м. Київ | 1069,6 | 662,1 | 172,2 | 112,5 | 30,5

м. Севастополь | 1409,4 | 824,8 | 257,1 | 145,1 | 39,1

цьому не враховується, що в Німеччині до складу лікарів не входять стоматологи, гігієністи, ті лікарі, які не займаються безпосередньо лікуванням. Не береться до уваги й те, що в Німеччині втричі більше середнього медичного персоналу, ніж в Україні, а це означає, що раціональніше організований процес роботи лікарів. Перевантаження середнього медперсоналу зумовлює його високу плинність, що негативно позначається на обсягах і якості медичних послуг. Державна система охорони здоров'я України нині виявилась недостатньо підготовленою до такого різкого зростання захворюваності.

Послуги ж, які надаються недержавними медичними закладами, практично недоступні для населення з низькими доходами. Недоступні такі послуги і для переважної більшості сільських жителів, безробітних, пенсіонерів.

Незадовільний стан здоров'я населення України зумовлений також нездоровим способом життя, нераціональним харчуванням, що спричинене умовами життя у час здійснення реформ. Встановлено, що погане харчування в дитинстві негативно позначається не лише на стані здоров'я, а й на продуктивності праці в дорослому віці. І навпаки, поліпшене харчування сприяє зниженню захворюваності та смертності і, врешті-решт, збільшенню тривалості життя.

Сучасна структура харчування характеризується низьким рівнем споживання білково-калорійних продуктів, що негативно позначається на здоров'ї населення, провокує збільшення кількості соціальних хвороб, так званих хвороб бідності. Останнім часом в Україні спостерігається підвищення захворюваності органів травлення, ендокринної системи, обміну речовин тощо. /

Україна з 1991 р. за рівнем смертності посідає перше місце в Європі. 40 % дітей народжуються з тими чи іншими відхиленнями у стані здоров'я. До школи йдуть практично здоровими всього 10—15 % дітей.

Показники народжуваності і смертності серед сільського населення значно вищі, ніж серед жителів міста.

Різко зростає захворюваність населення та смертність у працездатному віці. Лише за 90-ті роки останній показник зріс більш як на 20 %. Серед причин смертності переважають хвороби кровообігу (понад 55 % ), новоутворення (14 % ), хвороби органів дихання (близько 6 %).

Нині за середньою тривалістю життя населення Україна посідає 57-ме місце у світі серед чоловіків і 45-те — серед жінок. У межах нашої держави найменша тривалість життя спостерігається серед населення південних областей України, де люди живуть у середньому на 3—4 роки менше ніж у західних. Загальновизнано, що хвора нація неспроможна ефективно вирішувати питання економічного, соціального і духовного розвитку. Знижується поріг життєстійкості.

Нині майже всі показники здоров'я населення України є набагато гіршими, ніж, скажімо, у Франції, Англії, Швеції, інших розвинених країнах світу, що зумовлено насамперед складною економічною ситуацією, нездоровим способом життя, низьким рівнем фінансового забезпечення галузі охорони здоров'я. У 1996 р. обсяг фінансування становив 3,7 % ВВП, у 1998 р. — 3,4, у 1999 р. — 3,1 %, тобто 40 % оптимальних потреб.

Особливо треба наголосити на прямій залежності життя людей в Україні від стану навколишнього середовища. Внаслідок постійного втручання людини в природу відбувається порушення екологічної рівноваги і, як наслідок — посилення нервово-емоційного напруження при повній консервативності функцій організму, що може бути причиною погіршення здоров'я населення. Це викликає необхідність розширення і поглиблення наукових досліджень факторів навколишнього середовища.

Урбанізація та її негативні наслідки

У наш час особливо зросло забруднення навколишнього середовища у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація людей в містах, з'являються і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси, збільшується їхня кількість, розміри та проблеми.

Очікується, що частка міського населення в Західній Європі в 2000 році складе 71 %, в Північній Америці — 87, в Латинській Америці — 80, в Австралії і Океанії — 80, в Східній Азії — 40, в Південній Азії — 35, в Африці — 39 %. У1900 році у світі налічувалось 10 міст-мільйонерів, в 1975 — 185, в 2000 році (за прогнозами) їх число перевищить 400. В 1920 році два найбільших міста світу — Нью-Йорк і Лондон мали відповідно 5620 тисяч і 4483 тисячі чоловік населення, два — Париж і Чикаго — наближалися до трьох мільйонів (відповідно 2906 і 2702 тис.) і ще чотири міста — двох мільйонів чоловік (Токіо — 2173, Берлін — 1903, Відень — 1841 і Філадельфія — 1824 тисячі чоловік). Вісім із десяти найбільших міст світу були у США, Європі й Японії і тільки 2 — в Південній Америці та Китаї.

Через сорок років, в 1960 році, якісна картина розташування багатомільйонних міст на карті світу істотно не змінилася, якщо брати до уваги десять найбільших міст: вісім з них знову розташовані у США, Європі та Японії і два — в Південній Америці та Китаї. Зате кардинально змінилися у бік збільшення населення розміри міст, і на карті світу з'явилися мегаполіси, що перевищують п'яти-, шести- і десяти-мільйонний рівень чисельності мешканців.

Очолюють цей список Нью-Йорк (14 164 тис), Лондон (10 772 тис.) і Токіо (10 686 тис). За ними йдуть три міста, що перевищують вісім мільйонів або наближаються до цієї цифри: Рейн-Рур (8736 тис), Шанхай (7432 тис) і Париж (7420 тис) і чотири міста, що мають або перевищують рівень шести мільйонів — Буенос-Айрес (6700 тис), Лос-Анджелес (6530 тис), Москва (6285 тис.) та Чікаго (6977 тис).

Список цих міст свідчить про якісно нову тенденцію в урбанізації світу — колосальне зростання міст-мегаполісів у країнах, що розвиваються, які утворилися на місці колишніх світових імперій: вісім найбільш заселених міст припадають саме на ці країни, і тільки Токіо та Нью-Йорк продовжують залишатися в першій десятці лідерів урбанізації.

В Україні тільки столиця — Київ є багатомільйонним містом, населення якого сягнуло трьох мільйонів, а отже, його можна вважати еквівалентом трьох одномільйонних міст. Сім міст вже перевищили або сягають одномільйонного рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Десять міст, в яких зараз від 0,5 до 0,3 мільйона мешканців (Маріуполь, Миколаїв, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Херсон, Сімферополь, Горлівка, Полтава) незабаром наблизяться до одномільйонного рівня, асимілювавши навколишні менші містечка. Нарешті ще десять міст, які можуть дорости до мільйона в першій половині XXI ст., — Чернігів, Чернівці, Суми, Дніпродзержинськ, Житомир, Івано-Франківськ, Хмельницький, Черкаси, Рівне, Луцьк і які зараз налічують від 0,3 до 0,2 мільйона жителів. Отже, можна сподіватися, що невдовзі половина населення України проживатиме в містах. Переважна частина великих міст — це індустріальні комплекси, і головна їхня проблема і нездоланна біда, на жаль, — продукування виробничих відходів, сміття. Деградоване штучне міське середовище справляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.;

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як рак легень, у великих містах нині реєструється в два — три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергійними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Мешканці великих міст вже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Зокрема, в Україні в більшості міст якість питної води не відповідає санітарним нормам. Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними змінюється фізичний стан порід.

Одночасно з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації ретельно вивчаються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Це соціальне явище досліджують екологи, економісти, соціологи і представники багатьох галузей науки, застосовуючи комплексний, системний аналіз.

Література

1. Булгакова Н.Г., Василевская Л.С., Градус Л.Я. и др. Контроль за выбросами в атмосферу и работой газоочистных установок на предприятиях машиностроения: Практ. руководство. — М.: Машиностроение, 1984. — 128 с: ил.

2. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среды: Учеб. пособие. — М.: Аспект Пресс, 1997. — 143 с: ил.

3. Маслов H.H., Коробов Ю.И. Охрана окружающей сре ды на железнодорожном транспорте: Учеб. для вузов. — М.: Транспорт, 1996. — 238 с.

4. Статистичний бюлетень за січень —липень 1999 року. — К., 1999. — № 2.

5. Демографічні процеси в США / Соцдослідження. — 1999. — № 6.

6. Гайда Н.Г. Стан та перспективи розвитку перинатально! допомоги на етапі реформування охорони здоров'я в Україні / Пери патологія та педіатрія. — 1999 — № 1.

7. Україна на зламі тисячоліть. Історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. [Кол. моногр.] Щокін Г.В., Попович М.В., Кармазіна М.С. та інші. За заг. ред. Г.В. Що кіна, М.Ф. Головатого; Автор передм. Л.М. Кравчук. — К.: МАУП. — 2000. — 384 с

8. Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К., 1999.

9. Данилишин Б.М., Дорогунцов СЛ., Міщенко B.C. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку