одержання копії аудиторського звіту, якщо це погоджено із замовником.

Підготовка і проведення аудиту. Завдання аудиту визначаються замовником і керівником групи аудиту. До переліку завдань входять зміст і межі аудиту, що проводиться з урахуванням таких параметрів, як місце розташування й характер діяльності підприємства, а також вид звітності. Аудитоване підприємство зазвичай надає консультації під час визначення завдань аудиту. Будь-які зміни в них вимагають узгодження між замовником і
провідним аудитором.

Зауважимо, що ресурсів, залучених для виконання аудиту, має бути достатньо, аби досягти намічених цілей. До початку процесу аудиту керівник групи аудиторів повинен розглянути документацію підприємства стосовно екологічної політики, програм, ознайомитися з даними моніторингу системи екологічного управління. При цьому слід використати всю наявну в організації інформацію, шо стосується справи. Якщо надана документація не відповідає вимогам аудиту, про це потрібно поінформувати клієнта.

План аудиту має бути досить гнучким, щоб мати можливість здійснювати необхідні зміни, грунтуючись на інформації, отриманій під час аудиту, і забезпечувати ефективне використання ресурсів.

План повинен включати:

цілі та завдання аудиту;

критерії аудиту;

ідентифікацію організаційних і функціональних одиниць аудитованого підприємства (перелік об'єктів аудиту);

ідентифікацію функцій та (або) окремих осіб усередині аудитованого підприємства, які несуть пряму відповідальність за функціонування системи екологічного управління;

ідентифікацію тих елементів аудитованої системи екологічного управління, які мають найвищий пріоритет під час аудиту;

ідентифікацію документів, на які зроблено посилання;

термін і тривалість аудиту;

дату й місце проведення аудиту;

розклад зустрічей із керівництвом аудитованого підприємства;

зміст, формат і структуру звіту, термін його розробки й перелік адресатів для розсилання;

вимоги щодо забезпечення правил зберігання і конфіденційності документів.

План аудиту передається замовнику, аудиторам та аудитованому підприємству. Замовник повинен розглянути й затвердити план. Якщо аудитовані об'єкти перелічені в плані аудиту, то їх перелік слід погодити з керівником аудиту, аудитованим підприємством і замовником до початку проведення аудиту. Будь-який перегляд плану аудиту має погоджуватися між учасниками до або під час проведення аудиту.

Робочі документи, що необхідні для проведення аудиту, можуть мати:

форми документування отриманої інформації, що підтверджує висновки за матеріалами аудиту;

методики, переліки запитань та анкети, що використовуються для оцінки елементів системи екологічного управління;

протоколи робочих засідань групи.

Початок проведення аудиту має відбуватись у вигляді відкритої нарадисемінару учасників.

Мета наради:

представлення членів групи аудиту керівництву аудитованого підприємства;

розгляд цілей, завдань і планів аудиту та узгодження графіка його проведення;

надання короткого огляду методів і процедур, що використовуються під час проведення аудиту;

визначення відповідальних за зв'язки між групою аудиторів і аудитованим підприємством;

засвідчення наявності ресурсів і устаткування, необхідних для групи аудиторів;

узгодження часу й дати проведення підсумкової наради;

розгляд питань стосовно процедур гарантування безпеки для групи аудиторів.

Щоб визначити відповідність аудитованої системи екологічного управління критеріям аудиту, збирається необхідна інформація, яка накопичується внаслідок проведення інтерв'ю, аналізу документації й спостереження за діяльністю підприємства та умовами роботи персоналу. Показники невідповідності системи критеріям аудиту документально фіксуються.

У процесі аудиту група аудиторів розглядає всі необхідні аспекти, оцінює, яким критеріям аудиту і вимогам не відповідає розглядувана система екологічного управління. Вона повинна також підтвердити, що виявлені під час аудиту невідповідності мають місце, шо вони задокументовані, викладені чітко і зрозуміло, мають для цього підстави.

Результати аудиту мають бути розглянуті разом із відповідальним керівником аудитованого підприємства, якого слід, зокрема, ознайомити з фактичними причинами виявлених невідповідностей.

Перед підготовкою складання звіту за матеріалами аудиту аудитори мають провести нараду з керівництвом аудитованого підприємства й особами, відповідальними за аудитовані функції. Основна мета наради — ознайомити з висновками аудиторів персонал підприємства, упевнитися в чіткому розумінні керівництвом аудитованого підприємства цих висновків.

Розбіжності в поглядах групи аудиторів і керівництва підприємства щодо результатів аудиту мають бути вирішені, якщо це можливо, до того, як керівник групи надасть звіт за матеріалами аудиту. Остаточні рішення про важливість і зміст висновків аудиту залишаються за керівником групи аудиторів, оскільки аудитоване підприємство і замовник можуть не погодитись із такими висновками.

Звіт за матеріалами аудиту готується під керівництвом керівника групи аудиторів, який відповідає за його точність і повноту. Розділи звіту визначаються планом аудиту. Будь-яка зміна, яку потрібно внести під час підготовки звіту, має узгоджуватись з усіма сторонами.

Звіт повинен бути підписаний керівником групи аудиту, містити висновки аудиту з посиланнями на джерела інформації, що їх підтверджують.

Об'єктами узгодження між керівником групи аудиторів і замовником у звіті з аудиту є:

цілі, завдання та план аудиту;

критерії аудиту, зокрема перелік нормативних документів, на які робляться посилання та згідно з якими проводиться аудит;

тривалість проведення аудиту, дати початку й кінця;

список членів групи аудиту;

висновок про рівень конфіденційності;

перелік адресатів для розсилання звіту про проведений аудит;

висновок з аудиту стосовно відповідності аудитованої системи екологічного управління критеріям аудиту та вимогам стандартів, ступеня її впровадження й підтримки функціонування, наявності налагодженого внутрішнього процесу безперервного вдосконалювання системи екологічного управління.

Звіт з аудиту є власністю замовника, тому конфіденційність інформації має відповідно гарантуватись аудиторами й усіма одержувачами звіту.

Список рекомендованої літератури

Закон України від 26 червня 1991 р. № 1268-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища".

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p. № 188/98-BP.

Програма дій "Порядок денний на XXI століття" ("AGENDA-21"). — К.: Інтелсфера, 2000.

Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. — М.: Наука, 1991.

Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчивое развитие. — М.: "Прогресс-Традиция", 2000.

Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). — М.: Россия молодая, 1994.

Кисельов М. М., Канак Ф. М. Національне буття серед екологічних реалій. — К.: Тандем, 2000.

Марчук Євген. Україна: нова парадигма поступу. — К.: Аваллон, 2001.

Ноосферогенез і гармонійний розвиток / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. — К.: Геопринт, 2002.

Ріо-де-Жанейро — Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу і відповідальність за майбутнє / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін та ін. — К.: Геопринт, 2002.

Гармонія життєвих сил Дніпра / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. — К.: Геопринт, 2002.

Збірник наукових доповідей "Проблеми сталого розвитку України". — К.: БМТ, 2001.

Екологія і закон. Екологічне законодавство України: У 2 кн. — К.: Юрінком Інтер, 1997.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. — М.: Наука, 1989.

Мельник Л. Г. Экономика развития. — Сумы: Университетская книга, 2001.

Руденко Л. Г. Сталий розвиток: пошуки моделей для України. — К.: БМТ, 2001.

Урсул А. Д. Переход России к устойчивому развитию: ноосферная стратегия. — М.: Ноосфера, 1998.

Шевчук В. Я. Про Концепцію переходу України до сталого розвитку: 36. наук, доповідей "Проблеми сталого розвитку України". — К.: БМТ, 2001.

Порядок денний на XXI століття: національний шлях до гармонійного розвитку / В. Шевчук, Ю. Саталкін, Г. Білявський та ін.; За ред. В. Шевчука. — К.: "Літсофт", 2002.

Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності. К.: Геопринт, 2000.