середня температура на планеті підвищиться на 2—4 °С, у помірних широтах — на 10—15 °С, і в Арктиці — на 15—20 °С. У Львові середня температура січня -5 °С буде сягати +5 — +10 °С, липня — +18 °С і навіть може зрости до +28 —1-33 °С. Що ж чекає людство, якщо опадів буде лише 100—200 мм на рік, до того ж кислотних?
Виникають ще дві не менш небезпечні проблеми: потепління в Арктиці і Антарктиці призведе до швидкого танення льодовиків. Якщо їхній об'єм зменшиться на 50 %, то рівень Світового океану підніметься на 25—35 м. Багато прибережних міст буде затоплено водою. Зміна клімату супроводитиметься зміною погодних умов, які навіть важко передбачити. Справжнім екологічним катаклізмом на планеті є посуха в Африці, де пустеля наступає на савану зі швидкістю 50 км на рік замість 1 км на рік в минулому.
Охорона природи нерозривно пов'язана також з боротьбою проти термоядерної війни. Адже вона загрожує людству не тільки фізичним винищенням, а й жахливими змінами клімату, що стануться після неї. Вчені багатьох країн світу провели моделювання наслідків термоядерної війни на ЕОМ, яке отримало назву "ядерної зими". Опубліковано кілька її сценаріїв. У перший день війни в північній півкулі (тут мешкає 85 % населення світу) в атмосферу підніметься 300 млн тонн диму і пилу. Протягом тижня на поверхню планети доходитиме менше 1 % сонячного світла, а протягом наступних трьох тижнів — не більше ніж 10 %.
Вміст озону зменшиться на 50 %, що збільшить надходження ультрафіолетового проміння до смертельних для людини доз. Якщо війна відбудеться весною або влітку, температура на 20—ЗО °С знизиться, тобто літо перетвориться на зиму. Низька температура утримуватиметься кілька місяців, що порушить нормальний хід процесів фотосинтезу. Люди гинутимуть від голоду, отруйних газів,
які утворюються під час пожеж, кислотних дощів і радіоактивного зараження.
Ядерну війну можна викликати за допомогою лазерних установок з термоядерною заправкою. Кілька сотень таких лазерів, спрямувавши на Землю тисячі смертоносних променів, можуть викликати гігантські пожежі міст і сіл. Ефект від цього може бути таким же катастрофічним, як від атомного вибуху.
Стан повітряного середовища України
Основними забруднювачами повітря України є підприємства чорної металургії (33 % ), енергетики (ЗО %), вугільної промисловості (10 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (7 %).
Щорічно по всій Україні в атмосферу виділяється близько 17 млн тонн шкідливих речовин (табл. 2.16).
Понад третину всіх промислових викидів шкідливих домішок у повітрі припадає на теплові станції, які використовують паливо (табл. 2.17).
Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (їхня частка складає 80 % викидів).
У викиди оксидів азоту головний внесок — 72 % — дають підприємства енергетики та металургії.
Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості дають найбільший внесок — 43 % — у викиди вуглеводнів.
Більше третини загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу дає автотранспорт — 6,5 млн тонн на рік. В Євпаторії та Ужгороді згаданий показник складає 91 % від загальної кількості викидів.
Встановлено два нормативи забруднення повітря: максимально-разова і середньодобова гранично допустима концентрація (ГДК).
Максимально-разова ГДК необхідна для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни біоелектричної активності головного мозку, світлової чутливості очей тощо) при короткотривалому впливі забруднювачів (до 20 хв.), а середньодобова — з метою попередження їхнього резорбтивного (загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та ін.) впливу.
Таблиця 2.16. Основні показники охорони атмосферного повітря
Таблиця 2.17. Викиди шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря за видами економічної діяльності у 2003 р.
Галузь | Кількість підприємств, які мали викиди | Обсяги викидів,
ТИС. т | У тому числі газоподібних та рідких | Викинуто в середньому одним підприємством
тис. т | відсотків до загальної кількості
Всього | 15123 | 4087,8 | 3394,6 | 83,0 | 270,4
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство | 949 | 12,7 | 9.1 | 71,1 | 13,5
Рибне господарство | 46 | 0,4 | 0,3 | 75,0 | 8,7
Промисловість | 7680 | 3730,6 | 3118,1 | 83,6 | 485,8
Добувна промисловість | 503 | 902,7 | 827,7 | 91,7 | 1794,6
видобування енергетичних матеріалів | 279 | 734,1 | 701,9 | 95,6 | 2631,3
видобування неенергетичних матеріалів | 224 | 168,6 | 125,8 | 74,6 | 752,4
Обробна промисловість | 6226 | 1540,7 | 1319,6 | 85,6 | 247,6
харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів | 2049 | 56,7 | 49,9 | 88,0 | 27,7
виробництво коксу та продуктів нафто-переробления | 49 | 139,8 | 122,9 | 87,9 | -_
2853,3
хімічне виробництво | 209 | 71,4 | 64,7 | 90,6 | 341,6
виробництво інших неметалевих мінеральних виробів | 715 | 76,9 | 42,5 | 55,3 | 107,6
металургія та оброблення металу | 437 | 1135,7 | 990,0 | 87,2 | 2598,8
виробництво машин та устаткування | 867 | 24,7 | 20,9 | 84,6 | 28,5
Виробництво електроенергії, газу та води | 951 | 1287,2 | 970,8 | 75,4 | 1354,9
Будівництво | 1496 | 32,2 | 26,3 | 81,7 | 21,5
Транспорт і зв'язок | 1756 | 140,6 | 132,5 | 94,2 | 80,1
у тому числі наземний | 1049 | 116,4 | 114,1 | 98,0 | 111,0
Інші види економічної
ДІЯЛЬНОСТІ | 3196 | 171,3 | 108,3 | 63,2 | 53,6
Для оцінки впливу забруднювачів на здоров'я населення потрібно користуватися не лише максимально-разовими і середньодобовими ГДК, які регламентують вміст хімічних речовин у повітрі населених пунктів, але й показниками, які характеризують вміст шкідливих речовин за тривалий період (місяць, рік). Підставою для цього є те, що невеликі концентрації речовин при тривалій дії справляють такий же негативний ефект, як і висока концентрація за короткий проміжок часу.
Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря сірчистим газом, окисами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливає на здоров'я людей. При цьому може збільшуватися загальна захворюваність населення, обумовлена ураженням окремих органів і систем організму.
На території України функціонує 1500 підприємств, що викидають в атмосферу шкідливі речовини. Загальна кількість відходів щороку збільшується на 12 млн тонн.
Найбільш високе забруднення атмосферного повітря характерне для Донецького і Придністровського регіонів України, а також навколо обласних центрів.
У нашій державі вживаються заходи щодо зниження викидів в атмосферу шляхом оснащення джерел викидів шкідливих речовин пилогазоочисними установками. Здійснюється заміна або реконструкція застарілих пилогазоочисних установок, впровадження мало- та безвідходних технологічних процесів та інше. Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери займає транспорт. Так, більше 40 % оксиду вуглецю, 46 % вуглеводнів і близько ЗО % окисів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють в атмосферу, припадає на транспорт. Загальний обсяг шкідливих викидів автотранспорту — 2,7 млн тонн на рік. В Україні викиди автотранспорту становлять близько 27 % від всього об'єму викидів забруднюючих речовин.
Література
1. Основи екології та соціоекології: Навч. посіб. для підприємств зв'язку / За ред. М.М. Назарука. — Львів: За вільну Україну, 1997. — 210 с.
2. Назару к М.М. Соціоекологія: Словник-довідник. — Львів: ВНТЛ, 1098. — 172 с.
3. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. — Львів: Поллі, 1997, — 256 с.
4. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. для студентів природ, фак. вищих навч. закладів. — 2-ге вид., зі змінами. — К.: Либідь, 1995" — 368 с.
5. Гук М. та ін. Державна екологічна інспекція України. Державна інспекція охорони природного середовища Польщі. Контроль і моніторинг природного середовища в Україні та Польщі. — Варшава, 1994. — 99 с
6. Кормилицын В.И., Цицкшивили М.С., Яламов ЮМ. Основы экологии: Учеб. пособие. — М.: МПУ, 1997. — 68 с: ил.
7. Луконенко В.Г., Несоленое Г.Ф. Определение антропогенного воздействия производственного процесса на воздушную среду: Учеб. пособие. — Самара: Самарский гос. аэрокосм, ун-т, 1994. — 44 с
8. Горелов А.А. Экология: Учеб. пособие. — М.: Центр, 1998. — 240 с: ил.
9. Справочник по охране окружающей среды / В.Г. Са-хаев, Б.В. Щербицкий. — К.: Будівельник, 1986. — 152 с.
10. Белов СВ., Барбинов Ф.А., Козья ков А.Ф. Охрана окружающей среды: Учеб. пособие для техн. спец. вузов / Под ред. СВ. Белова. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Высш. шк., 1991. — 319 с: ил.
11. Иванов Б.А. Инженерная экология. — Л.: Изд-во Ле-нингр. ун-та, 1989. — 152 с: ил.