чином, ЕА являє собою діяльність екологічних експертів-аудиторів із здійснення незалежних оцінок відповідності чи невідповідності екологічній політиці господарських суб’єктів, відповідної проектної і технічної документації та характеристик стану навколишнього середовища, використання природних ресурсів відповідно до вимог законодавства і нормативів в сфері охорони навколишнього середовища та природокористування, правильності видачі інформації про впливи на навколишнє середовище господарської та іншої діяльності і про стан навколишнього середовища на підприємстві, а також наданню послуг, пов’язаних з його підготовкою і проведенням.
Однією з цілей ЕА є попередження можливих негативних впливів та оцінка необхідності проведення коригувальних дій, спрямованих на забезпечення поліпшення характеристик навколишнього середовища і природокористування в конкретних умовах господарської діяльності. При цьому варто мати на увазі, що ЕА за видами підрозділяється на обов’язковий і ініціативний (добровільний).
Ініціативний ЕА проводиться за рішенням керівництва господарського суб’єкта, на добровільній основі, тобто з ініціативи самих господарських суб’єктів.
У той же час обов’язковий ЕА може проводитися за рішенням суду, арбітражу, правоохоронних, природоохоронних і інших органів, при розробці декларацій безпеки промислових підприємств, а також при здійсненні діяльності, що порушує інтереси екологічної безпеки території. Так, обов’язковий ЕА проводиться:*
при реалізації міжнародних зобов’язань і угод в сфері охорони навколишнього середовища;*
мри підготовці і і обґрунтуванні інвестиційних проектів і програм, коли цс передбачено умовами інвестування:*
за дорученням державних органів, у тому числі для обґрунтування екологічної санації підприємств;*
для врахування екологічного фактора під час приватизації державних і муніципальних підприємств.
У табл. 13.2.1 показане співвідношення різних інструментів регулювання екологічної політики на етанах господарської діяльності.
Таблиця 13.2.1 Природоохоронне регулювання на етапах господарської діяльності
№ етапу господарської діяльності | Зміст етапу господарської
ДІЯЛЬНОСТІ | Вид природоохоронного регулювання
1 | Підготовка господарського рішення (розміщення, вибір земельної ділянки, проектування) | ОВНС - державна екологічна експертиза
2 | Будівництво об’єкта | Державний екологічний коні роль
3 | Введення об’єкта в експлуатацію | Державний екологічний контроль, екологічна сертифікація
4 | Експлуатація об’єкта | Екологічний моніторинг Екологічний контроль
Екологічний аудит
5 | Розширення об’єкта без його технічного переозброєння | Екологічний аудит
6 | Розширення об’єкта з одночасним технічним переозброєнням | ОВНС - державна екологічна експертиза
Реконструкція, технічне переозброєння, консервація чи ліквідація об’єкта | ОВНС - державна екологічна експертиза, екологічний аудит*
при реалізації процедури банкрутства економічних суб’єктів;*
при проведенні обов’язкового екологічного страхування і т.д.
Принципово ЕА може бути застосований при перевірці будь-якої діяльності в сфері охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів. Наприклад, ЕА може бути використаний у системі ОВНС конкретного об’єкта, екологічної експертизи, екологічного контролю, екологічного моніторингу і і інших видів діяльності.
Слід зазначити, що діяльність системи екологічного аудитування реалізується з використанням її основних (керівних) документів. До таких документів відносяться: Типова документація по діяльності регіональної екологічної аудиторської організації; Типове положення про екологічне аудитування; Порядок проведення акредитації й атестації скоаудиторів; Розробка переліку питань, анкет і тестів ЕА території і порядок заповнення аудиторського протоколу; Методичні рекомендації зі стандартного аудиторського висновку у зв’язку з підсумками аудиторської перевірки; Протоколи екологічного аудитування території; Рекомендації зі складання договору на проведення екологічного аудитування та ін.
Література
1. Охорона навколишнього середовища в України: 1994-1995. - К.: Видавництво Раєвського, 1997. - 95 с.
2. Петров К.М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы. Учебное пособие для вузов. - СПб.: Химия, 1998. - 352 с.
3. Пирогов ПЛ., Михно В.К. Вторичные ресурсы: автоматизированная система планирования. - М.: Экономика. 1989. -110 с.
4. Пироговский В Л. Шумовое загрязнение городов // Экология. - № 9. - С. 4 - 5.
5. Плешков А.П., Орлов И.В. Очерки зарубежного страхования . - М.: АНКИЛ, 1997.
6. Плотников В.В. На перекрестках экологии. - М.: Мысль, 1995. - 208с.
7. Про екологічну експертизу. - Закон України // Відомості Верховної Ради України. - №8, 1995, ст. 54.
8. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України. - К: Україна, 1991. - 59с.
9. Проект Закону України "Про екологічний аудит" / КарповО., Волок А., Шевчук С. - 2001р.
10. Проблеми сталого розвитку України. /Під науковим керівництвом Волошина В.В. - Київ:"БМТ". - 1998. - 400 с.
11. РеймерсН.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. М.: Просвещение. - 1992.- 320 с.
12. Ресурсосбережение: эколого-экономический аспект / Н.И. Конищева, Н.А.Кушнирович и др. - К.: Наукова думка, 1992.- 212 с.
13. Рутінський М.І. Сталий розвиток: від вербальної концепції до концептуальної моделі. // Український географічний журнал. - 2000.- № 1. - С. 35-38.