Складовими частинами державного земельного кадастру є:*

кадастрове зонування;*

кадастрові зйомки;*

бонітування фунтів;*

економічна оцінка земель;*

грошова оцінка земельних ділянок;*

державна реєстрація земельних ділянок;*

облік кількості та якості земель.

Екологічних аспектів здебільшого стосується бонітування грунтів, економічна оцінка земель, облік кількості та якості земель.

Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Бонітування грунтів проводиться за 100 -бальною шкалою. Виший бал отримують фунти, які мають найбільшу природну продуктивність.

Економічна оцінка земель — це оцінка земель як природного ресурсу та засобу виробництва в сільському й лісовому господарствах і як просторового базису в суспільному виробництві. Вона проводиться за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність використання їх та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення здійснюється для порівняльного аналізу ефективності використання таких земель. Визначається така оцінка в умовних кадастрових гектарах або в грошовому виразі.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель здійснюється для отримання даних, які характеризують земельні угіддя за природними і набутими властивостями, що впливають на їхню родючість, а також за ступенем забруднення фунтів.

Облік якості земель містить:*

класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;*

характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом фунтів, крутістю схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, у тому числі радіонуклідним;*

характеристику культурно-технічного стану природних кормових угідь;*

лісотипологічну характеристику лісових угідь;*

класифікацію земель населених пунктів (проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів);*

характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною й природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

. Державний земельний кадастр ведеться Державним комітетом України по земельних ресурсах; Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим; управліннями земельних ресурсів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій; виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів.

Інформаційна база державного земельного кадастру структуризується за територіями сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів. Під час формування державного земельного кадастру найбільш важливим і суттєвим є місцевий або районний рівень управління, оскільки саме тут відбувається накопичення основного обсягу інформації. Регіональні і національний земельні кадастри утворюються шляхом агрегації даних інформаційних систем нижніх рівнів в ієрархії екологічного управління. Матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання та охорони земель, а також технікоекономічні матеріали обгрунтувань використання та охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом із земельних ресурсів згідно з чинним законодавством.

Державний водний кадастр — це систематизований звід відомостей про:*

поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі — водні об'єкти);*

обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів);*

водокористувачів (крім вторинних);*

водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод: споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підземних вод, споруди для забору та транспортування води, споруди для скиду зворотних, вод, споруди, на яких здійснюється очищення зворотних вод (з оцінкою їх ефективності).

Державний водний кадастр створюється для систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Державний облік вод та водокористування здійснюється для встановлення відомостей про кількість і якість вод, про водокористування, на основі яких розробляються заходи щодо раціонального використання та охорони вод і відновлення водних ресурсів, а також для систематизації даних про забір та використання вод, про скидання зворотних вод і забруднювальних речовин, про наявність систем зворотного водопостачання та їх потужність, діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність.

Державний водний кадастр ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей кадастр містить три розділи: поверхневі води, підземні води та водокористування. Дані в розділах систематизуються за водними об'єктами та їхніми ділянками, басейнами річок та морів, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому по Україні. Розділи "Поверхневі води" і "Підземні води" ведуться Міністерством екології та природних ресурсів України, а розділ "Водокористування" — Державним комітетом України по водному господарству. Інформація перших двох розділів формується в результаті проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними та якісними характеристиками поверхневих вод.

Для координації діяльності Держводгоспу та Мінекоресурсів утворена і діє Міжвідомча комісія з питань ведення державного водного кадастру, яка розробляє загальні принципи ведення державного водного кадастру на єдиній методичній основі, узгоджує основні положення та методичні вказівки щодо ведення кадастру, розробляє загальні принципи побудови галузевих автоматизованих інформаційних систем державного водного кадастру та забезпечує їх функціонування, встановлює порядок міжвідомчого обміну кадастровою інформацією та її видачі користувачам.

Дані державного водного кадастру є основою для прийняття управлінських рішень щодо використання та охорони водних об'єктів. Крім оцінки кількісних та якісних характеристик вод, їх впливу на життєдіяльність природних екосистем, прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водності річок та якості води, державний водний кадастр має важливе значення в управлінні розвитком народногосподарського комплексу України. Його дані використовуються під час вирішення таких загальнодержавних проблем:*

розміщення виробничих сил на території країни;*

складання схем комплексного використання та охорони вод і водогосподарських балансів;*

поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних заходів;*

проектування водогосподарських, транспортних, промислових та інших підприємств і споруд, пов'язаних із використанням вод;*

розробка заходів щодо підвищення ефективності роботи водогосподарських систем;*

нормування водоспоживання і водовідведення, а також показників якості вод;*

розробка заходів щодо запобігання шкідливій дії вод та ліквідації її наслідків; **

регулювання взаємовідносин між водокористувачами, а також між водокористувачами та іншими підприємствами, організаціями й установами.

Державний лісовий кадастр — це система відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства та оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.

Державний,лісовий кадастр ведеться для ефективної організації охорони Й захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відновлення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді та забезпечення суб'єктів управління, органів місцевого самоврядування, зацікавлених органів державної виконавчої влади, лісокористувачів відомостями про лісовий фонд.

Інформація державного лісового кадастру формується на основі дані: державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастр: встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під час складання державного лісового кадастру використовуються такі документи:*

рішення про надання в користування земель лісового фонду або їх вилучення, зміну категорій захисності та груп лісів;*

акти огляду місць рубок;*

акти технічного приймання лісових культур;*

акти переведення невкритих лісовою рослинністю земель у вкриті;*

акти натурного обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явиш та інших чинників.

Документація державного лісового кадастру ведеться за трьома формами:

1) форма № 1 "Розподіл земель лісового фонду за їх категоріями в розрізі груп і категорій захисності";

2) форма № 2 "Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за переважаючими породами та групами віку";

3) форма № 3 "Загальні дані про землі лісового фонду".

Склад документації державного лісового кадастру і первинного обліку лісів та порядок їх ведення визначаються Інструкцією, що затверджується Державним комітетом лісового господарства України за погодженням із відповідними міністерствами та відомствами.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (надровий) — це система відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості і якості запасів корисних копалин та наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища і його геолого-економічної оцінки, а також відомостей про кожний прояв корисних копалин.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ведеться для систематизації даних про кількість, якість запасів родовищ і прояви корисних копалин, у тому числі техногенних, визначення їх промислової цінності, забезпечення інформаційної бази для розробки програм розвитку мінерально-сировинної бази України і здійснення ефективної екологічної політики в галузі охорони та використання надр.

Згідно із законом України "Про державну геологічну службу України" на державну геологічну службу покладається завдання створення