Наведена інтерпретація ризику знаходить практичне застосування. Однак визначення рівня ризику як імовірної категорії є більш зручним і прийнятним при вирішенні широкого кола завдань наукового і практичного характеру, особливо завдань, що стосуються запільної оцінки рівня безпеки.

Методика екологічної оцінки наслідку техногенного впливу і навантажень на навколишнє середовище регіону

Запропонована методологія і система соціально-економічних критеріїв призначається для економічного обґрунтування варіантів сталого еколого-економічного розвитку регіону при:*

проектуванні і виборі варіантів проектів промислових, сільськогосподарських і транспортних комплексів;*

визначенні черговості будівництва й облаштованості цих об’єктів;*

економічному обґрунтуванні досягнення нормативної якості навколишнього середовища;*

оцінці економічної ефективності проведених .ахолій. Методологія базується на таких принципах економічного обґрунтування розвитку економіки регіону:*

дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища, Що відповідають інтересам охорони здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища з урахуванням перспективних змін, обумовлених розвитком виробництва і демографічних зрушень;*

одержання максимального економічного ефекту від поліпшення стану навколишнього середовища.

Міра досягнення зазначених цілей оцінюється показниками соціальних і економічних результатні проведених заходів. Ці результати виявляються на різних ріннях:

а) екологічний результат полягає у зниженні негативного вплину на довкілля різних факторій і поліпшенні стану на в кол и 111 и ього середе > в и ща;

б) соціально-економічний рез) іьтат полягає у забезпеченні якості проживання населення (поліпшенні .иорон’я населення; скороченні захворюваності; збільшенні тривалості життя іі активної діяльності, поліпшенні умов праці і відпочинку; підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду; збереженні естетичної штик и природних і антропогенних ландшафтів, пам’яток природи, заповідних зон і інших територій. що охороняються, економії і запобіганні втрат.

Система економічних критеріїв, що визначають вибір напрямків еколого-економічного розвитку регіону.

Економічне обґрунтування вибору напрямків еколого-економічного розвитку регіону доцільно проводці и шляхом зіставлення економічних результатів віл застосування різних технологічних варіантів і проектів і и весту вашої з витратами, необхідними для реалізації них заходів

При оцінці ефективної її природоохоронних витрат з урахуванням додаткових вкладень у вигляді частини витратна організацію безпеки, необхідно визначитися з тим, які критерії будуть прийняті.

Головним є два критерії: здоров’я людини і якість навколишнього середовища.

Методи соціально-економічної оцінки напрямків розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту й оптимальних інвестиційних рішень повинні ґрунтуватися на сполученні відомого методу аналізу економічної ефективності, нетрадиційного аналізу "витрати/вигоди" і оцінки екологічно прийнятного ризику.

У загальному вигляді формалізований вираз методу "витрати/вигоди" може бути інтерпретований для вибору варіантів інвестиційних проектів з урахуванням екологічної складової в такий спосіб:

де: В - чиста вигода;

V - загальна вигода (включаючи користь від запобігання збитку);

Р - капітальні, транспортні й експлуатаційні витрати; X - витрати на забезпечення обраного рівня екологічної безпеки;

У - витрати, пов’язані з реальним (залишковим) збитком (включаючи збиток, пов’язаний з передчасною смертю чи захворюванням людей у зв’язку з забрудненням навколишнього середовища і збиток іншим елементам навколишнього природного середовища).

Економічним результатом (чистою вигодою) від проведення природоохоронних заходів є забезпечення цими заходами:*

у сфері матеріального виробництва - приріст обсягів чистої продукції чи прибутку;*

у невиробничій сфері - економія витрат на проведення робіт і надання послуг;*

у соціальній сфері - скорочення захворюваності та запобігання, пов’язані з втратою чистої продукції, скороченням виплат з фонду соціального страхування і на лікування.

Загальна вигода складається із суми наступних величин:

де

Vy - запобігання економічного збитку від забруднення навколишнього середовища, тобто вигода, що виникає у зв’язку зі зниженням забруднення навколишнього середовища;

Vo - приріст економічної грошової оцінки природних ресурсів, що зберігаються (або поліпшуються) завдяки здійсненню заходів щодо охорони природних ресурсів.

Комплексна оцінка збитку й екологічно прийнятного ризику

Визначення рівня прийнятної безпеки і ризику є складним завданням, що вимагає проведення наукового аналізу економічних, соціальних, екологічних, демографічних і інших факторів.

Для балансу між пріоритетами екологічного й економічного характеру введемо категорію соціально-прийнятного ризику, що визначає, який рівень ризику гарантує екологічну безпеку.

Концепція соціально-прийнятного ризику як засобу пошуку балансу між стратегіями економічного й екологічного розвитку одержала широке поширення в індустріально розвинутих країнах. Передбачається, що за допомогою цієї концепції можна відповісти на запитання, який рівень ризику гарантує екологічну безпеку. Прийнятий рівень екологічного ризику залежить від того, які вигоди одержує населення при збільшенні ризику за рахунок підвищення рівня соціально-економічного добробуту і які витрати необхідні для того щоб рівень екологічного ризику не перевищував рівень соціально-прийнятного ризику.

Методи аналізу й оцінки ризику відносять, головним чином, до двох великих класів:

1) методи, засновані на теорії дослідження операцій;

2) методи, засновані на теорії прийняття рішень.

На практиці в більшості випадків використовують методи аналізу ризику з імовірним "входом", аналіз дерева рішень, теорію ігор. Це викликано насамперед прагненням по можливості формалізувати процедуру аналізу ризику, що дозволило б застосовувати методи математичного моделювання.

Однак використання методів моделювання можливе тільки у випадках:

1) великої кількості спостережень за ситуаціями ризику і наявності відповідної інформації з витрат, наслідків і частоти повторюваних подій;

2) існування систем з уже відомими закономірностями розвитку, що дозволить виявити ступінь ризику через оцінку імовірності очікуваних наслідків рішення.

У більшості реальних ситуацій, пов’язаних з ризиком, мас місце дуже суб’єктивна оцінка ступеня ризику, отримана у результаті застосування аналітичних (групових чи індивідуальних) експертних оцінок.

Оцінка екологічного ризику - це наукове дослідження, в якому факти і науковий прогноз використовуються для оцінки потенційного шкідливого впливу на навколишнє середовище. Управління ризиком - це процес прийняття рішень, у якому враховується оцінка екологічного ризику, а також технологічні та економічні можливості його попередження.

До основних джерел техногенного екологічного ризику звичайно відносяться:*

постійні викиди промисловими й іншими господарськими об’єктами шкідливих речовин в атмосферу, водойми і грунт;*

аварійні викиди зазначених об’єктів;*

аварії на транспорті під час перевезення і подачі небезпечних речовин і матеріалів;*

небезпечні природні явища (землетруси, урагани, повені, виверження вулканів, що супроводжуються техногенними явищами);*

сільськогосподарська діяльність, пов’язана з застосуванням добрив, інсектицидів, гербіцидів;*

урбанізація і її наслідки для стану навколишнього середовища.

При кількісній оцінці рівня ризику для тою чи іншого району вважається доцільним проводити наступні процедури :*

ідентифікацію й облік джерел шкідливих речовин;*

виділення пріоритетних джерел і визначення величин ризику, виходячи з можливого, відверненого і фактичного збитку для здоров’я людини і якості навколишнього природного середовища;*

багатофакторний системний аналіз небезпечних об’єктів, їхнє ранжування за критерієм ризику і розробка територіальних і регіональних карт ризику.

При нормальному функціонуванні небезпечних об’єктів їхній техногенний вплив пов’язаний з регламентованими викидами в атмосферу, скидами у водойми і забрудненням ґрунту різними хімічними, радіоактивними і біологічними активними речовинами.

Оцінки стратегій за звичай є імовірними. Для прийняття рішень в умовах ризику і формалізованого аналізу цих рішень у практиці західних країн досить активно застосовується теорія ризику.

З урахуванням досліджень розроблена процедура аналізу факторів ризику й оцінки ступеня ризику проектів заходів природоохоронного призначення.

Основні питання заключного блоку процедури;*

групування проектів за ступенем ризику;*

порівняння і вибір проектів з урахуванням можливостей їх організаційно-економічної підтримки.

Вибір проектів за ступенем ризику варто суміщати з аналізом можливих варіантів організаційно-економічної підтримки інноваційних рішень (Додаток 5).

Література

1. Системи управління навколишнім середовищем. 14000-97. - Київ: Держстандарт, 1997. - 14 с.

2. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: экономические аспекты / Отв. ред. Л.Н. Карпов. - М.: Наука, 1990.- 154 с.

3. СтадницкиііГ.В.,РодионовА.И. Экология.- М.: Высшая школа, 1988. - 272с.

4. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України .- К.: Техніка, 2000. - 578 с.

5. Стольберг Ф.В. Экология юрода: Учебник для студентов. - К.: Либра, 2000. - 464с.

6. Україна у цифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. / Держкомстат України. - К.: Техніка, 2001. - 256 с.

7. Федосеев В.Н. Предупреждение чрезвычайных ситуаций и ликвидация их последствий (управленческий аспект) // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №6. С.72-80.

8. Царенко О.М., Нєсвєтов О.О., Кадацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. - Суми: видави. "Універсальна книга", 2001.- 326 с.

9. Черп О.М., Винниченко В.И., Хотулева М.В., Молчанова Я.П., Дайман СЮ. Экологическая оценка и экологическая экспертиза. 3-е издание, переработанное и дополненное. Интернет((пЦр:/Аууу.5 .))

10. ЧескинМ. Внимание: шум! - Лениздат, 1978. 191 с.

11. Фатхутдинов Р. Менеджмент как инстру,мент достижения конкурентноспособности. // Проблемы теории ii практики управлення. - 1997. - № 5. - С. 18-27.

12. . ХепсЛ., Мельник Л.Г., БунЭ. и др. Экономика природопользования: Учебник. - Киев: Наукова думка, 1998. - 480 с.

13. Хесле В. Философия и экология. - М., 1994 - с. 8