порядку віднесення відходів до ресурсоцінних та ціноутворення щодо відходів, які підлягають використанню як вторинні ресурси.

Отже, проблема відходів, тобто будь-яких речовин, матеріалів і предметів, що утворюються в процесі людської діяльності й не мають подальшого використання, набула в Україні неабиякого значення. Особливо це стосується небезпечних відходів, які мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші властивості, що створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я населення та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відходи, для утилізації та переробки яких існують відповідні технології й економічні передумови, називаються вторинною сировиною. Основним напрямом розв'язання проблеми ліквідації відходів є застосування в усіх галузях господарства безвідходної технології, тобто перехід на утилізаційні методи знешкодження відходів. Але найближчим часом на більшості підприємств йдеться лише про застосування маловідходних технологій, тому складування виробничих і побутових відходів залишається поки що головним методом їхньої ліквідації.

Як не прикро, але нині Україна належить до числа країн з найбільшими абсолютними обсягами утворення та нагромадження відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. т твердих відходів, з яких використовується лише 5—10 %. Окрім цього, специфікою в Україні є різке домінування відходів, що утворюються у процесі розробки родовищ і збагачення корисних копалин. Під час захоронення сміття на полігонах величезні площі природних земель безповоротно втрачаються, серйозно забруднюється навколишнє середовище навколо полігонів. Саме тому найпрогресивніший метод на сьогодні — переробка сміття, якій підлягають: папір, скло, металеві й алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи, отримані у процесі сортування. Переваги сортування і наступної переробки відходів полягають у тому, що на захоронення або спалювання потрапляє менший обсяг відходів; матеріали при цьому використовуються повторно; також зберігаються природні ресурси, зокрема, деревина, нафта, метали.

З огляду на це, можна зазначити основні завдання законодавства України про відходи: визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. Нагальним завданням у цій сфері вважається забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.

Рекомендована література

1. Гавриленко ОЛ. Основи екології та безпека життєдіяльності. — К.: Ніка-Центр, 2004. — 456 с.

2. Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР (зі змінами, внесеними згідно з Законом від 7 березня 2002 р. № 3073-Ш // ВВР. — 2002. — № 31. — Ст. 214) // ВВР. — 1998. — № 36—37. — Ст. 1.

3. Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. № 1947-ПІ // ВВР. — 2000. — № 44. — Ст. 374.

4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 р. — К., 2005. — 227 с.

5. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — 128 с.

6. Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 p. №2967-IV // ВВР. — 2005. — № 47