Відносні виробничі показники оцінки забруднення довкілля визначаються за формулами:

Де  — коефіцієнти відповідно корисного використання природних ресурсів, забруднення атмосфери, водних басейнів, ґрунтів;—

кількість природних ресурсів, що використовуються при виробництві певного виду продукції, маса природних ресурсів, котрі перейшли відповідно у викиди, стоки та відходи.

За масою природних ресурсів, котрі переходять в готову продукцію, оцінюється екологічність технології виробництва продукції (безвідходна, маловідходна, відкрита).

Викиди, стоки, відходи повинні очищатися з одночасним вилученням з них корисних речовин, котрі можуть використовуватись для виробництва нових виробів. Ступінь очищення викидів, стоків та відходів від шкідливих речовин характеризує чистоту, екологічність технологічного процесу та підприємства.

Ступінь чистоти виробничих процесів можна оцінити за допомогою безрозмірних коефіцієнтів:

За значеннями коефіцієнтів чистоти технологічні процеси класифікуються таким чином: Rч = 1 — ізольовані відносно атмосфери, водних басейнів, ґрунтів; Rч 0,9—1 — чисті; Rч = 0,5—0,9 — напівчисті; Rч = 0,5 — брудні.

Матеріалоємність виробів оцінюється таким коефіцієнтом:

де m м.c — матеріалоємність продукції, що випускається;

m е.т — матеріалоємність еталонного взірця продукції, що випускається за сучасними технологіями.

Більш повним є показник питомої матеріалоємності, котрий враховує продуктивність виробу, термін його експлуатації, витрату матеріалів на виготовлення та на запасні час* тини протягом терміну експлуатації.

де m виг — витрата матеріалів на виготовлення виробу;

m з.ч — витрата матеріалів на запасні частини протягом терміну експлуатації виробу;

N — продуктивність виробу;

Т — термін експлуатації виробу.

На показник матеріалоємності технологічних процесів впливає рівень використання відходів виробництва R відх .

де  — маса відходів, використовуваних у виробництві для виготовлення неосновної продукції; —

загальна маса відходів, що утворюються при виготовленні основної продукції.

Енергоємність продукції можна оцінити за допомогою двох показників

де Е заг — загальна кількість енергії, що використовується у виробництві;

n — число одиниць виготовленої продукції;

Еі — кількість енергії, що необхідна для виготовлення

і-ї продукції;

Е ет— кількість енергії, що витрачається на виготовлення продукції на сучасних підприємствах.

Для еколого-економічної оцінки конкретних видів виробництв або підприємств загалом використовуються такі показники:

1) коефіцієнт суспільної корисності виробництва продукції

де Q кoр — корисний ефект функціонування підприємства для суспільства;

Р кoр — негативний вплив функціонування підприємства на навколишнє природне середовище;

З вир — видатки на виробництво та запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище;

2) коефіцієнт суспільної корисності експлуатації виробів, випущених підприємством

де Q e, Р e - відповідно корисний та негативний ефекти внаслідок експлуатації виробів;

З e — видатки на експлуатацію та запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище;

3) коефіцієнти негативного впливу об'єктів на навколишнє природне середовище

4) коефіцієнт ресурсоємності виробництва

де R n , R e — кількість природних ресурсів, використовуваних для випуску та експлуатації продукції;

5) узагальнений коефіцієнт еколого-економічної оцінки виробництва продукції та її експлуатації

Вказані вище показники розраховують за видами продукції підприємства.

Іншими показниками еколого-економічної оцінки процесів та виробництв є ймовірність забруднення природних комплексів, небезпека порушення екологічної рівноваги в навколишньому середовищі, можливість деградації природних комплексів, ймовірність захворювання людей та тварин від забруднень природних комплексів.

Визначення збитків, що завдаються навколишньому середовищу господарською діяльністю промислових підприємств

Господарська діяльність підприємств може завдавати природному середовищу екологічних, економічних та соціальних збитків. Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаження природних комплексів, нераціонального використання природних ресурсів, порушення екологічних зв'язків у середовищі існування.

Збитки можуть проявлятися через деградацію водних комплексів, атмосфери, флори, фауни, ґрунтів, ландшафтів, надр, погіршення здоров'я людей та скорочення тривалості їхнього життя. Разом з тим погіршуються умови господарської діяльності підприємств. Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не перевищують порогу чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується.

Загальний економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності виражається формулою

де i - 1, 2, 3, …, п — число видів діяльності, котрі призводять до збитків;

j — 1, 2, 3,…т — число природних комплексів, на котрі впливає господарська діяльність;

З ij — збитки від і-го виду впливів на у-й природний комплекс;

RiRj — коефіцієнт, що враховує стан природного комплексу.

Економічні збитки, завдані природному середовищу, можна розрахувати як суму видатків на відновлення Вд1 відтворення^. , оздоровлення природних комплексів В та відшкодування збитків потерпілим від шкідливого впливу господарської діяльності В :

На розмір збитків від забруднення навколишнього середовища впливає кількість людей, котрі можуть постраждати від забруднення навколишнього середовища, види та інтенсивність впливу забруднень на природне середовище, опосередкований вплив забруднень на довкілля та людей; зворотність наслідків та можливість їх ліквідації; час, появи наслідків забруднення, можливість реалізації профілактичних заходів з ліквідації шкідливого впливу забруднень.

При визначенні шкоди, завданої здоров'ю людей, враховують ступінь втрати працездатності, видатки на лікування та реабілітацію, на догляд за хворими, компенсацію за втрачені професійні можливості тощо.

Підлягають також відшкодуванню збитки, завдані майну громадян. При цьому враховуються прямі збитки та втрачена вигода від втрати майна, врожаю, родючості земель тощо.

Підприємства та окремі громадяни мають право подавати позовну вимогу в суд про припинення екологічно шкідливої діяльності, що завдає шкоди здоров'ю та майну громадян і навколишньому природному середовищу.

Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища

Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навколишнього природного середовища або створення умов для цього. Ознаками природоохоронних заходів є:—

підвищення екологічності продукції, що випускається;—

скорочення споживання природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається та здійснення господарської діяльності;—

зниження забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фіьізичними випромінюваннями;—

зниження концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах;—

- поліпшення стану середовища існування людей.

Метою заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів є підтримання оптимального стану малих річок, будівництво обладнаних майданчиків, причалів та під'їзних шляхів для навантажувально-розвантажувальних робіт; ліквідація осередків забруднення підземних вод; розробка та будівництво магістральних колекторів для збирання господарсько-побутових, промислових та зливових стічних вод; розробка та будівництво головних та локальних очисних споруд; створення системи оборотного та безстічного водокористування, розробка пристроїв для збирання та переробки стічних вод.

Заходами з охорони атмосферного повітря є створення газоуловлювальних установок та пристроїв для технологічних систем та вентиляції; розробка пристроїв для нейтралізації вихлопів двигунів внутрішнього згоряння; створення приладів та пристроїв для контролю забруднення атмосферного повітря; впровадження пристроїв для допалювання та очищення газів від котелень та інших нагрівальних печей; створення пристроїв для утилізації речовин з газів, що викидаються; переведення нагрівальних печей та пристроїв на паливо з меншою кількістю шкідливих речовин тощо.

Заходи з охорони та раціонального використання земель передбачають будівництво протилавинних, протизсувних, протиселевих споруд; закладання лісозахисних смуг; протиерозійні лісові насадження; технічна та біологічна рекультивація земель; благоустрій територій тощо.

Обґрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою економічного методу управління охороною навколишнього природного середовища. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, екологічними,, економічними, соціально-економічними, еколого-економічними результатами.

Соціальними результатами природоохоронних заходів є скорочення захворюваності людей, зростання тривалості їхнього життя, умови життєдіяльності нинішнього та майбутніх поколінь, збереження пам'ятників природи та історичних цінностей.

Економічні результати передбачають скорочення збитків, що завдаються природі, економію витрати природних ресурсів, зниження забруднення навколишнього середовища, зростання продуктивності фауни, підвищення працездатності людей.

Екологічні результати — це зниження негативних впливів на природу, покращання стану флори та фауни, зменшення витрати природних ресурсів.

Соціально-економічні результати оцінюються за комплексними показниками покращання рівня життя людей, ефективності суспільного виробництва, зростання національного багатства країни.

Еколого-економічні результати — це зниження витрачання природних ресурсів, зменшення збитків, що завдаються навколишньому середовищу забрудненнями.

Оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюється за такими показниками:

1) загальна економічна ефективність витрат на природоохоронні заходи:

де Е ij —економічний ефект і-го виду діяльності на уму об'єкті;

В — витрати на природоохоронні заходи;

2) порівняльна економічна ефективність використовується при виборі оптимального технічного рішення. Порівняння здійснюється з витратами на будівництво та експлуатацію природоохоронних споруд:

де Е н— нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

К — капітальні вкладення в природоохоронні заходи;

С — експлуатаційні витрати на утримання природоохоронних споруд;

3) чистий економічний ефект від природоохоронних заходів:

4) економічна ефективність капітальних вкладень:

де  — економічний збиток, якого вдалося запобігти внаслідок впровадження і-го природоохоронного заходу;

5) показник зниження негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище:

де  — зниження величини негативного впливу на навколишнє середовище;

6) показник покращення стану навколишнього середовища внаслідок проведення природоохоронних заходів: 

- покращення стану навколишнього середовища.

Література

1. Основи екології та соціоекології: Навч. посіб. для підприємств зв'язку / За ред. М.М. Назарука. — Львів: За вільну Україну, 1997. — 210 с.

2. Назару к М.М. Соціоекологія: Словник-довідник. — Львів: ВНТЛ, 1098. — 172 с.

3. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. — Львів: Поллі, 1997, — 256 с.

4. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підруч. для студентів природ, фак. вищих навч. закладів. — 2-ге вид., зі змінами. — К.: Либідь, 1995" — 368 с.

5. Гук М. та ін. Державна екологічна інспекція України. Державна інспекція охорони