Ресурси сільського, лісового, рибного господарства. Це земельні ресурси, вода для зрошування, природна рослинність та тваринний світ лісів, а також інших угідь (саван, нерозораних степів та ін.). В цю групу включаються й біологічні ресурси Світового океану, річок, озер, що використовуються в народному господарстві.

Рекреаційні ресурси в широкому розумінні цього поняття включають в себе також і умови: сонячне випромінювання, кліматичний режим, повітря, ландшафти. До власних ресурсів належать мінеральні й термальні води, лікувальні грязі, води морів, річок та озер, території пляжів, курортів, туристичних баз, спортивно-мисливські угіддя.

Територіальні ресурси включають землі несільськогосподарського призначення, які можуть бути використані для будівництва доріг, під забудову житлових та виробничих об’єктів. Сюди ж належить і водна поверхня, що використовується як транспортний засіб (акваторія). Хоча економіка природокористування розглядає їх як природні умови.

Неважко помітити, що схема класифікації ресурсів за економічним призначенням носить дещо умовний характер. Так, водні, земельні та деякі інші ресурси використовуються в різних галузях народного господарства, їх не можна віднести до якої-небудь однієї групи. Проте така класифікація необхідна з точки зору господарського використання.

Так, наприклад, земельні ресурси, що використовуються у сільському господарстві, характеризуються одними параметрами, а міська територія - іншими. Ці параметри Можуть бути непорівнянними. Лісові ресурси розрізняються у залежності від характеру їхнього використання: джерела деревини, мисливські угіддя, рекреаційні об’єкти. До якості води, що йде на питні потреби, висуваються одні вимоги; до тої, що йде на зрошення - інші, а до тої, що використовується в технологічних цілях -треті. Тому кожна з трьох систем класифікації має бути врахована при економічній оцінці ресурсу.

Література

1. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 455 с.

2. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природопользования. - М.: Аспект процесс, 1995. - 187 с.

3. Горелов А.А. Экология: Учебное пособие. - М.: Центр, 1998.- 237с.

4. Грі ’чановская И.Г. Экономико-экологическое регулирование предпринимательской деятельности - Одесса: ОГЄУ, 1997.- 183с.

5. Гусева ТВ. и др., 1998а. Как организовать общественный экологический мониторинг: Руководство для общественных организаций / Под ред. М.В. Хотулевой. - М.: СоЭС.

6. Давид У., Пирс И. Использование вторичных ресурсов: экономические аспекты. - М.: Экономика, 1981. - 288с.

7. Данилішин Б.М. та інш. Екологічний менеджмент для майбутнього. // Матеріали семінару. - Одеса. - 1997. - 138 с.

8. Данилишин Б.М., Дорогу нцов С.І.,Лібанова Е.М. Україна: Проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь. - Київ: РВПС України НАН України, 1997. - 149 с

Дворжак Й. Земля, люди, катастрофы. - К.: Вища школа, 1989. - 236с.

9. Джигерей B.C., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона природного середовища. - Львів: Афіша, 2000. - 272 с.

10. Екологічний аудит: Посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / Шевчук В.Я., Саталкин Ю.М., Навроцький В.М. та ін. - К.: Символ-Т, 1997. - 221с.

11. Закон Украины "Об охране окружающей природной среды". - Харьков: Экологическое законодателі>ство Украины, 1997.

12. . ЗапольсъкийА.К., СалюкА.1. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника .-К.: Вища школа, 2001. - 358с.