ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ

План

1. Сучасний стан і головні проблеми водних ресурсів України

2. Заходи з очищення поверхневих і підземних вод України і контроль за якістю води

3. Законодавчо-правові аспекти охорони та відтворення водних ресурсів в Україні

Люди завжди використовували воду з водойм, а з виникненням поливного землеробства (IX—X ст. до н. е.), а потім і промисловості (XV—XVI ст.) об'єм цієї (використовуваної) води різко збільшився. Перші місцеві заходи з охорони вод здійснювалися ще в І ст. до н. е. у Римській імперії. На сьогодні у зв'язку з браком енергійної охорони вод людство може зазнати "водного голоду" внаслідок якісного виснаження — забруднення водних ресурсів.

Світовий океан — це безперервна водна оболонка земної кулі. 3510 млн км2 поверхні Землі 361 млн км2 (70,8 %) припадає на океани і моря та 149 млн км2 (29,2 %) — на сушу. Розподіл суші та водного простору на поверхні земної кулі дуже нерівномірний. У північній півкулі на океани припадає 60,7 %, у південній — 80,9 %. Найбільшим за площею є Тихий океан (178 684 тис. км2, максимальна глибина — 11 034 м), найменшим — Північний Льодовитий (14 750 тис. км2, максимальна глибина — 5449 м). Значення Світового океану важко переоцінити, оскільки він виконує такі найважливіші функції:—

середовище твірну, що визначається його роллю у формуванні клімату та газового складу атмосфери, а також у здійсненні кругообігів мінеральних речовин;—

промислову. Необхідно зазначити, що прибуток від рибальства та морського промислу перевищує 55 млрд дол. США щороку;—

сировинну та енергетичну. Морські запаси лише нафти й газу становлять від половини до 2/3 їх світових запасів. Окрім того, на поверхні дна океану знайдено великі скупчення залізомарганцевих конкрецій — полімінеральних руд, в яких вміст окремих елементів значно перевищує їх запаси у родовищах суші. Також Світовий океан є величезним джерелом енергії: енергія припливів та океанських течій, хвильова енергія та ін. За оцінками фахівців, загальна потужність хвиль океану наближається до 900 млрд кВт, а світовий потенціал припливної енергії ще більший — 1 трлн 200 млн кВт. Перша припливна електростанція потужністю 240 тис. кВт почала працювати у 1967 р. у бухті Сен-Мало на Атлантичному узбережжі Франції;—

транспортну. Наприклад, річний обсяг послуг, що надає міжнародне торгівельне судноплавство, становить у середньому 150 млрд дол. США щороку;—

рекреаційну — використання узбережжя для розташування курортів;—

наукову. Саме в океані відкриті явища планетарного масштабу, дослідження яких допомагає зрозуміти походження та розвиток Землі в цілому.

Уже у другій половині XX ст. людство почало освоювати ресурси Світового океану, у зв'язку з чим швидко збільшилися темпи залучення мінерально-сировинних ресурсів морів та океанів у сферу господарської діяльності людини. Няні понад 40 % доходів у морському господарстві отримується шляхом видобутку мінеральної сировини і палива, ЗО—35 % доходів одержують від торгового судноплавства, понад 10 % — відривного промислу, майже 15 % — від морського туризму, використання гідрохімічних, гідроенергетичних ресурсів тощо. Але у вартості загального щорічного видобутку корисних копалин на вилучені з морів і океанів припадає лише близько 10 %*78.

*78: {Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. — К.: ВПЦ "Київ. унт", 2001. — С. 166.}

Людство щороку споживає 22 млн т кухонної солі. Майже третина цієї кількості видобувається з морської води. Зокрема, в Японії 50 % потреби в кухонній солі забезпечує море. Морська сіль — це комплекс різних солей, що містяться у воді. 310 т морської солі можна отримати 1,73 тис. кг сирого гіпсу, 370 кг калійних добрив, 26 кг брому та низку інших хімічних речовин. В Англії кожного року вилучається 4 млн т морської солі, у США — понад 2; в Іспанії — 0,8; в Італії та Франції — по 0,5 млн т.

Наприклад, затока Сиваш — природне сховище хімічної речовини. За підрахунками вчених, під час переробки 125 м3ропи Сиваша дістають 1 т оксиду магнію (майже 30 кг на 1 м3). Щороку з цього сховища може бути вилучено 190 млн т різних солей, у тому числі 146 млн т кухонної солі, мільйони тон сірчанокислого магнію, 4 млн т хлористого калію, а також хлор, кальцій, бром та ін. Також під Сивашем виявлено значні запаси мінеральних вод. Наприклад, у межах акваторії Азовського моря розвідано Південно-Сиваське родовище йодобромних вод. Глибина залягання водоносного горизонту становить 1000-1700 м. У районах Західного і Східного Сиваша зосереджено великі запаси високоякісних лікувальних грязей. Усе це свідчить про потребу комплексного використання природних багатств Сиваша.

Ефективне виробництво магнію з морської води вже налагоджено у багатьох країнах світу. Наприклад, в Англії з моря отримують майже 80 % загальної кількості магнію, а у США — 50%*79. Набагато складнішою є проблема одержання з морської води рідкісних елементів. Промислове виробництво золота й урану з морської води ще не налагоджено в жодній країні, що пов'язано з дуже малими кількостями цих речовин в одиниці об'єму морської води.

*79: {Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. — К.: ВПЦ "Київ. унт", 2001. — С. 168.}

Серед розроблюваних корисних копалин Світового океану майже 90 % у грошовому вираженні становлять нафта й газ, які видобуваються переважно в зоні шельфу. На кінець 80-х – початок 90-х років XX ст. з моря вилучалося понад 23 % усієї видобутої на Землі нафти і близько 12 % — природного газу. На сьогодні у понад сотні країн ведуться пошуки нафти й газу в морських родовищах. Основними районами їх видобутку є Мексиканська та Перська затоки, Каспійське, Карибське" Яванське моря та ін. Найбільше у світі — родовище нафти Сафанія на дні Перської затоки*80.

*80: {Там само. – С. 172.}

Щодо біологічних ресурсів Світового океану та внутрішніх морів, то вони майже у чотири рази перевищують ресурси суші. Однак потреби населення в їжі на 90 % забезпечуються сільським господарством і тільки 10 % дає морський промисел. Річна продукція нектону (вищі хордові тварини та головоногі молюски) становить лише 200 млн т на рік (враховано всі види риб, не тільки промислові). Тому, якщо порівняти ці показники з річним виловом риби, можна зробити висновок, що подальше розширення рибного промислу спричинить порушення процесів відтворення рибних ресурсів. Якщо врахувати ще й той фактор, що океан все більше забруднюється, стає очевидним: збільшення видобутку морепродуктів призведе до вичерпання біологічних ресурсів океану.

Понад 60 % площі Світового океану подібні до пустель на суші. Головну промислову цінність має область шельфу, на яку припадає майже 90 % усього видобутку. Промисел ведеться, як правило, до глибини 500 м, лише іноді — до 1000 м. Продуктивність, якщо під цим поняттям розуміти видобуток органічних ресурсів з одиниці поверхні Світового океану, в середньому становить 184 кг/км2, у відкритому океані — 7, на материковому схилі — 65, на шельфі — 2054 кг/км2. На першому місці у світовому рибному промислі перебувають оселедцеві, поширені в Атлантичному й Тихому океанах та їх морях, де виловлюється третина всього улову риб.

На думку вчених, можливе подальше збільшення вилову морських організмів до 90—100 млн т на рік, але потрібні заходи щодо регулювання та обмеження промислу. Це робиться шляхом укладання різних міжнародних договорів та конвенцій, уведення "економічних зон" — районів відкритого моря, що прилягають до територіальних вод держави (такі зони шириною 200 морських миль уведено в понад 100 державах). Промисел у цих зонах і навіть дослідницькі роботи здійснюються лише за погодженням держави-суверена. Введення економічних зон вимагає розвитку промислів у від критому океані, відповідно і розширення океанологічних досліджень.

До поняття водні ресурси в широкому розумінні належать: води річок, озер, водосховищ, каналів, морів і океанів, підземні та ґрунтові води, вода гірських і полярних льодовиків, атмосферні води. Також до складу цього поняття входять власне водні об'єкти, тобто річки, озера, моря тощо. їх використовують для судноплавства, гідроенергетики, рибного господарства, рекреації та ін. без вилучення з них води. Теоретично водні ресурси невичерпні, оскільки вони відновлюються в процесі кругообігу. Однак споживання води збільшується такими темпами, що проблема чистої води та дефіциту водних ресурсів — одна з найактуальніших.

Одним із найважливіших глобальних питань, як відомо, є проблема тотального забруднення водного середовища. Об'єднана група експертів з наукових аспектів глобального забруднення морів запропонувала таке визначення сутності поняття "забруднення"; "Внесення людиною прямо або опосередковано речовин та енергії в морське середовище, що зумовлює такі шкідливі наслідки, як збитки живим ресурсам, небезпеку для здоров'я людей, ускладнення морської діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води та зменшення її корисних властивостей". До цього визначення належать також забруднювальні речовини