Аудит систем екологічного управління

Екологічний аудит як спеціальна функція системи екологічного управління спрямований на підвищення її ефективності шляхом оцінки характеристик функціонування системи, процедур екологічного моніторингу, визначення ступеня відповідності характеристик забруднення навколишнього середовища нормативним вимогам тощо.

Залежно від об'єкта аудиту визначається його тип, зміст потрібної інформації, досвід і кількість фахівців, які залучаються. Об'єктом екологічного аудиту може бути ступінь відповідності функціональної діяльності підприємства нормативно-правовим актам у галузі
охорони навколишнього середовища.

Екологічний аудит може виконуватись на замовлення органів нагляду, владних структур як контрольна процедура або як дія у відповідь на запит, що надійшов, наприклад, від громадських організацій. Такий аудит може проводитись і власником підприємства як звичайний елемент екологічного управління для оцінки можливих витрат під час екологічного страхування.

Під час аудиту системи екологічного моніторингу здійснюється аналіз накопичених статистичних даних моніторингу з визначенням потрібної точності вимірів і відповідності проведених вимірів очікуваним характеристикам. При цьому розглядається: які параметри навколишнього середовища необхідно контролювати і чому; як регулярно слід проводити вимірювання; які використовуються методи, засоби вимірювань, контрольні зразки; як здійснюється добір зразків для аналізу; як обробляються дані вимірів тощо.

Прогнозні оцінки впливу на навколишнє природне середовище здійснюються в межах аудиту для зіставлення з фактичними впливами в процесі реалізації якого-небудь проекту. Параметри порівняння можуть стосуватися природного середовища (викиди в атмосферу, склад і кількість твердих відходів, рівень забруднення підземних вод, рівень радіації тощо), біологічної системи (структура біоспільнот, розміри популяцій, наявність хвороб тощо), людського співтовариства (існуюча інфраструктура, захворюваність населення, стан пам'яток тощо).

Аудит рівня екологічних ризиків передбачає складання переліку потенційно небезпечних об'єктів (технологічні процеси, устаткування, сировина, матеріали), відмова або порушення технології роботи з якими може призвести до негативних впливів на навколишнє середовище, на аналіз чинників, що можуть бути причиною аварій, катастроф.

Об'єктом аудиту можуть бути і фінансові ризики, пов'язані з відповідальністю за порушення допустимих рівнів впливу на навколишнє середовище. При цьому розглядаються встановлені штрафні санкції за екологічні порушення, величина витрат на очищення викидів, рекультивацію земель, можливі компенсаційні виплати за порушення громадських прав тощо.

Під час екологічного аудиту продукції перевіряється, наскільки вироблювана продукція, сировина, матеріали, пакування, тара відповідають вимогам споживачів щодо екологічної чистоти. Якщо такої відповідності немає, то з'ясовують, які зміни мають проводитися в промисловій технології, сировині, комплектуючих, виборі постачальників, щоб виконати задекларовані характеристики щодо екологічної чистоти.

Екологічний аудит грунтується на цілях, визначених замовником. План аудиту, що розробляється керівником групи аудиту під час консультацій із замовником, доводиться до відома того, хто перевіряє, ще до початку проведення аудиту.

Об'єктивність аудиту, його висновків забезпечується незалежністю аудиторів від підприємства, що перевіряється, відсутністю в них безпосередніх фінансових інтересів до діяльності підприємства, їхньою особистою об'єктивністю, неупередженістю й компетентністю.

Аудитори не повинні розкривати інформацію чи документи, отримані в процесі аудиту, будь-якій третій стороні, не одержавши дозволу підприємства, що перевірялося, чи замовника.

Екологічний аудит слід проводити відповідно до основних принципів, критеріїв і спеціальних документів, розроблених для нього. Аудитори повинні зібрати, проаналізувати й задокументувати інформацію, якою послуговуються під час оцінки відповідності об'єкта критеріям аудиту. Процес екологічного аудиту (рис. 4.5) має проходити так, щоб замовник
і аудитори досягли необхідного рівня згоди в точності трактувань і висновків за результатами аудиту. Аудитор повинен розглядати обмеження, пов'язані з даними, одержуваними в процесі аудиту, оцінювати ступінь невизначеності трактувань і висновків та враховувати ці чинники під час планування й проведення аудиту.

Аудит системи екологічного управління є одним із різновидів екологічного аудиту. Процедури аудиту системи екологічного управління визначені міжнародними стандартами ISO 14010 та ISO 14011 (відповідно ДСТУ 14010-97 та ДСТУ 14011-97).

Як уже зазначалося, аудит систем екологічного управління повинен грунтуватися на цілях, поставлених замовником. План досягнення цілей визначається провідним аудитором під час консультацій із замовником. До плану включають зміст і об'єкт аудиту. Цілі та план аудиту потрібно повідомляти підприємству, яке перевіряється, ще до початку аудиту.

Екологічний аудит має проводитися відповідно до методик, розроблених для конкретного виду аудиту, й Корпоративної програми екологічного аудиту.

До основних аспектів екологічного аудиту належать такі.

¦ Вибір критеріїв аудиту. Перший крок під час проведення екологічного аудиту — визначення критеріїв аудиту. Ці критерії мають бути погоджені між керівником групи аудиторів і замовником, а потім доведені до відома підприємства, що перевіряється.

¦Звіт аудиту. Висновки аудиту й узагальнювальні результати потрібно представити замовнику в друкованому вигляді. Іноді за спеціальною вказівкою замовника копію такого звіту одержує аудитоване підприємство.

До звіту вноситься інформація про:

· реквізити аудитованого підприємства;

· погоджені цілі та план аудиту;

· погоджені критерії, на відповідність яким проводиться аудит;

· тривалість і терміни проведення аудиту;

· склад членів групи аудиторів;

· перелік осіб аудитованого підприємства, які взаємодіяли з групою аудиторів;

· підсумки процесу аудиту; перешкоди, що траплялись;

· висновок щодо ступеня конфіденційності змісту;

· висновок за матеріалами аудиту;

· відомість розсилання звіту за матеріалами аудиту.

Керівник групи аудиторів за погодженням із замовником визначає, які додаткові аспекти також мають бути внесені до звіту.

Крім того, визначається відповідальність замовника чи аудитованого підприємства за проведення необхідних коригувальних дій за результатами аудиту. Аудитор може включати до звіту рекомендації, якщо на це отримано попередню згоду замовника.

Цілі, організація і проведення аудиту систем екологічного управління. Цілями екологічного аудиту можуть бути такі:

· визначення відповідності системи екологічного управління, що перевіряється, нормативним вимогам;

· визначення ступеня впровадження системи екологічного управління;

· ідентифікація компонентів і аспектів діяльності системи екологічного управління, які потребують удосконалення;

· оцінка здатності керівництва підприємства аналізувати процес екологічного управління, забезпечувати постійну готовність до роботи;

· оцінка ефективності системи екологічного управління;

· визначення відповідності, якщо є необхідність, системи екологічного управління вимогам контракту з потенційним постачальником чи партнером по кооперації;

· оцінка якості та науково-технічного рівня документації системи екологічного управління, зокрема настанов з екологічного управління.

Діяльність аудиторів. Провідний аудитор (керівник групи) відповідає за забезпечення ефективного проведення й завершення аудиту та досягнення поставлених цілей у заплановані терміни, погоджені з клієнтом. Він також повинен забезпечити:

проведення консультацій із замовником під час визначення критеріїв і плану аудиту;

отримання інформації, необхідної для досягнення цілей аудиту, зокрема про діяльність аудитованого підприємства, характеристики його продукції, послуг, місця розташування та безпосереднього оточення, а також про результати попереднього аудиту;

формування групи аудиторів, розгляд потенційних конфліктів інтересів, погодження їх розв'язання із замовником;

підготовку плану аудиту під час відповідної консультації із замовником та членами групи аудиторів;

доведення до відома членів групи аудиторів, аудитованого підприємства і замовника остаточного плану аудиту;

координацію підготовки робочих документів, детальних процедур та переписування членів групи аудиторів;

вирішення проблем, що виникають у процесі аудиту;

розпізнавання випадків, коли цілі аудиту стають недосяжними, і повідомлення про це замовнику і керівництву аудитованого підприємства;

представлення інтересів групи аудиторів під час взаємних консультацій у процесі й після проведення аудиту;

своєчасне доведення до відома замовника висновків про критичні відхилення (невідповідності), виявлені під час аудиту;

надання замовникові звіту в терміни, що відповідають плану аудиту;

надання рекомендацій щодо поліпшення системи екологічного управління, якщо це погоджується із завданнями аудиту.

Відповідальність і діяльність кожного члена групи аудиторів поширюється на:

виконання вказівок і підтримку керівника групи;

цілеспрямоване й ефективне планування та виконання отриманих завдань у межах плану аудиту;

збирання та аналіз інформації для отримання результатів і висновків за матеріалами аудиту;

підготовку робочих документів за вказівкою керівника групи;

документування індивідуальних результатів аудиту;

збереження документів стосовно аудиту і, за необхідності, повернення таких документів замовнику;

допомогу в написанні звіту за матеріалами аудиту.

Процес добору складу групи аудиторів має ґрунтуватися на тому, що члени групи повинні мати необхідний досвід і знання для виконання аудиту. При цьому розглядаються:

кваліфікаційні вимоги, визначені в міжнародному стандарті ISO 14012 (відповідно ДСТУ ISO 14012-97);

тип аудитованого підприємства, характер його діяльності чи функцій;

чисельність групи, знання мови спілкування та досвід окремих членів груп и аудиту;

можливі конфлікти інтересів між членами групи аудиторів та аудитованого підприємства;

вимоги клієнтів, органів із питань сертифікації й акредитації.

До групи аудиторів також можуть входити технічні експерти й стажисти-аудитори за погодженням із замовником, аудитованим підприємством та провідним аудитором.

Відповідальність замовника та аудитованого підприємства. Замовник відповідає за:

визначення цілей аудиту під час консультацій із провідним аудитором;

підтримання контактів з аудитованим підприємством для досягнення погодженості й ініціювання процесу аудиту;

вибір провідного аудитора чи аудитованого підприємства, за необхідності — уточнення складу групи аудиторів;

забезпечення відповідних повноважень і ресурсів для проведення аудиту;

затвердження критеріїв аудиту систем екологічного управління;

затвердження плану аудиту;

одержання звіту за матеріалами аудиту і визначення адресатів для його розсилання.

Аудитоване підприємство відповідає за:

інформування своїх працівників про цілі та план аудиту;

забезпечення необхідними засобами роботи групи аудиторів для досягнення ефективності й результативності процесу аудиту;

забезпечення участі відповідальних і компетентних фахівців у спільній роботі з групою аудиторів, проведення консультацій щодо порядку роботи аудиторів на території підприємства і забезпечення збереження їхнього здоров'я, безпеки, а також виконання інших відповідних вимог;

забезпечення на вимогу аудиторів доступу до устаткування, персоналу та інформації;

підтримання співробітництва з