Визначення антропогенного впливу на повітряне середовище. Розрахунок викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом

План

1. Розрахунок аерозольного виносу електроліту з акумуляторів

2. Література

Розрахунок викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом

Переважна більшість підприємств має парк автомобілів різних типів" у зв'язку з чим виникає необхідність розрахунку річного викиду шкідливих речовин автомобільним транспортом та включення цих даних у планові форми з метою здійснення державного обліку цих викидів та розробки заходів щодо їхнього зниження на всіх рівнях планування, контролю та обліку.

В основу методики розрахунку викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом покладено середній питомий викид автомобілів окремих груп (вантажні, автобуси, легкові). При цьому викид шкідливих речовин коректується в залежності від технічного стану автомобілів, їхнього середнього віку, а також від впливу природних кліматичних умов.

Для автомобілів парку підприємства маса викидів за розрахунковий період Ј часу у-ї речовини (М]) при наявності в групі автомобілів з різними типами двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) — бензиновими, дизельними, газовими тощо — визначається за формулою

де і — кількість груп автомобілів;—

питома вага викиду у-ї шкідливої речовини автомобілем, j-ї групи з двигуном к-то типу на розрахунковий період (включаючи пробіговий викид з врахуванням партерних викидів і випаровувань пального), г/кг;—

пробіг автомобілів і-ї групи з двигуном R-го типу на розрахунковий період, млн км;—

добуток коефіцієнтів впливу п факторів на викид у-ї шкідливої речовини автомобілями і-ї групи з двигуном Л-го типу.

Коефіцієнт впливу визначається за табл. 3.34.

Наведений в табл. 3.34 склад шкідливих речовин не відбиває повною мірою кількісного складу шкідливих домішок у відпрацьованих газах автомобілів з ДВЗ дизельного типу (табл. 3.35).

Таблиця 3.34. Коефіцієнт впливу для різних груп автомобілів

Групи автомобілів | Косе | ШІІСНТ ВПЛИВУ ВИКИДІВ

окису вуглецю | вуглеводнів | окисів азоту

СВП | РТС | СВП | РТС | СВП | РТС.

Вантажні іі вантажні спеціальні

з бензиновими ДВЗ | 1,33 | 1,69 | 1.20 | 1,86 | 1.0 | 0.8

Вантажні і вантажні спеціальні

з дизельними ДВЗ | 1,33 | 1,80 | 1,20 | 2,0 | 1.0 | 1.0

Автобуси з бензиновими ДВЗ | 1.32 | 1,69 | 1,20 | 1,86 | 1.0 | 0.8

Автобуси з дизельними ДВЗ | 1,27 | 1,80 | 1.17 | 2.0 | 1.0 | 1.0

Легкові службові її спеціальні | 1,28 | 1,63 | 1.17 | 1.83 | 1.0 | 035

Легкові індивідуального

користування | 1.28 | 1.62 | 1.17 | 1,78 | 1.0 | 0.9

Примітка: СВП — середній вік парку, РТС — рівень технічного стану.

Таблиця 3.35. Кількісний склад шкідливих домішок, мг/мя у відпрацьованих газах

Компонент | Двотактні дизелі | Чотиритактні аиклі

Холостий хід | 100% навантаження | Холостий хід | 100% навантаження

Двоокис вуглецю | 1,70 | 2,20 | 1.20 | 2,10

Монооксид вуглецю | 1100,00 | 1100,00 | 700,00 | 1300,00

Акролеїн | 24,00 | 31.20 | 2.90 | 0.86

Оксиди азоту | 650,00 | 900.00 | 90.00 | 87.00

Двоокис сірки | 1600,00 | 1700,00 | 1800.00 | 1800.00

Сажа | 0,18 | 0,09 | 0.12 | 0.07

Пари палива | 3,00 | 25.00 | 3.00 | 25,00

Примітка: для діокенду вуглецю якісний склад наведено у відсотках.

Частку шкідливих домішок, що проникають у повітряне середовище через нещільність двигуна та його газоповітряний тракт, встановлюють за допомогою замірів у реальних умовах або розрахунковим методом.

Однак не для всіх типів двигунів існують аналітичні залежності для визначення концентрацій шкідливих речовин, тому реальні концентрації шкідливих домішок визначаються замірами в реальних умовах або розрахунковим методом. Зокрема, кількість шкідливих домішок, які виділяються при роботі швидкохідних негазощільних дизелів потужністю до 735,5 кВт, визначається за залежністю

де Р — кількість газу, мг/год;

N е — ефективна потужність дизеля за мінімальної кількості обертів, кВт;

К ц, К к — вміст окремих складових (газів) у відпрацьованих газах циліндра і картера, мг/л (табл. 3.36).

Таблиця 3.36. Вміст окремих складових, мг/л у відпрацьованих газах і в картері

Шкідливі домішки | Відпрацьований газ | Картер

Монооксид вуглецю | 0,80 | 1,3

Акролеїн | 0,90 | 0,04

Вуглеводні | 0,71 | 0,03*

Оксиди азотл | 0,61 | -

* Приведена сумарна концентрація.

Розрахунок аерозольного виносу електроліту з акумуляторів

Свинцево-кислотні акумулятори належать до найбільш поширених хімічних джерел струму, широко застосовуються в різних галузях техніки, в тому числі в електрокарах, котрі є одним з основних міжцехових транспортних засобів.

При експлуатації кислотних акумуляторних батарей виділяються водень, кисень, двоокис сірки, сурм'янистий та миш'яковистий водень, вуглекислий газ, а також аерозоль сірчаної кислоти (акумуляторні гази) у вигляді туману. Водень та кисень виділяються внаслідок електролізу води.

Сурм'янистий водень (стибін) отримується при взаємодії атомарного водню з сурмою, котру додають для надання міцності пластинам. Частина сурм'янистого водню розчиняється в електроліті, в активній масі та в сепараторах, а більша частина разом з воднем надходить у повітря. Виділення сурм'янистого водню помітно збільшується зі збільшенням газовиділень з акумулятора.

Миш'яковистий водень (арсин) утворюється в невеликих кількостях внаслідок протікання реакцій між миш'яком та сірчаною кислотою. Миш'як у вигляді незначних домішок міститься у свинці та в сірчаній кислоті. Арсин — з'єднання

нестійке, що легко розкладається на миш'як та водень. Вуглекислий газ виділяється з акумуляторів в незначній кількості при використанні в них сепараторів з дерева.

Кількість водню (л/г), що виділяється при заряджанні кислотних акумуляторів, розраховується за виразом

де І 1, І 2,…, І n — величина зарядного струму (вказується в паспорті акумулятора), А;

n — кількість акумуляторів в батареї, яка заряджається.

Знаючи V п можна встановити, скільки потрапило у повітря сірчаної кислоти з врахуванням того, що з 1 л водню виділяється 0,3 мг/Н 2 SO 4 -804 — для герметичних акумуляторів з дихальним отвором; 0,9 мг/л — для відкритих акумуляторів із захисним склом; 3,0 мг/л — для відкритих акумуляторів без захисного скла.

У випадку заряджання лужних акумуляторів

де n r — коефіцієнт, що враховує величину зарядного струму, дорівнює 0,85 при заряджанні акумулятора постійним струмом та 0,25 — при заряджанні струмом, що спадає за величиною.

Кількість лугу, що виділяється, визначається за залежністю

Де V r Vn — кількість газів та водню (відповідно), що виділяються з акумулятора, л/год.

Особливістю лужних акумуляторів є активна взаємодія водного розчину з вуглекислим газом, повітря з утворенням карбонатів. Наявність їх викликає підвищення внутрішнього опору акумуляторів. Зростання карбонатів у 2,5—3 рази порівняно з нормою знижує ємність акумуляторів на 35— 40 %.

Література

1. Основи екології та соціоекології: Навч. посіб. для підприємств зв'язку / За ред. М.М. Назарука. — Львів: За вільну Україну, 1997. — 210 с.

2. Назару к М.М. Соціоекологія: Словник-довідник. — Львів: ВНТЛ, 1098. — 172 с.

3. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. — Львів: Поллі, 1997, — 256 с.

4. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. для студентів природ, фак. вищих навч. закладів. — 2-ге вид., зі змінами. — К.: Либідь, 1995" — 368 с.

5. Гук М. та ін. Державна екологічна інспекція України. Державна інспекція охорони природного середовища Польщі. Контроль і моніторинг природного середовища в Україні та Польщі. — Варшава, 1994. — 99 с

6. Кормилицын В.И., Цицкшивили М.С., Яламов ЮМ. Основы экологии: Учеб. пособие. — М.: МПУ, 1997. — 68 с: ил.

7. Луконенко В.Г., Несоленое Г.Ф. Определение антропогенного воздействия производственного процесса на воздушную среду: Учеб. пособие. — Самара: Самарский гос. аэрокосм, ун-т, 1994. — 44 с

8. Горелов А.А. Экология: Учеб. пособие. — М.: Центр, 1998. — 240 с: ил.

9. Справочник по охране окружающей среды / В.Г. Са-хаев, Б.В. Щербицкий. — К.: Будівельник, 1986. — 152 с.

10. Белов СВ., Барбинов Ф.А., Козья ков А.Ф. Охрана окружающей среды: Учеб. пособие для техн. спец. вузов / Под ред. СВ. Белова. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Высш. шк., 1991. — 319 с: ил.

11. Иванов Б.А. Инженерная экология. — Л.: Изд-во Ле-нингр. ун-та, 1989. — 152 с: ил.