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням"вона має виконувати відповідні зобов'язання як одна зі сторін Конвенції.

6 жовтня 2005 р. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" № 2967-IV, в якій визначено основні наслідки незадовільного державного управління, недосконалої нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами:—

негативний вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я населення і навколишнє природне середовище;—

брак дійових економічних стимулів для збору та переробки значної кількості відходів;—

недосконалість економічних і правових механізмів управління у цій сфері;—

недосконалість сформованої в Україні інфраструктури і практики збору та видалення твердих побутових відходів, що не передбачає селективне збирання корисних компонентів відходів як вторинної сировини;—

низький рівень інформаційного забезпечення суб'єктів господарської діяльності про технології утилізації відходів, будівництво й експлуатацію об'єктів поводження з відходами і брак заходів, спрямованих на роз'яснення законодавства про відходи серед населення;—

брак ефективного контролю над потоками відходів і недосконалість форм статистичної звітності, що унеможливлює отримання достовірної інформації стосовно обсягів утворення і використання відходів;—

низька плата за розміщення відходів, що не відповідає сучасним вимогам і світовій практиці;—

незаконні операції з відходами у процесі транскордонних перевезень, утилізації або видаленні небезпечних відходів під час їх імпортування або транзиту через територію України;—

відсутність системності вивчення й експертизи світових новітніх наукових розробок і сучасних технологій переробки відходів та впровадження їх в Україні.

Враховуючи євроінтеграційну спрямованість екологічної політики України, має змінитися ставлення до проблеми використання власних відходів, що потребує вдосконалення законодавства за такими напрямами*141;

*141: {Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 p. № 2967-IV // ВВР. — 2005. — № 47. — П. 8.}—

приведення законодавства у відповідність до європейської практики;—

запобігання утворенню відходів та зменшення обсягів їх утворення;—

реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання;—

формування в Україні ринкового механізму поводження з відходами як вторинними ресурсами;—

стимулювання припливу інвестицій у сферу поводження з відходами;—

установлення нормативів платежів, що стимулюють збір та утилізацію використаних тари й упаковки;—

здійснення державного нормування рівня переробки окремих видів відходів, розробка для реалізації цього принципу національних планів і програм розвитку ринку вторинних ресурсів, збільшення обсягів субсидій на заходи у цій сфері;—

посилення відповідальності за правопорушення у галузі поводження з відходами;—

реалізація практики щодо надання підприємствам зі збору та переробки відходів податкових пільг, пільгових кредитів і транспортних тарифів;—

економічне стимулювання збільшення обсягів виробництва товарів і продукції, що виготовляються з відходів або з їх використанням;—

забезпечення підвищення ефективності використання природної сировини шляхом зменшення втрат сировинних, матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів у технологічному процесі виробництва товарів і продукції.

Основними напрямами вдосконалення нормативної бази у сфері поводження з відходами в Україні є розроблення і впровадження:—

засобів захисту навколишнього природного середовища і здоров'я людей від негативного впливу відходів;—

механізмів економічного регулювання у сфері поводження з відходами, розвитку прогресивних технологій і обладнання для збору, переробки і транспортування відходів;—

механізмів економії первинних матеріальних та енергетичних ресурсів шляхом їх заміни відповідними вторинними ресурсами;—

порядку забезпечення розвитку організаційно-виробничої інфраструктури ринку вторинних ресурсів, залучення у цю сферу малого і середнього бізнесу з перспективою створення на цій основі галузі зі збору та переробки відходів у товарну продукцію;—

номенклатури відходів, які, насамперед, мають використовуватися як вторинні матеріальні й енергетичні