пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті економічної й екологічної безпеки країни і ЇЇ регіонів;*

системність і комплексність у здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управління;*

послідовність і цілеспрямованість, які забезпечуються розробкою покрокової стратегії розвитку СЕМА і конкретного організаційно-економічного механізму на кожному етапі її становлення;*

послідовність у розвитку системи екологічного менеджменту, що відбивається через призму духовних екологічних цінностей, систему екологічної освіти та виховання, культурної спадщини.

Головна мета - зниження державного виливу на механізми управління природокористування шляхом:*

розробки на різних рівнях ієрархії стимулів до здійснення усвідомленого ефективного регулювання природоохоронною діяльністю;*

формування концептуально-методичної бази і сценарію розвитку СЕМА в Україні з урахуванням позитивного досвіду, накопиченого за рубежем. Тільки реформування існуючої практики управління природоохоронною діяльністю і переорієнтація на екологічні імперативи розвитку в процесі поступального зростанні України дозволять досягти відчутних економічних і соціальних результатів як на макро-, так і на мікрорівнях.

Екологічний імператив (у загальноприйнятому трактуванні) - ясне розуміння екологічних проблем і переконаність в особистій відповідальності кожного за стан і майбутнє біосфери, а також людства я к її часті ній. Складовою частиною екологічного імператива є визнання необхідності стійкого розвитку.

У цьому зв’язку доцільно вивчити прогресивний зарубіжний досвід екологічного менеджменту (у тому числі і стосовно місцевого оподатковування і фондування екологічних програм; стійкого розвитку ринку екологічних послуг, екологічної сертифікації, ліцензування, екологічного страхування, екологічного аудиту; формування паблік-рілейшнз у даному контексті) і спробувати розробити сценарій його інтеграції в моделі екологічно-орієнтованих ринкових трансформацій в Україні.

Для налагодження ефективної системи екологічного менеджменту (на різних рівнях) необхідно здійснити:

а) адміністративну реформу, включаючи реформування законодавчої та нормативної бази;

б) трансформацію інвестиційної діяльності з урахуванням екологічного фактора;

в) удосконалення організаційно-економічного механізму становлення системи екологічного менеджменту (СЕМ) в Україні.

Очікувані результати від становлення системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управління природоохоронною діяльністю в Україні виявляться в:*

створенні гнучкої та ефективної системи втручання держави в механізми формування екологічної політики на різних рівнях управління;*

зменшенні державних витрат на здійснення природоохоронної політики і утримання адміністративного апарату управління природоохоронною діяльністю;*

зниженні еколого-економічних втрат у державному секторі економіки;*

підвищенні дохідної частини бюджету за рахунок ресурсних надходжень, програм;*

підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників на світових і регіональних ринках;*

в зростанні числа підприємств, основною діяльністю яких є екологічне підприємництво і екобізнес, поліпшенні умов для залучення екоінвестицій, у т.ч. із країн далекого зарубіжжя;*

підвищенні лілової активності, фінансового іміджу і стабільності підприємств;*

досягненні високого рівня екологічної свідомості громадян.

Етапи і послідовність здійснення заходів для становлення системи екологічного менеджменту в Україні залежить від ступеня зрілості законодавчо-нормативної та організаційно-економічної бази, а також рівня розвитку екологічного світогляду суспільства.

Існуюча практика за рубежем свідчить, що розвиток екологічного менеджменту у своєму становленні проходить 3 етапи:

1. Здійснення локальної тактики »гасіння пожеж» - керівництво компанії згадує про екологію тільки у випадку аварійних ситуацій, що погрожують серйозними економічними наслідками.

2. Створення системи екологічного моніторингу на підприємстві з метою відповідності загальноприйнятим природоохоронним нормам і правилам.

3. Розробка загал ьнокорпорати вної стратегії з визначальним значенням екологічних факторів. При цьому компанія прагне досягнення переваги над конкурентами в значній мірі за рахунок перевищення екологічних стандартів і норм. За оцінками експертів, уданий час третього етапу досягли не більш як 15% провідних компаній Європи і Північної Америки.

Аналізуючи зарубіжний досвід країн, можна припустити, щонайменше, наявність 3-х етапів розвитку СЕМА в Україні:

1-й - зміна ідеології формування природоохоронного законодавства на базі розробки науково обґрунтованої еколого-правової концепції регулювання природокористування й охорони навколишнього середовища з урахуванням впровадження ринкових регуляторів і стимулів; проведення інституціональних трансформацій у екополітиці;

2-й - створення єдиної еколого-цілеспрямованої системи управління і правового регулювання всієї екологічної діяльності суспільства на базі розробки багатофакторних еколого-економіко-соціологічних моделей, реформування нового мислення, нових цінностей і світоглядних пріоритетів;

3-й - зміна суспільної психологи шляхом заміни споживчої орієнтації на екологізоваму у відношенні природокористування і природоохоронної діяльності.

Визначальним фактором становлення і розвитку діючої системи екологічного менеджменту в Україні є формування законодавчо-нормативних основ зваженої екологічної політики держави.

Література

1. Маршев В., Телешова И. Об управлении в государственном и частном секторах. //Проблемы теории и практики управления - 1999. - №5. - с. 46 -50

2. Мельник Л.Г. Экологическая экономика: Учебник. -Сумы: Изд. »Универсальная книга», 2001. - 350 с.

3. Методические рекомендации по заполнению и ведению экологического паспорта промышленного предприятия/ ГОСТ 17.0.0.04-90, М., 1990.- 28с.

4. Михеев О.Е. Богатства второго круга: вторичные ресурсы в экономике. - М.: Экономика, 1989. - 176с.

5. Мозгальова В.М. Аналіз економіко-екологічних показників господарчої діяльності в Одеській області // Вісник інституту внутрішніх справ. - 1998, №2, с.111 - 115.

6. Моисеев Н.Н. Логика динамических систем и развитие природы и общества // Вопросы философии, №4, 1999, с. 3 -11.

7. Моткии ГЛ. Основы экологического страхования. - М.: Наука, 1996

8. Моткин ГЛ. Экологическое страхование в рыночной экономике. // Экономика и математические методы, том 32, 1996.

9. Мотузко Ф.Я. Основы экологии. Защита биосферы от излучения. -М.: МИРЕА, 1995.-60с.

10. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні 1998 році. - Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, 1998. - 161с.

11. Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСТР): Пер с англ. / Под ред. С.А. Евтеева и Р.А. Перелета. - М.Прогресс, 1989. -376 с.

12. Небел Б. Наука об окружающей среде: Как устроен мир. В 2-х частях .-М.:Мир, 1993. -Т.1.-424 с. Т.2. - 424 с.