В той же час Україна при відсутності національної правової і нормативної бази в сфері екоаудиту пішла по шляху механічного використання канадського досвіду. У Білорусії ЕА як інструмент політики в сфері охорони навколишнього середовища використовується для оцінки екологічно небезпечних об’єктів. В Казахстані можливості розвитку ЕА відкриваються в сфері розробки мінеральних ресурсів.

Нині Україна переживає нову фазу розвитку екоаудита. Це визначається значною мірою потребами практики. Так, низка українських підприємств, що має вихід на міжнародні ринки, змушена проводити міжнародну погоджену процедуру ЕА й одержувати відповідний сертифікат з екологічної безпеки виробництва і продукції. Тобто, якщо підприємство відповідає вимогам EMAS і міжнародним стандартам ISO серії 14000 - забезпечується конкурентоздатність її продукції на світовому ринку.

У цілому Система ЕА в Україні розвивається за наступними напрямками:

1) як один з видів діяльності на ринку робіт і послуг природоохоронного призначення, що підлягає ліцензуванню і проведенню з метою підвищення ефективності процедур екологічних оцінок, екологічного контролю і практики дозволів для різних видів діяльності, здатних спричинити потенційно негативний вплив на стан навколишнього середовища;

2) як аудит природокористування. Він одержав розвиток поки що лише в сфері надрокористування, пов’язаного зі специфікою гірського виробництва, небезпекою життєдіяльності як на рівні ландшафтів, так і в підземних умовах. Очевидно, що в перспективі система ЕА охопить і інші сфери природокористування (водогосподарську діяльність, лісове господарство, рекреаційну діяльність та ін.).

3) вважається, що третім напрямком аудита як інструмента екологічної політики повинний стати екологічний аудит території (регіон, місто, район). На жаль, даний напрямок застосування екоаудита в Україні розроблено в найменшій мірі, хоча багато проблем соціально-економічної й екологічної незбалансованості зароджуються саме на регіональному і місцевому рівні.

У залежності від специфіки і пріоритетності завдань, екоаудит території може включати такі основні блоки:*

огляд стану навколишнього середовища (вода і водопостачання, енергозабезпечення й енергозбереження, забруднення атмосфери, ґрунту, сфера кругообігу з відходами, транспортне обслуговування, шум, біота і зелені насадження й ін.);*

політика і програми в сфері природокористування й охорони навколишнього середовища (оцінка стану екологічної політики, програми і системи управління, фінансове регулювання і т.д.);*

пропозиції з удосконалення екологічної політики на територіальному рівні.

Література

1. Охорона навколишнього середовища в України: 1994-1995. - К.: Видавництво Раєвського, 1997. - 95 с.

2. Петров К.М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы. Учебное пособие для вузов. - СПб.: Химия, 1998. - 352 с.

3. Пирогов ПЛ., Михно В.К. Вторичные ресурсы: автоматизированная система планирования. - М.: Экономика. 1989. -110 с.

4. Пироговский В Л. Шумовое загрязнение городов // Экология. - № 9. - С. 4 - 5.

5. Плешков А.П., Орлов И.В. Очерки зарубежного страхования . - М.: АНКИЛ, 1997.

6. Плотников В.В. На перекрестках экологии. - М.: Мысль, 1995. - 208с.

7. Про екологічну експертизу. - Закон України // Відомості Верховної Ради України. - №8, 1995, ст. 54.

8. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України. - К: Україна, 1991. - 59с.

9. Проект Закону України "Про екологічний аудит" / КарповО., Волок А., Шевчук С. - 2001р.

10. Проблеми сталого розвитку України. /Під науковим керівництвом Волошина В.В. - Київ:"БМТ". - 1998. - 400 с.

11. РеймерсН.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. М.: Просвещение. - 1992.- 320 с.

12. Ресурсосбережение: эколого-экономический аспект / Н.И. Конищева, Н.А.Кушнирович и др. - К.: Наукова думка, 1992.- 212 с.

13. Рутінський М.І. Сталий розвиток: від вербальної концепції до концептуальної моделі. // Український географічний журнал. - 2000.- № 1. - С. 35-38.